Реферат: Забезпечення законності здійснення адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Структурними елементами такої системи слід вважати дві наступні групи елементів, які впливають на якість забезпечення законності.

1. Організаційні елементи:

а) внутрішня діяльність системи органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;

б) зовнішня діяльність, що полягає в нагляді за законністю та контролюванні діяльності реєстраційних органів та їх посадових осіб.

2. Правові елементи, що містяться у правових актах: Конституції України, Цивільному кодексі України, Земельному кодексі України, Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», інших підзаконних нормативно-правових актах.

Так, на думку В. М. Гаращука, до основних способів забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні слід віднести контроль, нагляд та звернення громадян [6, с. 7].

Д. М. Овсянко стверджує, що під способами забезпечення законності розуміють застосування системою державних органів і суспільних організацій, на які покладений обов’язок з підтримання та зміцнення законності у сфері виконавчої влади і які наділені юридично владними повноваженнями, правових і організаційних видів і методів діяльності, практичних прийомів, операцій, форм роботи з метою забезпечення точного дотримання вимог законності всіма суб’єктами державного управління [11, с. 78].

В. І. Іванов під гарантіями законності розуміє об’єктивні та суб’єктивні умови (фактори), організаційні заходи, а також спеціальні (юридичні) способи і засоби, які у сукупності забезпечують режим законності [5, с. 50].

Контроль як спосіб забезпечення законності під час провадження у справах про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Мета контролю — забезпечити законність та процесуальну дисципліну під час провадження. Особливими видами контролю з боку держави можна назвати такі: а) судовий контроль, б) адміністративний контроль, в) нагляд прокуратури (крім перелічених в юридичній літературі даються й інші види контролю) [8, с. 663 — 664].

Контроль — це обов’язкова функція управління, заключна стадія управлінського процесу, яка відіграє роль сполучної ланки між керуючою (управлінською) і керованою (підконтрольною) системами.

А. Т. Комзюк та О. Панчук застосовують до терміна «контроль» його науковий аналог — «контролінг». Визначаючи його як систематичний контроль, який відслідковує хід виконання поставлених завдань з одночасною корекцією роботи [7, с. 162].

Контроль за провадженням у реєстраційних справах — це процес, який забезпечує досягнення організацією, яка здійснює провадження, своєї мети в частині забезпечення законності та процесуальної дисципліни під час провадження. Процес контролю складається з установлення стандартів, вимірювання фактично здійсненої роботи і проведення корекції у тому разі, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від установлених стандартів.

Вимоги до контролю закладено у таких принципах його здійснення, як постійність і оперативність, поєднання перевірки зверху і контролю знизу, об'єктивність, масовість і гласність, дієвість, плановість, економічність і науковість [11, с. 225].

Контрольна діяльність завжди проходить кілька стадій:

1) збирання інформації (шляхом одержання різноманітних статистичних звітів та іншої інформації, відвідування установ, особистого прийому громадян, їхніх звернень до органів або установ тощо).

2) аналіз зібраної інформації (отримана інформація являє собою перелік зведень, що вимагають обробки згідно з напрямками, що цікавлять контролюючі органи). Аналіз інформації проходить кілька стадій узагальнення, обумовлених потребами.

3) ужиття заходів щодо запобігання порушенням (одержання й аналіз інформації спрямовано на виявлення порушень під час провадження). Можна стверджувати, що виявлення порушень і відповідне реагування на них є основною метою всієї контрольної діяльності. Відразу після одержання і перевірки інформації про порушення порядку провадження контролюючий орган зобов’язаний ужити заходів щодо запобігання їм. Реагування має бути оперативним, оскільки протиправна діяльність особи, яка здійснює провадження, може послужити причиною значних збитків.

4) виявлення винних і притягнення їх до відповідальності (це заключний етап контрольної діяльності). Після усунення порушення контролюючий орган ініціює розгляд питання про притягнення до відповідальності винних у цьому порушенні.

Д. Н. Бахрах, С. Д. Хазанов, А. В. Дьомін називають викладене змістом контролю та подають до цього списку ще й перелік порушень, визначення їх причин та умов [2, c. 608], а О. М. Бандурка та М. М. Тищенко — сутністю та призначенням контролю [7, с. 195].

Контроль як спосіб забезпечення законності у справах про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно має певні ознаки, які властиві тільки контролю за цими провадженнями.

По-перше, між контролюючим органом (посадовою особою) і підконтрольним об’єктом переважно існують відносини підлеглості або підвідомчості: реєстратор прав БТІ перебуває у підлегло-ієрархічних відносинах з керівником цієї установи — начальником БТІ.

По-друге, об’єктом контролю у справах державної реєстрації речових прав є виключно законність провадження. Тому доцільність діяльності контрольованого, коли контролюючий має право втручатися в поточну адміністративно-господарську діяльність, не може бути об’єктом контролю. На відміну від інших видів управлінського контролю, описаного Ю.П. Битяком, Л. Л. Поповим та іншими дослідниками, закон (нормативний акт), як правило, надає значної свободи вибору органу виконавчої влади, не пропонуючи при цьому жорсткої моделі поведінки для кожної конкретної ситуації [15, с.441].

По-третє, контролюючий не наділений правом відміняти рішення контрольованого.

По-четверте, у відповідних випадках контролюючий має право застосовувати заходи дисциплінарної дії до контрольованого за допущені порушення.

До основних методів організації і здійснення контролю у спеціальній літературі відносять:

— метод ведення, що припускає твердий контроль за виконавцями і постійне внесення коректив у їхню діяльність. Його реалізація здійснюється шляхом повсякденного оперативного контролю за процедурами провадження: за порядком прийому документів, за повнотою та відповідністю документів, поданих на реєстрацію, за строками здійснення реєстрації;

— метод спостереження, тобто періодичний контроль, який використовується під час різних перевірок і не сковує ініціативи виконавців. Його реалізацією є, зокрема, цільові і разові перевірки [98, c. 66].

З урахуванням специфіки адміністративного права і ролі органів державної виконавчої влади, що здійснюють управлінські функції у галузі реєстрації речових прав на нерухоме майно, контроль слід поділити на: а) загальний; б) відомчий; в) підвідомчий; г) громадський.