Реферат: Загальні принципи управління мережними ресурсами в ТКС

Відповідно до описаних рівнів QoS були розроблені архітектурні моделі QoS, що базуються вже на конкретних механізмах і протоколах. Існує дві основні архітектурні моделі: інтегрованих послуг (Integrated Service, IntServ) і диференційованих послуг (Differentiated Service, DiffServ), де перша реалізує рівень гарантованого обслуговування (hard QoS), друга – однойменний рівень диференційованого обслуговування (soft QoS).

Архітектура IntServ з'явилася першою в 1994 році (RFC 1633) і передбачала надання рівня «hard» QoS шляхом резервування ресурсів для кожного потоку індивідуально (рис. 5). Незважаючи на очікувану високу якість обслуговування архітектура не одержала поширення на практиці, що пов’язано з її низкою масштабованістю. У відповідь на недоліки IntServ з'явилася архітектура DiffServ (RFC 2474, RFC 2475, 1998 рік), що передбачає агреговане обслуговування потоків (потоки з однаковими вимогами до сервісу поєднуються в один клас, що обслуговується як єдине ціле). Хоча модель DiffServ не здатна за своєю суттю забезпечити твердих гарантій щодо якості передачі, вона одержала поширення на практиці. Однак цей недолік усе-таки сприяв пошуку нових рішень в області QoS. Це рішення знайдене в спільному використанні IntServ і DiffServ у рамках технології MPLS (MPLS DiffServ Aware Traffic Engineering), де, як у DiffServ, передбачається агрегація потоків у класи, для яких, як у IntServ, резервується смуга і до яких застосовуються функції управління доступом і маршрутизація з урахуванням обмежень, як у Traffic Engineering.