Реферат: Засоби забезпечення законності у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів

3) парламентський контроль, в особі спеціально уповноваженого з прав людини – омбудсмена.

Щодо адміністративного контролю, то відповідно усталеній правовій традиції, повноваженнями щодо перевірки законності прийнятого органами виконавчої влади рішення, дотримання процесуальних та матеріальних норм права при застосуванні до правопорушника адміністративних стягнень, наділені вищестоящі (мається на увазі структурно підпорядковані) органи. Так, ст. 288 КпАП передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена вищестоящому органу (посадовій особі) або до районного (міського) суду.

Зовнішній контроль щодо правомірності діяльності органів виконавчої влади здійснює також суддівська гілка влади. Відповідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція судів поширюються на усі правовідносини, що виникають у державі. Стаття 55 Конституції України гарантує кожному громадянинові право на оскарження в суд дій чи бездіяльності органів виконавчої влади або ж неправомірні рішення посадових осіб [1].

Роль суду у при забезпеченні законності є досить важливою і багатоаспектною. Це полягає в тому, що суд не лише здійснює контроль, але й вирішує цілий ряд питань виконавчого провадження. Так, за ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Отже, навіть не зазначення ролі суду як контролюючого органу в ст. 8 Закону “Про Державну виконавчу службу” не може вплинути на загальну концепцію правової системи, в якій чітко визначене місце суду як контролюючого органу. Юристи звертають значну увагу на особливості судового контролю за діяльністю органів державної влади, особливо за діяльністю органів державного управління, а судовий нагляд за законністю адміністративної діяльності розглядається як вид державного контролю. Безумовно, мається на увазі зовсім інший державний контроль, ніж той, про який йшлося раніше. Специфіка судового контролю полягає в тому, що він здійснюється лише при розгляді конкретної справи судом і лише у випадку звернення особи за захистом. Суд при цьому перевіряє законність рішень, дій, або бездіяльності державних виконавців, а не питання доцільності їх дій, і не має таких повноважень реагування на порушення законності як інші контролюючі органи.

На сучасному етапі суспільні відносини в сфері судового контролю за дотриманням прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади регулюються нормами Конституції України, нормами прямої дії, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, щодо рішень винесених уповноваженим органами до юридичних осіб та суб’єктів підприємницької діяльності.

Норми та правила встановлені процесуальними кодексами мають певні відмінності, які впливають як на саме процесуальне провадження, так і на статус особи. Проведений порівняльний аналіз процесуальних правових норм дозволяє говорити про наявність наступних характерних відмінностей:

??-?????, ?? ?????? ?????????. ³???????? ?? ???????? ????, ?? ????????? ? ????? 31-? ?????????? ?????????????? ??????? ??????? (???), ? ??????? ?????????? ??????????? ????????????? ?????? ?? ??????? 䳿 ??? ????????????? ????????? ???????, ????????? ?? ????????? ???? ? ????? ????????????? ??????????, ????? ?????? ????????? ? ??????. ?????????, ?????? ???????? ??????? ?????????? ?? ??. 4-1 ?????????????? ?????????????? ??????? ??????? (???), ???????? ???????????? ???? ????????? ???????????? ????? ? ??????? ????????? ???????????.

По-друге, за суб’єктом звернення.

???? ??ᒺ???? ????????? ?? ???????? (?????????) ???? ? ??????????, ??? ?? ???????? ?????? ????? ????? 31-? ??????? ???????? ?? ??????? 䳿 ?? ????????????? ????????? ???????...? ?? ??????????? ????? ????? ?????? ???, ?? ??ᒺ???? ????????? ?? ?????????????? ???? ???????????? ????? ? ???????? ????? ????. ?????? ??. 1 ??? ????????????, ????????, ???????????, ???? ???????? ????? (? ???? ????? ????????), ?????????, ??? ?????????? ?????????????? ?????????? ??? ????????? ????????? ????? ? ? ????????????? ??????? ?????? ??????? ???'???? ??????????????? ??????????, ????? ????? ?????????? ?? ?????????????? ???? ?????? ? ???????????? ????????????? ????????????? ????? ?? ???????? ????? ????????? ??? ??????????? ???? ? ???????????? ??????? ?????????.???? ???????? ? ??????, ??????????? ??? ?????????. ??????? 248-5 ??? ???????????, ???????? ????? ??????? ??? ??????? ??????, ? ????: ?) ? ??????????? ?????, ?? ???????????? ? ??? ???? ?????????? ???????? ??? ??????? ??? ????????? ??? ????????? ???? ???? ? ??????; ?) ? ???????? ????? ? ??? ????????? ???????????? ????????? ????????? ??? ??????? ? ??????????? ??????; ??? ?) ? ??? ?????????? ????????? ?????? ????? ??????? ??????, ???? ???????????? ?? ???? ???????? ?? ??? ????????? ?????????. ?? ? ?????????? ????????? ???????????, ???????????? ? ????????????? ?????, ?? ???? ???????????? ? ????? ????????? ??????? ???????? ????????, ???????????? ??. 71 ?????????? ??????? ??????? [3]. ????? ? ????? ?????????? ???????? ? ????? ????????????? ??????, ?? ??????????? ???????? ?????????? ????? ? ?????????????? ????????. ???????????? ???????????? ??????? ???? ? ?????? ???????? ???????? ?????????? ???????? ??????? ??? ????????????? ?????? ?? ?????? ????????? ??????????? ???????, ? ????? ?????????? ???????? ????????? ?? ?????????? ??? ??????? ????? ???????? ?????????? ?????. ?? ??? ??????, ?????????? ?? ???????? ????? ?????? ?????????????? ????????? ???? ??????? ? ???? ??????, ???????? ?? ??????? ? ??????? ?? ?????? ??????????? ? ??????? ???????? ???????? ??? ???????????? ???????????????? ????????. ????????? ???????? ????, ?????, ???????? ?? ??????? ?????????? ????????????? ???? ??????? ????????? ?????????? ???? ????????? ??????????. ? ?????? ????, ???????????? ? ??????? ????? ????????? ? ?????????????? ??????, ???????? ?????????? ?????????????? ? ???????????? ???????? ???? ? ?????? ?????? ? ??????????? ???????? ???????? ??? ???????? ?? ??????? ?????????? (??????????????? ?????), ? ???? ?? ?????????????? ????? ????????? ??????? ?????. ? ??????, ?????????? ?????????????? ???????????? ???? ????????????? ????????? ? ????? ??????? ?? ???????? ?????????? ?????, ?? ?????????? ??????????? ????? ????????. ?????? 2 ?????? ??????? ???? ?????????????? ????????? ???? ??????? ? ???? ??????? ??? 23.12.1997 ???????? ????? ???????????? ?????? ? ?? ?????????, ?? ????????? ??? ?????????? ???? ? ?????? ?????? ? ??????????? ???? ??? ???????????? ???????, ????????? ??? ????? ???? ???????????, ????????? ?? ?????? ??? ????????????, ??? ??????????? ?? ????????? ??????? ?? ???????? ????????? ?????, ???????? ????????? ?????????????? ?? ?? ?????????? ? ?????????? ???????.???????????? ??????? ?????? ???? ???????????? ?? ??????, ???? ???? ????? ? ???????? ???????. ??? ????? ??????? ?? ?????? ?? ???? ?? ???????? ? ?????? ??????. ???, ??????????, ??????????? ? ????? ?????? ???????? ???????? ???? ???????????? ???????????????? ????????, ???????? ?? ???????? ????? ???????? ?????????? ? ???????????? ????? ?????????.

Якщо звернутися до досвіду інших країн існування відповідного інституту передбачено і в Іспанії – Народний захисник, і в Франції – медіатор, і в Росії – уповноважений по правах людини [1]. Не залежно від того як іменується ця посада (омбудсмен, народний захисник чи інше) його метою є охорона прав і свобод людини і громадянина, виконання функцій парламентського контролю за відповідними діями державних органів та посадових осіб.

Відповідно до Закону України від 23.12.1997 “Про уповноваженого Верховної Ради з прав людини” метою парламентського контролю, що здійснюється Омбудсменом є:

1) захист прав і свобод людини і громадянина;

2) додержання та повага до прав і свобод людини всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами;

3) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у ці галузі;

5) поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина;

6) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод.

Уповноважений може розпочати провадження справ та перевірок на наступних підставах:

1) за зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

2) за зверненням народних депутатів України;

3) за власною ініціативою.

Звернення до Уповноваженого подаються протягом року з дня виявлення порушень. У виняткових випадках цей строк може бути подовжений але не більше двох років. Подані звернення розглядаються у відповідності із Законом України “Про звернення громадян” від 02.10.1996.

При розгляді звернення уповноважений може вчинити такі дії: а) відкрити провадження у справі про порушення прав і свобод; б) роз’яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення; в) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд цього звернення; г) відмовляє в розгляді звернення.

Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Це забезпечується особливим статусом, оскільки його повноваження не можуть бути припинені чи обмежені у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України або її достроковому розпуску, введення воєнного або надзвичайного стану в Україні, чи в окремих її місцевостях. Крім того, він наділений широким колом повноважень, тож може безперешкодно відвідувати органи державної влади; знайомитися з документами, в тому числі і з таємними; отримувати необхідні копії в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах прокуратури та судах, запрошувати посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; направляти у відповідні органи акти реагування. Причому всі органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, посадові та службові особи зобов’язані співпрацювати з Уповноваженим та надавати йому необхідну допомогу для повного, усестороннього і об’єктивного дослідження фактичних обставин справи.

Стаття 5 Закону України “Про уповноваженого Верховної Ради з прав людини” визначає два види таких актів реагування:

1) конституційне подання Уповноваженого, яким він звертається до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України закону чи іншого нормативного акта; офіційного тлумачення законів та положень Конституції;

2) подання Уповноваженого, яке направляється до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, підприємств організацій, їх посадовим та службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк з щодо усунення виявлених порушень.

Застосування адміністративних стягнень, як і будь-які інші дії органів виконавчої влади, мають здійснюватися у повній відповідності з Конституцією України та законами України. Зрозуміло, що найкращою гарантією дотримання прав і свобод як громадян, так і юридичних осіб під час адміністративного провадження є високий рівень професіоналізму посадових осіб державних органів всіх рівнів, об’єктивний та індивідуальний підхід до вирішення кожної справи, ретельне вивчення матеріалів та всебічний аналіз обставин справи. Водночас, посадова особа, яка є представником органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративне правопорушення це лише людина, тож необхідно брати до уваги і так званий людський фактор та відсутність ідеальних умов здійснення професійної діяльності. Тож поряд з цим необхідно існування й інших гарантій. Вони проявляються в праві на оскарження рішень і дій органів державної влади, в адміністративному, судовому та парламентському державному контролі. Наявна система гарантій, навіть при їх недосконалості, є досить важливою. Оскільки з одного боку, застерігає уповноважених осіб та державні органи від вчинення дій, що суперечать нормам закону, стимулюють ріст правосвідомості та професіоналізму, а, з іншого, гарантують особам, щодо яких здійснюється адміністративне провадження об’єктивність та неупередженість вирішення справи.

Література

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст.141.

2. Адміністративний кодекс Української РСР. — К. : Держполітвидав УРСР, 1956. — 212 с.