Реферат: Затримка розвитку мовлення у дітей з органічним ураженням нервової системи

Розвиток когнiтивної функцiональної системи достатнiй i вiдповiдає вiковим властивостям.

За допомогою проведення ранньої корекцiйної роботи можнауникнути тяжких вад мовлення, спрогнозувати розвиток можливих та усунути затримку мовленневого розвитку у домовленнєвому та передмовленнєвому перiодi, а також в подальшому його розвитку.

Коре кція затримки мовленн є вого розвитку (домовлен нє вий та передмовленн є вий перiод) у дiтей з органiчним ураженням н ервово ї системи

При виявленнi порушень мовленневого розвитку в домовленнєвому перiодi (0—8 мiс.) корекцiйну роботу необхiдно спрямувати на розвиток сенсорних можливостей дитини (зорових, слухових, нюхових), на розвиток емоцiйного спілкування.

3 1-го мiсяця необхiдно вчити дитину фiксувати погляд на предметах i слiдкувати за їх рухом, розвивати вмiння прислухатися до звукiв мовлення, звучання iграшки. При виявленнi парезiв в мiмiчних м’язах доцiльно проводити необхiдний масаж погладжуванням.

Стимуляцiя емоційного спiлкування. З цiєю метою дорослий нахиляється над дитиною, лагiдним голосом з нею розмовляє, погладжує дитину i показує яскравi iграшки. Важливим компонентом є усмiшка. Лагiдною мовою дорослий (логопед) привертає увагу до свого обличчя, викликаючи вiдповiдну усмiшку i тiльки пiсля цього переводить погляд на iграшку. Поступово у вiдповiдь на показ iграшки у дитини зявляються звуки гулiння, смiх, комплекс пожвавлення. Вирiшальну роль на цьому етапi вiдiграє емоцiйний стан дитини пiд час занять. Тiльки позитивний емоцiйний фон сприяє актуалiзацiї гулiння, лепету.

Розвиток зорового сприйня тт я

Недостатнiсть зорового сприйняття проявляється в порушеннi фiксацiї погляду, прослiдковуваннi.

Для розвитку зорового сприйнятгя необхiдно проводити корекцiйно-виховну роботу, при цьому дитину навчають прослiдковувати оптичний об’єкт.

Спочатку привертаємо увагу дитини до оптичного об’єкту, ним може бути обличчя дорослого чи iграшка, потiм об’єкт повiльно перемiщається перед очима дитини, “ведучи” за собою погляд дитини. При цьому слiдкують, щоб дитина не втратила оптичний об’єкт з поля свого зору. Для цього iндивiдуально пiдбирається вiдстань на який вiд дитини знаходиться об’єкт, амплiтуда з якою вiн рухається. В мiру, як розвивається зорова увага, збiльшується швидкiсть та амплiтуда руху об’єкта. Використовуються яскраві іграшки з приємним звуковим супроводом.

Розвиток слухового сприйнят т я

Порушення слухового сприйняття виявляється переважно в зниженнi слухової уваги, що затрямує розвиток пiзнавальної дiяльностi.

Корекцiйну роботу починають з вiдпрацювання слухового зосередження. Для формування слухового сприйняття пiдбирають час, колидитина знаходиться в емоцийно-негативному станi -- в перiод несильного плачу. Використовуючи цi моменти, логопед нахиляється до дитини, лагiдно розмовляє з нею, постукує брязкальцем, добиваючись заспокоєння дитини i привернення її уваги. Звуковi подразники якi пропонуються дитинi рiзноманiтнi: її увага привертається спочатку до нерiзких звукiв, а потiм до гучних, голосних. Розвиток слухової уваги iде в напрямку формування вмiння прислухатися до звучання iграшки i вiдшукувати її очима. Розмовляючи з дитиною її навчають прислухатися до голосу дорослого i вiдшукувати очима людину, що говорить, але знаходиться поза полем зору дитини.

Роботу з формування у дитини розумiн н я зверне н ого мовлення , починають з розвитку сприймання рiзноманiтних iнтонацiй. Дорослий добивається вiд дитини, щоб вона не тiльки сприймала iнтонацiї голосу, але й по змозi реагувала на них.

З 6 мiсяцiв в дитини починають розвивати пасивний словник:навчають показувати частини тiла. 3 9 мiсяцiв вчать розрiзняти назви iграшок та iмена дорослих, прислухатися до мовлення дорослих та виконувати простi iнструкцiї вiдкривати i закривати коробочку, вкладати туди iграшку, розбирати та збирати пiрамiду (без дотримки розмiрiв кiлець).

Стимуляцiя голосових реакцiй та голосової активностi. Робота починається з вокалізації навидиху дитини. На фонi емоцiйно-позитивного спiлкування дитини з дорослими, проводять вiбрацiю грудної клiтки, з тим, щоб викликати у дитини голосовi реакцiї.

Стимуляцiю гулiння у дитини починають лагiдним голосом. Спочатку дають можливiсть дитинi прислухатися до нерiзких, приємних звукiв голосу. Навчити дитину наслiдуючи за дорослим вамовляти звуки гулiння можна тiльки тодi, коли у дитиниє зорова та слухова увага.

Дитина дивиться на обличчя дорослого, а логопед при цьому промовляє звуки ЛА, АГУ, широко вiдкриваючи рота, щоб дитина прицьому могла бачити артикуляцiю дорослого. Якщо дитина не повторяє цих рухiв, то пасивно вiдпрацьовують наслiдувальну реакцію.

При стимуляцiї гулiння необхiдно добиватися спонтанної подачi голосу.

Наслiдувальні дії i пасивнi рухи в артикуляцiйних м’язах стають основними засобами розвитку самостiйних артикуляцiй дитини. Привертаючи увагу дитини до звучання її голосу, заохочуючи активнiсть, намагаються викликати повторення звукiв, тобто аутоехолалiю, що сприяє розвитку мовнослухового та мовнорухового аналiзаторiв, разом з тим i лепетної активностi.

Для цього використовують З вида вправ:

1. Викликають звуки (якими дитина вже оволодiла) у вiдповiдь, що сприяє активiзацiїаутоехолалії;

2. Вимовляють звуки, якi в довiльному голосоутвореннi (в цьому випадку ехолалiї можуть бути нульовими, але значно стимулюється голосова активнiсть дитини).

3. Промовляють звуки, якi близькi до тих, що вже є у дитини в активi i доступнi її артикуляційним можливостям. Дитину навчають наслiдувати звуки: iмiтують гудок паровоза, мукання корови, розвивають мовленнєве дихання. Всi звуки вводять в план комунiкацiї дитини; означають дії, її почуття.

Затримка мовленневого розв и тку у детей з р озу мо вою вiдсталiс т ю

Розвиток мовлення у дiтей з розумовою вiдсталiстю залежить вiд ступеня недорозвитку когнiтивної сфери та психiки в цiлому. Тому його називають вторинним недорозвиненням мовлення. При цьому найбiльше страждають функції мовлення: а саме номiнативна (смислова), комунiкативна — органiзуюча.

Етапи розвитку мовлення в домовленнєвому перiодi затримуються на 1—2 мiсяцi. При цьому гулiння не має комунiкативного навантаження. Дитина “гукає” сама по собi, не звертає уваги на звернення рiдних, не має емоцiйного навантаження в гулiннi.

Лепетне мовлення також сторонне вiд спiлкування - дитина механiчно повторює звуки. Лепiт не має смислового навантаження -- лепетнi слова не вазначають “чогось – чи когось” — дитина називає однаково одним звукосчолученням “ба-ба’ “та-та” всiх, кого бачить навколо себе, або промовляє лепетнi слова нi до кого не звертаючясь, спонтанно.

У дитини з легким ступенем розумової вiдсталостi швидше нiж при загальному недорозвиненнi мовлення формується структура слова, поповнення словникового запасу, формування речення. Але через недорозвитоксмислової сторони мовлення та узагальнюючої функцiї ускладнена реалiзацiя словникового запасу. В мовленнідитини багаго штампiв, ехолалiй (повтореиня слiв дорослих). Розгорнуте речення може вiдтворюватися дитиною i в 2 роки, але вона його не розумiє, а тільки механiчно повторює за дорослими. Забагато “механічної” мови найчастiше буває у дiтей, хворих на гiдроцефалiю, атонiччу форму недорозвитку психiчних функцiй. З розвитком психiчних функцiй (в 3 – 4 роки) у дитини з’являється “своя” особиста мова, а механiчна, “папужна, магнiтофонна” редукується i поступово зникає. Батьки звертаються до лiкаря чи логопеда зi скаргами на “розпад мовлення”. Аде при прискiпливому уточненнi анамнезу розвитку мовлення у дитини вражають розбіжності мiж тим, як дитина багато говорить i тим, що вона розумiє. Тому треба перевiряти: по-перше, функцiї мовлення (смислову та комунiкативну) а потiм, по-друге, її вiкову етапну структуру.