Реферат: Забезпечення обвинуваченому права на захист

Серед тих осіб, які мають і відстоюють свій інтерес у кримінальній справі, обвинувачений, як і потерпілий, є центральною фігурою. Для захисту від обвинувачення та реалізації інших законних інтересів закон наділяє обвинуваченого процесуальними правами і передбачає гарантії їх здіснення.

Основні процесуальні права обвинуваченого:

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати показання з пред`явленого йому обвинувачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту;

- подавати докази;

- заявляти клопотання;

- ознайомлюватися після закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріалами справи;

- брати участь у судовому розгляді в суді першої інстанції;

- заявляти відводи;

- подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

- підсудний має право на останнє слово.

Обвинувачений не тільки має процесуальні права, а й несе процесуальні обов`язки . Він, зокрема, зобов`язаний з`являтися за викликом слідчих органів, прокурора і суду, не ухилятися від слідства й суду та виконання вироку, не перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі, додержуватися порядку в судовому засіданні і підкорятися розпорядженням судді (головуючого). В разі невиконання обвинуваченим своїх обов`язків до нього можуть бути застосовані засоби процесуального примусу: привід, запобіжний захід, попередження і вивід із залу судового засідання тимчасово або на весь час розгляду справи. А якщо таке невиконання має ознаки злочину (наприклад, примушування чи підкуп свідка до відмови від дачі показань або висновку), то воно тягне кримінальну відповідальність (ст.180 КК).

Захисник.

Захисник - це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здіснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Участь зашисника в кримінальному процесі дозволяє цим особам більш повно реалізувати своє право на захист.

На практиці захисниками є переважно адвокати, тому для забезпечення обвинуваченому права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державніх органах в Україні діє адвокатура[5] - неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України,[6] в якій зазначується, що адвокат в своїй професійній діяльності повинен суворо додержуватись вимог чинного законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики і так далі.[7] Порушення цього положення тягне за собою накладення на адвоката дисциплінарної відповідальності.[8]

Обов`язкова участь захисника.

Передбачаючи, що участь захисника в стадіях попереднього розслідування і судового розгляду кримінальних справ є, як правило, обов`язковою, законодавець має за мету забезпечити право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного на захист, змагальність процесу.

Відмова від захисника.

Кожна людина може звернутися до адвоката або відмовитися від його послуг. Така відмова допускається лише з ініціативи підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного (тобто повинна бути тільки добровільною) і не може бути перешкодою для продовження участі у справі державного або громадського обвинувача, а також захісників інших підозрюваних, обвинувачених чи підсудних.[9] Проте існують випадки, коли відмова від захисника не може бути прийнята:

- у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років;

- у справах осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, сліпі, глухі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

- у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство;

- коли санкція статі, за якою кваліфікується злочин, передбачає смертну кару;

- у спрвах про застосування примусових засобів медичного характеру.

Порядок призначення захисника.

Захисник з числа осіб, зазначених у частині першій статті 44 КПКУ (тобто особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю чи, за згодою підсудного, в якості захисника допускаються близькі родичі, опікуни та піклувальники) запрошується підозрюваним, обвинуваченим чи підсудним, його законими представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання обвинуваченого.[10]

Одна і таж сама особа не може бути захисником двох або більше підозрюваних, обвинувачених і підсудних, коли інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.