Реферат: Забруднення навколишнього природного середовища
Останнім часом учені –метеорологи б'ють на сполох: сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. В основному це зумовлено діяльністю людини: спалюванням великої кількості вугілля, нафти, газу, а також уведенням в дію атомних електростанцій; спалюванням органічного палива, а також у наслідок знищення лісів у атмосфері накопичується вуглекислий газ. За останні сто років вміст вуглекислого газу в повітрі збільшився на 17%. У земній атмосфері він дія як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричинює нагрівання атмосфери відоме як парниковий ефект, який може спричинити глобальну екологічну кризу.
Як уже згадувалось, на висотах 20-50 км повітря містить підвищену кількість озону, який утворюється за рахунок звичайного двохатомного кисню, що поглинає ультрафіолетове випромінювання Сонця. В результаті фотохімічної реакції енергія ультрафіолетового випромінювання витрачається на утворення озону з кисню. Останнім часом кількість озону в озоновому шарі інтенсивно зменшується, що надзвичайно занепокоїло вчених світу. Якщо озоновий шар зникне зовсім, то це загрожує загибелі принаймні земної біоти (довкілля).
Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, в тому числі і продукти техногенної діяльності людини. Сучасна промисловість широко використовує так звані фреони, як холодоагенти в рефрижекторах та побутових холодильниках, як аерозольні розбризгувачі в балончиках з фарбою, парфумами тощо. Щорічно в світі випускається кілька мільйонів тонн фреонів. Для людини пари фреонів не шкідливі, та вони надзвичайно небезпечні для озонового шару. Потрапляючи в стратосферу під дією ультрафіолетового випромінювання вони розпадаються вивільняючи атом хлору. Ця речовина діє на озон, як сильний каталізатор, розкладаючи його молекули до кисню.
Зараз вживаються заходи по збереженню озонового шару: в 1985 році в Монреалі підписано Протокол про охорону атмосферного озону, основою якого є домовленість про скорочення споживання фреонів з подальшою їх зміною більш безпечними хімічними сполуками.
1.2 Тверда оболонка, або літосфера
Якщо подивитись на глобус, то кидається в очі, що суша та вода зібрані у великі ділянки: суша в материки, вода в океани. Зовнішній твердий шар Землі називається земною корою. В товщі кори залягають вугілля, нафта, газ, руди заліза та інших металів. Земна кора ділиться на континентальну та океанічну. Потужність земної кори континентального типу складає 30-40 км, і значно менше океанічного –3-7 км. Вона складає біля 1% об'єму та 0,5% маси Землі.
Глибше земної кори знаходиться мантія, яка розділяється на два шари: верхню мантію та нижню мантію. Об'єм мантії складає 83% об'єму Землі, маса – 67% маси нашої планети.
Ще глибше розташоване земне ядро. Зовнішня частина земного ядра схожа властивостями на рідину. Чим глибше розташовані земні породи, тим вони щільніші та тепліші.
Ядро займає 16% об'єму і 31,5% по масі.
Добування корисних копалин відбувається із земної кори. Сучасна гірнича промисловість володіє потужною технікою, добре розробленими методами добування корисних копалин – у відкритих кар'єрах, глибоких шахтах, за допомогою свердловин. Природні ресурси можна розділити на вичерпні і невичерпніі ресурси.
До невичерпних ресурсів відносяться атомна, вітрова енергія, опади енергія припливів та відливів. Сонячна енергія, атмосфера, вода океанів, озер та річок, водна енергія потоків – має властивість зменшуватися при невідповідному використанні.
До вичерпних ресурсів відносяться вода, ґрунти, продукція землі (сільськогосподарські продукти, тварини тощо), озер, річок, водосховищ, людські ресурси, паливо, метали.
Літосфера, як елемент екологічної системи, виконує важливі функції:
- На її поверхні живе більшість рослинних і тваринних організмів.
- Верхня тонка оболонка літосфери на материках – це ґрунти, що забезпечують умови життя для рослин і є основним джерелом отримання продуктів харчування для людей.
- Це комора корисних копалин.
З літосферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як землетруси, зсуви, селі тощо.
1.3 Водна оболонка, або гідросфера
Вся маса води на Землі знаходиться в безпреривному русі – в кругообігу. Вода випарюється з поверхні океану та суші, поповнюючи запаси атмосферної вологи. Із атмосфери у вигляді дощу та снігу вона повертається в океан та на сушу, при цьому опади, які випали на сушу, живлять річки та підземні води. А річковий стік поповнює частину води морів та океану, яку вони витрачають на випаровування. Опади збагачують і грунт вологою, яка необхідна для родючості. Більше однієї третини води з суші випаровується рослинами.
Рушійними силами цього кругообігу є:
- енергія сонця, під дією якої вода випаровується і конденсується пароподібна волога, виникають повітряні та морські течії;
- сила тяжіння, під дією котрої падають краплі дощу, тече по схилу вода в річки тощо.
Вода виконує дуже важливі екологічні функції:
- це головна складова частина всіх живих організмів;
- за участю води здійснюються численні процеси в екосистемах;
води світового океану – основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії й "кухня" погоди для всієї планети;
- вода – один з головних видів мінеральної сировини, основний природний ресурс, що споживається людством.
Водні ресурси безперервно відновлюються в процесі кругообігу води і при правильному використанні можуть ніколи не закінчитись.
Кругообіг єднає не тільки різні види води на Землі. Він з'єднує водну оболонку з іншими сферами нашої планети: атмосферою, літосферою та біосферою. З гідросферою пов'язані такі екстремальні природні явища, як шторми, підтоплення, повені тощо.