Реферат: Завдання криміналістики на сучасному етапі правові і етичні засади криміналістичної тактики ос
Львівський НДІСЕ, який очолив фахівець у галузі фізичних методів дослідження речових доказів кандидат юридичних наук Ю.Ю. Ярослав, створений одночасно з Одеською НДЛСЕ і Донецьким НДІСЕ для експертного обслуговування західних областей України. Львівський інститут виник на базі колишньої філії КНДІСЕ і є його структурною копією. Нині ЛНДІСЕ перебуває в стадії організаційного/становлення, визначення свого
наукового профілю, який відповідав би потребам практики.
здійснюваної в колишній філії КНДІСЕ, було та ймовірно й залишиться використання сучасних досягнень природничих і технічних наук в практиці збирання та дослідження джерел доказової інформації, зокрема, методів вакуумного напилювання металів для виявлення невидимих слідів на матеріальних носіях.
2. ПРАВОВІ І ЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ
Криміналістична тактика - це самостійна частина науки криміналістики, що становить систему наукових положень (принципів); розроблює на їх основі прийоми і рекомендації, застосовувані з додержанням процесуального закону для: формування відносин між учасниками процесу; організації, планування попереднього і судового слідства; збирання, дослідження і використання доказів; розслідування і попередження злочинів.
Завдання криміналістичної тактики як розділу науки криміналістики випливають із загальних завдань кримінального судочинства. Це розробка засобів і методів швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону, з тим щоб той, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Окремі завдання криміналістичної тактики зводяться до розробки і впровадження в практику нових тактичних прийомів і засобів вирішення тактичних завдань, слідчих ситуацій, тактичних рішень, використання нетрадиційних методів і засобів одержання криміналістичної інформації, способів уведення оперативної інформації в процес доказування, прийомів детектування слідів пам'яті сучасними інструментальними засобами з метою розшуку джерел інформації та встановлення їх причетності до розслідуваної події.
Розслідування злочинів є специфічною пізнавальною діяльністю уповноважених на те осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду по збиранню, дослідженню та використанню інформації, яка збереглася в ідеальних та матеріальних відображеннях вчиненого злочину. Вони вилучають інформацію з джерел, причинно пов'язаних із розслідуваним злочином, та оперують нею для встановлення або спростування обставин, що підлягають доказуванню.
Сучасна криміналістська тактика накопичила значний арсенал тактичних прийомів, що забезпечують досягнення цілей збирання і оцінки доказів по кримінальній справі, що розслідується, їх зміст і спрямованість різні.
Тактичні прийоми діляться на дві групи. Одні з них визначають продуктивність безпосереднього сприйняття слідчим матеріальної обстановки, наприклад місця події, інші — покликані забезпечувати об'єктивність і повноту доказової інформації, одержуваної безпосередньо від осіб.
Слідчий огляд, реалізовуваний за допомогою спостереження, порівняння, вимірювання, експериментування, моделювання, припускає застосування тактичних прийомів, що обумовлюють послідовність, певну впорядкованість, об'єктивність безпосереднього сприйняття речовинної обстановки і об'єктів, правила використовування при цьому науково-технічних засобів і пізнань фахівців. Так, наприклад, існують правила визначення меж огляду місця події, розділення його на ділянки («вузли»), що підлягають детальному вивченню, реалізації загальнотактичних принципів спостереження його речовинної обстановки від «центру» (основного вузла) до «периферії» або навпаки. Тактично обгрунтовано розподіл функцій в ході огляду між слідчим і особами, що залучаються до участі в ньому.
Відомі відмінності в тактиці огляду місця події у справах, наприклад, про вбивство, крадіжку, злочинне порушення правил техніки безпеки і т.п. обумовлюються відмінностями в цілях і задачах, реалізовуваних при проведенні цієї слідчої дії, специфікою обстановки і об'єктів, що піддаються дослідженню.
Тактичними складнощами відрізняється більшість допитів. Криміналістська тактика рекомендує декілька апробованих практикою тактичних прийомів, що забезпечують отримання достовірних відомостей від допитуваних осіб. Так, наприклад, існують правила допиту особи, що має установку на брехню. Інші прийоми використовуються, якщо допитуваний сумлінно помиляється і тому перекручує факти, що мають значення для справи.
Специфіку застосування мають тактичні прийоми, використовувані при проведенні слідчого експерименту, перевірці свідчень на місці, які по суті представляють собою з'єднання слідчого огляду з допитом за умови здійснення в ході їх проведення більш менш широкого експериментування.
При проведенні обшуку, змістякого також близький до слідчого огляду, реалізується певна послідовність пошукових дій, суть яких розрізняється залежно від властивостей і станів відшукуваних об'єктів (предметів, грошей, цінностей, документів, трупа і т. п.).
Тактичні прийоми використовуються при застосуванні слідчих дій в суворо певній системі. Так, існують загальні правила пред'явлення доказів в ході допиту, залежні від змісту інформації, якою володіє слідство. Використовування при допиті доказових фактів знаходиться в безпосередньому зв'язку з тим, чи є докази, що пред'являються, прямими або непрямими і т.д.
Не кожен спосіб дій або лінію поведінки особи, що здійснює розслідування злочинів, можна віднести до прийомів криміналістської тактики. Як самі тактичні прийоми, так і рекомендації по їх застосуванню повинні відповідати ряду загальних властивостей і критеріїв допустимості.
Одним з них є правомірність тактичного прийому, полягаюча у тому, що по своєму характеру, змісту і цілеспрямованості тактичні прийоми повинні повністю відповідати вимогам закону, точному виконанню його розпоряджень про порядок виробництва процесуальної дії.
Проте зустрічаються рекомендації, які не вписуються в структуру вимог карно-процесуального закону, наприклад, порада проводити допит спільно з оперативним працівником, оскільки дві людини почерпнуть для слідства більше корисного матеріалу, ніж одина. Але подібне розуміння закону не відповідає функціям органу дізнання, задача якого полягає в наданні допомоги розслідуванню шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. Тому кожна особа повинна притягуватися до розслідування у чіткій відповідності до його обов'язків.
Правомірність тактичного прийому припускає його відповідність не тільки існуючому закону, але і науковій обґрунтованості, що є однією з гарантій достовірності, повноти і всебічності отриманих з його допомогою результатів. Тому тактичні прийоми повинні формуватися і розроблятися на основі наукових положень логіки, психології, наукової організації праці і ін.
Виникнення тактичних прийомів може відбуватися і в практичній діяльності правоохоронних органів. Як правило, це результат тривалого життєвого і професійного досвіду особи, що здійснює розслідування злочинів. Запорукою наукової обґрунтованості групи тактичних прийомів буде перевірка їх відповідності науковим уявлення м і поняттям криміналістики, інших юридичних і спеціальних наук.
Тактичні прийоми повинні відповідати етичним вимогам. Неприпустимо використовувати з метою отримання потрібних свідчень аморальні спонуки, культурну відсталість, релігійні переконання людей. В процесі розслідування злочинів не повинні мати місце дії, які в якійсь мірі можуть підірвати авторитет органів розслідування, а представника цих органів — слідчого охарактеризувати як людину, для якої головним є не встановлення істини по справі, а отримання бажаних для нього доказів за будь-яку ціну.
Складність у визначенні етичних критеріїв допустимості тактичних прийомів, вживаних слідчим, суддею, особою, що здійснює дізнання в повсякденній роботі, — явище цілком з'ясовне. З одного боку, вона викликана тим, що правова норма не може врахувати всіх життєвих ситуацій, з якими стикаються особи, що здійснюють розслідування. Тому однакові з погляду моралі відносини оцінюються диференційовано. З другого боку, складність оцінки етичних критеріїв допустимості тактичних прийомів обумовлена неоднозначністю ситуації, що характеризує розслідування злочинів і діяльність здійснюючих його осіб, що відбуваються, як правило, в конфліктній атмосфері, в умовах постійної боротьби із зацікавленими особами. Проте сказане не виправдовує застосування не відповідних етичним нормам тактичних прийомів, а тільки підкреслює складність проблеми.
Рекомендації по використанню тактичних прийомів розробляються з урахуванням доцільності вибору того або іншого тактичного прийому або їх сукупності залежно від ситуації, що склалася. Цього не можна сказати про процесуальні правила, що містяться в нормах карно-процесуального закону, по відношенню до яких тактичні прийоми виконують службову роль. Виконання даних процесуальних правил визнане у всіх випадках обов'язковим. Таким чином, доцільність застосування того або іншого тактичного прийому є істотною його властивістю, що відмежовує тактичний прийом від норми має рацію.
Слідчий, дізнавач, прокурор, суд для збирання та дослідження доказової інформації використовують знаряддя праці - методи та засоби, що базуються на досягненнях природничих і технічних наук, криміналістичної та оперативної техніки, даних логіки та психології, інформатики, обчислювальної техніки; організаційні та тактичні прийоми і методи науки управління і оперативно-розшукної діяльності органів внутрішніх справ.
Збирання, дослідження та використання доказової інформації здійснюється у формі процесуального доказування, яке інтерпретують як двоєдиний процес, з одного боку - пізнавальний, а з другого - посвідчувальний.
Сутність пізнавального процесу полягає у використанні способів діяльності, тобто криміналістичної техніки, методів та прийомів роботи з нею, а посвідчувального - у дотриманні спеціальних процедур, встановлених законом для розслідування злочинів. Таким чином, одержання криміналістичної інформації технічними засобами обмежене певними вимогами правового, технічного та методичного характеру. Це означає, що використовується не будь-який технічний засіб, і не усіма тактичними прийомами можна вилучати інформацію з її джерел.
Тому правові засади використання технічних засобів у криміналістиці слід розуміти як загальні положення (принципи), що визначають дозволеність тактико-технічної діяльності слідчого, дізнавання, суду щодо застосування технічних засобів з точки зору права, тобто їх відповідності духу та букві закону.
Застосування техніко-криміналістичних засобів і прийомів у боротьбі зі злочинністю признається правомірним, якщо воно прямо передбачено законом (іншими нормативними актами) або рекомендовано законом, або не суперечить закону за своєю сутністю. Найбільш загальні правові основи використання технічних засобів визначаються ст. 2 КПК України, яка регламентує завдання кримінального судочинства. У ст. 22 КПК визначається, що суд, прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Для виконання таких завдань необхідно використовувати всі передбачені законом засоби, у тому числі й технічні.
У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня спеціальна норма, за якою б визначались правові основи застосування криміналістичної техніки. У статтях 79, 85, 85 п.1,2, 191, 194, 195 КПК України визначаються окремі прийоми і засоби фіксації речових доказів, місця події та умови проведення інших слідчих дій. Ці норми надають можливість у необхідних випадках використовувати ті або інші технічні засоби.