Реферат: Захворювання, що пов`язані із впливом факторів навколишнього середовища
При хронічній інтоксикації кадмієм відбувається ураження нирок (некроз епітеліальних клітин, протеїнурія, уповільнення фільтрації у ниркових канальцях, зниження реабсорбції, наявність кадмію у сечі, підвищена екскреція з сечою бета-2-мікроглобуліну, білковозв`язаного ретинолу). Порушення процесів реабсорбції призводить до ураження кісткової системи (підвищена ламкість кісток, множинні переломи кінцівок). Кадмій має канцерогенні властивості та збільшує ризик розвитку атеросклерозу та гіпертензії.
Кадмій міститься у тютюновому димі, у курців добове потрапляння цього елемента в організм у 2 рази вище в порівнянні з тими, хто не курить.
Хвороба Кашина-Бека (уровська хвороба, ендемічна деформація) зустрічається в Китаї (хворіють близько 2 млн людей, понад 30 млн проживають у ендемічних районах), на Далекому Сході, в Приамур`ї, Читинській області. Захворювання частіше розвивається у дітей 5-13 років та проявляється множинними дегенераціями та некрозом суглобового хряща, м`язовою дистрофією, затримкою росту, деформаціями скелета.
На сьогоднішній день існує кілька гіпотез розвитку хвороби Кашина-Бека: дія афлотоксинів, грибів Fusarium oxysporum, стронцію (стронцієвий рахіт), підвищення вмісту у колодязній воді гумінових кислот, що поєднується з низькими концентраціями селену, дисбаланс ряду макро-та мікроелементів, у тому числі селену.
Терапія селеновмісними препаратами зменшує ризик рентгенологічних проявів та знижує ризик деформації скелета. Переселення у райони, де питна вода має нормальну концентрацію селену, також знижує ризик розвитку захворювання та зменшує тяжкість клінічної картини у хворих дітей. На сьогодні найбільш підтверджена експериментальними та натурними даними гіпотеза про зв`язок хвороби Кашина-Бека з гуміновими кислотами, що містяться у питній воді. В механізмі розвитку цього захворювання важливу роль відіграють вільнорадикальні реакції з участю окси- та гідроксигруп гумінових кислот, а також індукція перекисного окиснення ліпідів у печінці, кістковій тканині та крові. Додавання селену у питну воду інгібує утворення вільних радикалів у кістковій тканині.
В літературі описані й інші захворювання невиявленої етіології, у виникненні яких значну роль відіграє порушення балансу мікро- та макроелементів. У Китаї є провінції з дуже високим ризиком первинного раку печінки. У мешканців цих районів у крові та інших біосубстратах порушено співвідношення заліза, марганцю та свинцю. Іншим прикладом подібних захворювань може бути хвороба “чорна стопа” (blackfoot), що характеризується порушенням кровообігу у нижніх кінцівках з розвитком гангрени. При цьому захворюванні відмічається також гіперпігментація та ератоз шкіри, розвивається рак шкіри. Захворювання зустрічається на Тайвані та в Китаї. В етіології важлива роль, ймовірно, належить миш`яку та дисбалансу мікро- та макроелементарного складу питної води. Зі збільшенням концентрації миш`яку у питній воді ризик розвитку “чорної стопи” різко зростає у всіх вікових групах. При концентрації миш`яку менше 9 мкг/л випадків цього захворювання не відмічалося.
Миш`як є системною отрутою та достовірним канцерогеном для людини. Під дією цього елемента відбувається ураження нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту, периферичної нервової та серцево-судинної систем, гемоліз еритроцитів. Розвиваються дерматити та кератити. У дослідах на тваринах миш`як викликає ембріотоксичний ефект. Індивідуальна різниця чутливості до миш`яку дуже велика: деякі люди здатні без помітної шкоди для здоров`я переносити дози на рівні 150 мкг/кг, а у інших симптоми миш`якового отруєння виникають при дозі 20 мкг/кг. Є свідчення про те, що невелика кількість сполуки миш`яку позитивно впливає на здоров`я.
Хвороба Кешана (тяжка форма селенодефіциту) проявляється гострою та хронічною кардіоміопатією, галопуючим ритмом серця, аритмією, фіброзними змінами міокарда. Захворювання поширене у сільських районах з низьким вмістом селену у навколишньому середовищі. Клінічна картина цього захворювання включає гостру чи хронічну кардіоміопатію, аритмію, фіброзні зміни міокарда. Смертність у минулому становила 80%, на сьогодні, при своєчасно початому лікуванні, перебуває на рівні 13-40%. У 95% випадків страждають діти, що проживають у сільській місцевості. Високу профілактичну та лікувальну активність мають препарати селену. Етіологія захворювання до кінця не з`ясована, найбільш ймовірним фактором ризику вважають недостатнє надходження селену, але не виключена й невідома вірусна інфекція.
При високих рівнях селену ймовірний селеноз з ураженням зубів, дерматитом, шлунково-кишковими порушеннями, ураженням ЦНС, зниженням вмісту гемоглобіну. Ймовірне збільшення ризику онкологічних захворювань.
Екозалежна алопеція спостерігалася у м.Чернівцях у серпні-листопаді 1998 р. Постраждали діти у віці від 6 міс. до 15 років. Клініко-лабораторна картина мала такий вигляд. Спостерігалися алопеція (88%), ураження дихальних шляхів (63%), підвищена збудливість (22%), порушення сну, відчуття страху, зоологічні галюцинації, деліриозний синдром, шкірно-трофічні порушення (12%), еозинофілія, мікроцитоз, нейтропенія, зсув лейкоцитарної формули вліво (77%). При лабораторних дослідженнях виявлені також зниження активності холінестерази, вміст сульфогідрильних груп у крові, зниження вмісту комплементу. Крім того виявлені порушення РЕГ, ЕЕГ, патологія щитовидної залози (у 62,5% постраждалих дітей), зниження вмісту Т-лімфоцитів, порушення співвідношення Т-хелпери/Т-супресори, зниження фагоцитарної активності лейкоцитів.
Загалом було висунуто та перевірено 15 версій етіології цього захворювання. Найбільш підтверджена версія передбачає, що утилізація промислових шламів, які містять важкі метали, борну, плавикову кислоти, на цегельних заводах, розташованих у межах міста, призвела до мимовільного синтезу борфтористих сполук (BF4, HBF4, ). Солі важких металів з цими сполуками є добре розчинними у воді. BF4 важче повітря, і, ймовірно, за рахунок цього у місті загинули таргани, птахи, що проживали на нижньому ярусі.
Канцерогенні фактори навколишнього середовища
Онкологічні захворювання займають одне з перших місць серед причин захворюваності та смертності населення. Якщо у 1850 р. у США лише в 1 випадку з 200 рак був причиною смерті, то зараз кожний 5-й померлий має злоякісні новоутворення.
Розвитку раку сприяють фактори навколишнього середовища (хімічні канцерогени, фактори харчування, іонізуюче випромінювання), генетичні (спадкові) фактори, віруси, імунодефіцит, спонтанні мітотичні ефекти.
Міжнародне агентство з вивчення раку (МАВР) класифікує канцерогенні фактори залежно від наукової доведеності їх канцерогенного ефекту для людей.
Класифікація канцерогенів (МАВР):
1 – відомі канцерогени для людини;
2 А– ймовірні канцерогени;
2 Б – можливі канцерогени;
3 - агенти, що не класифікуються за канцерогенними властивостями;
4 – агенти, ймовірно, не канцерогенні для людини.
Для багатьох видів злоякісних новоутворень профілактичні заходи є дуже ефективними. За даними ВООЗ, профілактичними заходами можна знизити ризик розвитку раку шлунку в 7,6 разу, товстої кишки – в 6,2 разу, стравоходу – в 17,2 разу, сечового міхура – в 9,7 разу. Близько 30% усіх випадків смерті від усіх видів злоякісних новоутворень та 85% випадків смерті від раку легенів пов`язані з курінням. У тютюновому димі ідентифіковано близько 4000 хімічних речовин, 60 з яких є канцерогенними. Вагомий вклад у розвиток раку вносить радон. Вплив цього радіоактивного газу всередині приміщень щорічно викликає у США 17 000 нових випадків раку легенів.
Алергічні захворювання
Різноманітними алергічними захворюваннями (бронхіальна астма, алергічні риніти, дерматити, альвеоліти, кропивниця, харчова алергія та ін.) у промислово розвинених країнах страждає від 20 до 50% населення. Хімічні речовини, що забруднюють навколишнє середовище, можуть мати пряму сенсибілізуючу, модифікуючу дію або виступати у ролі тригерів, провокуючи алергічну реакцію.Алергічні захворювання можуть бути обумовлені великою кількістю факторів, у тому числі і факторами навколишнього середовища. У ряді випадків розвиток алергічних реакцій у населення пов`язаний з комбінованим та комплексним впливом, зокрема хімічних речовин та продуктів біотехнологічного синтезу. У м. Кіріші у 47 людей розвинулась бронхіальна астма внаслідок спільного впливу білково-вітамінних комплексів та атмосферних забруднень. Описана у літературі ангарська пневмонія, що проявлялася бронхоспазмами, також, ймовірно, пов`язана з дією продуктів мікробного синтезу та атмосферних забруднень.
Останніми роками поряд з „класичними” алергічними захворюваннями увагу лікарів привертають екологічно обумовлені захворювання, етіологія та патогенез яких залишаються поки що малодослідженими. Виникнення цих захворювань пов`язують з інтенсивною хімізацією сучасного суспільства та постійним, протягом всього життя, впливом сотень різноманітних хімічних сполук. Так, у міському атмосферному повітрі міститься 426 органічних вуглеводнів, у воді число цих речовин сягає 238, у грунті – 180. З продуктами життєдіяльності людини виділяється в навколишнє середовище близько 300 летких органічних сполук, у тютюновому димі ідентифіковано 4000 речовин, з яких 43 – канцерогени. Навіть у повітрі над звичайним хлібом виявлені 70 сполук, у чашці кави виявляється 800 водорозчинних речовин. На частках побутового пилу ідентифіковано 80 адсорбованих речовин та більше 100 хімічних сполук виявляється у волоссі міських мешканців. У повітряному середовищі житлових та суспільних будівель знайдено 560 летких органічних сполук, що відносяться до 32 груп хімічних речовин.
Виділяють 2 групи порушень стану здоров`я людини, обумовлених впливом внутрішньожитлового середовища. Перша група має назву «захворювання, пов `язані із спорудами (BRI) ». Вона включає у себе порушення стану здоров`я, етіологічно пов`язані з певними факторами у середині приміщення, наприклад виділенням формальдегіду з полімерних та деревоструганих матеріалів. Після ліквідації шкідливого впливу симптоми захворювання, як правило, не зникають і процес відновлення може потребувати досить тривалого часу.
Друга група має назву «синдром хворої будівлі (SBS)». Вона включає гострі порушення стану здоров`я та дискомфорт, що виникають у конкретному приміщенні і майже повністю зникає при виході з цього приміщення. Синдром «хворої будівлі» включає в себе головний біль, подразнення очей, носа та органів дихання, сухий кашель, сухість та зуд шкіри, слабість, нудоту, підвищену втомлюваність, підвищене сприйняття запахів. За даними ВООЗ, близько 30% нових чи реконструйованих будівель можуть провокувати названі симптоми. Розвиток синдрому хворої будівлі, ймовірно, обумовлений комбінованим та спільним впливом хімічних, фізичних (температура, вологість) та біологічних (бактерії, невідомі віруси та ін.) факторів.
Причиною синдрому «хворої будівлі» найчастіше стають недостатня природна та штучна вентиляція, будівельні матеріали, меблі, нерегулярне та неправильне прибирання приміщень.
Іншим синдромом, у розвитку якого певну роль можуть відігравати фактори навколишнього середовища, є синдром хронічної втоми (синдром імунної дисфункції). Для діагностики даного синдрому враховують такі критерії: