Реферат: Закономірності формування корпоративного управління
Поняття “корпоративна культура” охоплює:
· корпоративні звичаї та звичайну практику ділових відносин;
· корпоративні прецеденти;
· локальні нормативні акти акціонерних товариств.
3. Еволюція корпорацій у розвинутому суспільстві
Можна виділити декілька етапів становлення сучасних корпорацій:
перший – поява перших колективних форм господарчої діяльності, формування перших корпоративних норм (місцеві об’єднання, спілки осіб однієї професії);
другий – зародження корпорацій та корпоративного управління (15 – перша половина 19 ст.);
третій – масове появлення корпорацій, формування системи корпоративного управління (друга половина 19 ст. – початок 20 ст.);
четвертий – корпорацій приваблююча форма здійснення підприємницької діяльності.
В Україні законодавче регулювання процесів виникнення та діяльності господарчих товариств, прообразів майбутніх корпорацій, стало формуватися з початку 90-х років. 20 ст., після оголошення політичної та економічної незалежності.
У зв’язку з тим, що з відомих причин рівень розвитку корпоративної культури в Україні не є високим, головна увага під час реформування корпоративних відносин має бути приділена законодавству. Правове поле, в якому наразі діють товариства України можна умовно поділити на:
1. Законодавство, що регулює діяльність товариств в Україні:
Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. N 436-IV;
Закон України “Про господарські товариства” від 2003 р..;
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” (ВВР), N 31, 2006 р.;
2. Законодавство про приватизацію, яке регулює особливості діяльності товариств, створених в процесі приватизації:
Закон України “Про приватизацію державного майна” в ред. від 19.02.97р.;
Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” від 10.07.96р.;
Закон України “Про державну програму приватизації”, який щороку ухвалюється Верховною Радою.
Виділяють такі види корпоративних об'єднань в сучасної економіці: союзи, господарські асоціації, концерни, консорціуми, картелі, корнери, конгломерати, трести, синдикати, франчайзи, холдинги. Таке різноманіття корпоративних об'єднань властиве західним країнам з високим рівнем технічного прогресу.
Розглянемо визначення об'єднань підприємств, які приведені в українському законодавстві:
Таблиця 1
Види господарських об'єднань в Україні
Назва об'єднання | Визначення |
асоціація | договірні об'єднання, створені для постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність кого-небудь з її учасників |
корпорація | договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованої регуляції діяльності кожного з учасників; |
консорціум | тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети; |
концерн | статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі і тому подібне на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців |
холдингова компанія | суб'єкт господарювання, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного або більше) господарюючих суб'єктів |
промислово-фінансова група (ПФГ) | це об'єднання, в яке можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, які мають на меті отримання прибули, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно міждержавним договорам, а також виробництва кінцевої продукції. |
4 Взаємодія цілей різних груп учасників корпоративного управління
Суб'єктами корпоративного управління виступають безпосередні власники корпоративних прав. Такими сьогодні є громадяни, юридичні особи, держава. Ці суб'єкти являються власниками корпоративних прав і здійснюють регулювання їх руху.
Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами, державними органами, а також на рівні окремих підприємств-емітентів корпоративних прав.
Слід знати, щоемітент цінних паперів - це юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особою одержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі. При цьому одержувачами (покупцями) таких корпоративних прав стають громадяни, інші юридичні особи (підприємства та організації), держава, які з цього моменту стають суб'єктами корпоративного управління.
Треба також враховувати, що не кожний емітент і не у кожному випадку емітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є свідченням корпоративних прав. Справа в тому, що корпоративні права є свідченням частки, або паю, у власності підприємства, тому зрозуміло, що значна кількість цінних паперів, наприклад облігації, векселі та інші цінні папери, випущені під відносини позики не є свідченням корпоративних прав, оскільки вони не є часткою у власності емітента. Обмежені корпоративні права мають привілейовані акції, які не дають права управління акціонерним товариством. Тому можна вважати правильним таке твердження: "кожний власник корпоративних прав є інвестором, але не кожний інвестор є власником корпоративних прав і не є суб'єктом корпоративного управління".