Реферат: Завдання та діяльність цивільної оборони згідно Женевською Конвенцією

- адреса сім’ї дитини;

- особистий номер дитини;

- стан здоров’я;

- група крові;

- особисті прикмети;

- дата і місце, де була знайдена дитини;

- дата виїзду дитини зі своєї країни і назва місця, звідки вона виїхала;

- релігія дитини;

- адреса країни, яка приймає дитину;

- дата, місце, обставини загибелі та місце її поховання;

Міжнародне гуманітарне право, яке захищає людину від наслідків війни, стосується кожного з нас, однак воно, ще недостатньо відоме людям.

Гуманітарне право є чіткою гілкою міжнародного суспільного права, воно проникло духом людяності та зосередженням на захист особи. Мета такого права пом’якшити страждання всіх жертв збройних конфліктів, які потрапили до рук ворога – поранені, хворі, військово полонені та цивільні особи.

Оригінали Женевських Конференцій від 12 серпня 1949 р., Додаткових Протоколів до Женевських Конвенцій від 8 червня 1977 р. зберігаються в архівах у Швейцарській Конфедерації; а копії надані Швейцарського Федеральною Радою кожній державі, яка підписала її, або приєдналася до них.

У статті 50 другого розділу дається визначення цивільних осіб і цивільного населення.

Цивільною особою є кожна особа, яка не належить до жодної категорії осіб згідно з переліком статей 1,2,3,4 і 6 Третьої Конвенції, і статті 43 Першого додаткового Протоколу.

У згаданих статтях мова йде про особи, які підпадають під категорію комбатантів. Таким чином, кожна особа, яка не є комбатантом, є цивільною особою. Населення. Яке складається лише з цивільних осіб, є цивільним населенням.

Згідно з ст. 5 “Захист цивільного населення” цивільне населення і окремі цивільні особи не повинні бути об’єктами нападу. Забороняється насильництво та загроза насильництвом.

З метою захисту цивільного населення забороняється:

- напад на спрямований на конкретні військові об’єкти;

- напад із застосування (зброї), які не можуть бути спрямовані на конкретні військові об’єкти;

- напад на цивільне населення і цивільних осіб з метою репресій;

- використовувати присутність чи пересування цивільного населення та окремих цивільних осіб з метою захисту військових об’єктів від нападу.

Велика увага приділяється питанням захисту цивільних об’єктів. Всі цивільні об’єкти не повинні бути об’єктами нападу і репресії.

Згідно ст.. 52 Протоколу до військових об’єктів відносяться ті об’єкти, які в силу свого характеру розташування, призначення чи використання можуть внести значний ефективний вклад у військові дії, а їх руйнування. Захоплення чи нейтралізація на даний момент обставин дає наявну військову перевагу.

Відносно цивільних об’єктів забороняється:

1. здійснювати будь-які ворожі акції проти історичних пам’яток, творів мистецтва та місць відправлення культу, які є культурною і духовною спадщиною народів;

2. напади на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення та використання голоду цивільного населення у вигляді методу ведення війни (Запас продуктів харчування; с/г райони, які виробляють продукти харчування; посіви; споруди питної води і ригаційні споруди).

Окремо обговорюється захист природного середовища. Ці питання порушено у ст.. 55 “Під час бойових дій необхідно ретельно піклуватися про захист навколишнього середовища від великих та серйозних пошкоджень. Заборонено використання методів і засобів ведення війни, які шкодять здоров’ю та виживанню населення.

Ст. 56 “Захист обладнання та споруд, які несуть у собі небезпечні сили”. Згідно з Протоколом до них відносять: греблі, дамби і атомні електростанції. Вони не повинні бути об’єктом нападу навіть у тих випадках, коли віднесені до військових об’єктів. Навіть інші військові об’єкти розташовані поблизу споруд, які несуть у собі небезпечні сили, також не підлягають нападу, якщо немає гарантій або існує загроза звільнення небезпечних сил із цих об’єктів.