Реферат: Закономірності формування, фактори ризику й заходи щодо профілактики травматизму підлітків в умовах урбанізованого регіону
Коефіцієнт кореляції
і сила зв'язку
Виконання хатньої роботи в поганому стані організму
(сп'яніння, хвороба, втома, нервово-психічна навантаження)
Таблиця 3. Ранговий розподіл факторів ризику вуличного травматизму
|
Ранг за питомою вагою | Групи факторів ризику |
Коефіцієнт кореляції | Питома вага, % |
| 1. | Небезпечні дії під час ігор і розваг | +0,73 | 17,6 |
| 2. | Використання в іграх і розвагах небезпечних предметів | +0,91 | 17,1 |
| 3. | Захоплення іграми, що засновані на небезпечних діях | +0,90 | 15,0 |
| 4. | Ігри й розваги в небезпечних місцях | +0,82 | 12,8 |
| 5. | Використання для ігор і розваг площадок із твердим асфальтобетонним покриттям | +0,60 | 8,2 |
| 6. | Недотримання правил техніки безпечного поводження при рухливих іграх і розвагах | +0,50 | 5,1 |
| 7. | Необережні дії при поганому стані організму | +0,80 | 5,0 |
| 8. | Погані організаційно-технічні умови в місцях рухливих ігор і активних розваг | 0,50 | 5,0 |
| 9. | Поганий конструктивний і технічний стан обладнання дворових площадок для ігор і розваг | 0,82 | 4,1 |
| 10. | Неякісна або застаріла інфраструктура об'єктів суспільного використання в населених місцях | +0,71 | 4,0 |
| 11. | Погане забезпечення безпечного використання пішохідних доріжок й інших суспільних об'єктів у зимовий період | +0,80 | 3,0 |
| 12. | Не дотримання правил поведінки в громадських місцях | +0,28 | 2,1 |
| 13. | Відсутність діючих правил безпечного поводження населення на території населених місць | +0,25 | 1,0 |
Спортивний травматизм має виражені вікові й територіальні розходження. Найвищі рівні спортивного травматизму характерні для міських підлітків малих і середніх міст, де він стійко втримується в межах 38,4±0,4 – 48,6±0,50/000 випадків. Спортивний травматизм серед підлітків вищий в 7,8 рази, ніж серед дорослих і в 1,9 рази, ніж серед дітей. У формуванні спортивного травматизму відіграють ключову роль 16 факторів ризику (табл. 4).
Таблиця 4. Ранговий розподіл факторів ризику спортивного травматизму
| Фактори ризику |
Величина КВР |
Рангове місце |
| Жорсткі спортивні єдиноборства поза правилами | 0,8 | 1 |
| Складність спортивних вправ | 0,8 | 1 |
| Невдалі рухи, дії або грубі помилки при виконанні спортивних вправ | 0,7 | 2 |
| Виконання спортивних вправ без страховки | 0,6 | 3 |
| Низький рівень спортивних умінь | 0,6 | 3 |
| Невикористання індивідуальних засобів захисту під час тренувань або змагань | 0,6 | 3 |
| Недотримання правил безпеки під час роботи на спортивних снарядах | 0,5 | 4 |
| Невеликий стаж (<2 років) занять даним видом спорту | 0,5 | 4 |
| Застаріле спортивне обладнання | 0,4 | 5 |
| Високі навантаження під час тренувального або процесу змагань (перевтома) | 0,4 | 5 |
| Низький рівень тренованості організму, окремих м'язових груп | 0,4 | 5 |
|
Незадовільна підготовка (розминка) організму перед початком тренування або змагань | 0,3 | 6 |
| Недостатня ефективність індивідуальних засобів захисту | 0,3 | 6 |
|
Незадовільний медичний контроль за тренувальним або спортивним процесом | 0,3 | 6 |
| Великий склад навчально-тренувальних груп (>5 осіб) | 0,2 | 7 |
| Недостатній професійний рівень тренерського складу | 0,1 | 8 |
Питоме значення факторів ризику визначається видом спорту. Тому кожному виду спорту характерна своя структура питомої ваги факторів ризику. По ступені ймовірності виникнення спортивних травм, виходячи з величини коефіцієнта відносного ризику (КВР), усі основні види спорту розділяються на три групи: високотравматичні (середній КВР=0,65), середньотравматичні (середній КВР=0,44), малотравматичні (середній КВР=0,16). Найвища питома вага спортивного травматизму пов'язана з 7 факторами ризику: жорсткі єдиноборства поза правилами (24,1%), низький рівень спортивних умінь (15,0%), низький рівень тренованості (17,2%), перенавантаження й перевтома організму (13,4%), невдалі рухи й грубі помилки (9,4%), погана розминка перед тренуванням або змаганнями (6,2%), складність спортивних вправ (5,1%).
На основі встановленого спектра факторів ризику були сформульовані наступні 4 принципи медико-соціальної й медико-екологічної профілактики загального травматизму підлітків з розробкою програм їхньої реалізації: активне підвищення рівня і якості життя підлітків (1-й принцип), охорона й оздоровлення рекреаційних зон навчально-виховних і навчально-виробничих об'єктів для підлітків (2-й принцип), систематичне оздоровлення й посттравматична реабілітація підлітків, що мають низький рівень здоров'я (2-а, 3-я групи здоров'я) і схильних до травматизму (травмуються більше 3 разів на рік (3-й принцип), активне формування в підлітків здорового способу життя (4-й принцип). Вибіркове спостереження за травматизацією школярів старших класів, з родин, які добре соціально забезпечені, з наявністю грамотного батьківського виховання показує, що серед цих підлітків рівень загального травматизму, переважно за рахунок побутового й вуличного, нижчий середньопопуляційного на 40-47%, тоді як з низьким соціальним рівнем і якістю життя він вищий на 14,0-15,5%. Рівень загального травматизму серед учнів шкіл, які розташовані в екологічно чистих зонах, дуже часто виявляється нижчим за середньопопуляційний в 1,5-2 рази, а травматизм підлітків з 3-ю групою здоров'я, як правило, на 10-15% вищий, ніж у їхніх однолітків з 1-ї групи. У підлітків з 3-ою групою здоров'я, що пройшли оздоровлення або посттравматичну реабілітацію за запропонованою інтенсивною технологією з базовими й підкріплювальними програмами, рівень загального травматизму знижується на 30-35%, а строки відновлювального лікування скорочуються на 40-45%. Використання комп'ютерної програми системного дослідження черепно-мозкового травматизму підвищує точність медичного моніторингу за цією патологією на 18-22% і точність діагностики тяжкості черепно-мозкових травм на 10-15%.
Для попередження окремих видів травматизму були сформульовані принципи й розроблені програми цільової профілактики, засновані на профільних спектрах установлених факторів ризику. При цьому на основі питомої значимості факторів ризику були розраховані імовірнісні показники зниження травматизму. Побутовий травматизм знижується на основі 5 принципів: створення широких умов і можливостей для реалізації підлітками їх утворювальних і виробничо-трудових можливостей (1-й принцип, можливе зниження 8-12%); активне виховання в підлітків морально-етичних якостей, що забезпечують культуру поводження в побуті, родині й у суспільстві (2-й принцип, можливе зниження 23-25%); активне формування в підлітків широкого спектру побутових умінь і своєчасна підготовка їх до самостійного ведення господарсько-побутової діяльності (3-й принцип, можливе зниження 12-15%); створення умов для формування здорової сімейної обстановки життєдіяльності підлітків (4-й принцип, можливе зниження 8-10%); створення умов для виховання підлітків і реалізації здорових форм дозвілля (5-й принцип, можливе зниження 25-30%).
Профілактика спортивного травматизму успішно здійснюється за допомогою наступних 7 принципів: заборона в дитячо-юнацькому спорті жорстких єдиноборств, високої складності вправ і великої контактності в колективних ігрових видах (1-й принцип); чітке дотримання правил безпеки при спортивних іграх, роботі на спортивних снарядах і виконанні спортивних дій (2-й принцип); суворе дотримання строків експлуатації й відновлення спортивного обладнання, інвентарю й спортивних снарядів у місцях заняття спортом (3-й принцип); удосконалювання індивідуальних засобів захисту для спортсменів-підлітків (4-й принцип); вилучення з тренувального процесу спортсменів-підлітків методичних підходів з високими й надвисокими фізичними навантаженнями (5-й принцип); недопущення до процесу змагань спортсменів-підлітків з недостатнім рівнем технічної підготовки й тренованості (6-й принцип); проведення своєчасного і якісного медичного контролю за тренувальним і змаганнями спортсменів-підлітків (7-й принцип).
Попередження вуличного (у т.ч. і дорожньо-транспортного) травматизму пропонується реалізовувати за програмою заснованою на 5 принципах: формування в підлітків прихильності до здорових і безпечних ігор і розваг на відкритому повітрі (1-й принцип); якісне планування й технічне рішення, забезпечення конструктивно досконалим і безпечним обладнанням майданчиків для ігор і розваг (2-й принцип); забезпечення високого рівня безпечного стану об'єктів пішохідного руху в населених пунктах (3-й принцип); забезпечення підлітків правилами вірного й безпечного поводження в місцях масового збору (4-й принцип); виховання манер у підлітків щодо суворого дотримання правил дорожньо-транспортного й вуличного руху на території населених місць (5-й принцип).
Ефективне відновлювальне лікування, а також якісна оздоровча і післятравматична реабілітація підлітків, виконується на основі розробленої багатофункціональної ступінчастості технології. Яка включає програми базового та підкріплюючого оздоровлення та його технологічні режими, в залежності від групи здоров’я (I, II, III), що дозволяє знизити терміни відновлюванного лікування, зменшити ризики промислового та спортивного травматизму, скоротити періоди виходу на оптимальні рівні працездатності та спортивної форми підлітків.
ВИСНОВКИ
Отримано рішення нового наукового завдання в галузі епідеміології травматизму підлітків урбанізованого регіону на основі встановлення закономірностей формування й факторного детермінізму ди?