Реферат: Збори за спеціальне природокористування
Платежі (збори) за користування надрами стягуються з усіх суб’єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. Об’єктом для встановлення відповідної плати є обсяг погашених у надрах балансових та позабалансових запасів корисних копалин; при видобутку нафти, конденсату, газу, та гідромінеральних ресурсів — обсяг фактично видобутих з надр корисних копалин; при видобутку урану та дорогоцінного каміння — вартість сировини відносять до обсягу видобутку чи обсягу погашених у надрах запасів корисних копалин.
Сплата збору за користування надрами для видобування корисних копалин не звільняє суб’єктів підприємницької діяльності від збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, повністю зараховується до державного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировинної бази. Закон України «Про систему оподаткування» виділяє цей збір окремим пунктом серед інших загальнообов’язкових зборів та платежів. Безпосередньо правове регулювання збору регулюється відповідним Порядком встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 29 січня 1999 р.
Плата за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) та акцизний збір (статті 34-35 Кодексу України про надра) визначається Кабінетом Міністрів України і вноситься до державного бюджету. Розмір збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) встановлюється, виходячи з витрат на експертизу заявок, матеріалів та обгрунтувань на користування надрами, організаційних та інших витрат. Акцизний збір може встановлюватися для надрокористувачів по окремих видах мінеральної сировини, що видобувається з родовищ з відносно кращими гірничо-геологічними і економіко-географічними характеристиками.
Кодекс України про надра (ст. 32) встановлює форми внесення плати за користування надрами, яка може бути: а) у вигляді грошових платежів; б) у натуральному вигляді (частина видобутої мінеральної сировини або іншої виробленої користувачем надр продукції, виконання робіт чи надання інших послуг). Платежі за користування надрами можуть справлятися у вигляді разових внесків або регулярних платежів, які визначаються на основі відповідних еколого-економічних розрахунків. Кодекс встановлює також законодавчі положення про звільнення від плати за користування надрами та інші пільги, а також знижку за вичерпання надр, механізм реалізації якої поки що не було розроблено на законодавчому рівні.
Від плати за користування надрами звільняються:
— землевласники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках;
— користувачі надр — за проведення регіональних геолого-геофізичних робіт, геологічних зйомок, інших геологічних робіт; при організації геологічних об’єктів природно-заповідного фонду; за здійснення розвідки корисних копалин у межах гірничого відводу, наданого їм для видобування корисних копалин тощо.
У сфері спеціального використання рослинного світу встановлена плата за використання лісових ресурсів та збору за використання природних рослинних ресурсів. Правове регулювання цих платежів здійснюється Лісовим кодексом України (ст. 89), а також Порядком справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р.
Плата за використання лісових ресурсів стягується за всі види спеціального використання ресурсів лісу, крім розміщення пасік, а також за користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюються у вигляді такс, орендної плати чи доходу, отриманого від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій для цих цілей лісовій ділянці на підставі спеціального дозволу: а) лісорубного квитка (ордера); б) лісового квитка. Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів встановлюється на підставі лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням їх якості і доступності. Такси на лісові ресурси державного значення і порядок їх справляння встановлюється Кабінетом Міністрів України, а такси на лісові ресурси місцевого значення — відповідними виконавчими органами обласного рівня та Радою міністрів АРК. Нормативи збору, тобто такси згідно з лісовим законодавством, встановлюються на підставі затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. Такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю.
При встановленні іншої форми оплати (доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах чи орендної плати) збір за спеціальне використання лісових ресурсів повинен встановлюватись не нижче встановлених такс. Розмір орендної плати визначається в договорі оренди за згодою сторін. Договірна форма відносин встановлюється при тимчасовому користуванні земельними ділянками лісового фонду (короткострокове — до трьох років, довгострокове — до 15 років). Постійним лісокористувачам для постійного користування земельними ділянками лісового фонду надається державний акт на право постійного користування землею.
Збір за спеціальне використання природних рослинних ресурсів регулюється ст. 12 Закону України «Про рослинний світ». Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного або місцевого значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються відповідно в порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України або Автономною Республікою Крим та органами місцевої влади. Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.
Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються: науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження об’єктів рослинного світу з метою їх охорони, невиснажливого використання та відтворення, за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України; власники земельних ділянок; користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок.
Відносини в сфері встановлення і справляння збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу регулюються ст. 18 Закону України «Про тваринний світ». Цей збір справляється за такі види спеціального використання об’єктів тваринного світу: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі; використання об’єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях у разі їх вилучення з природного середовища з метою отримання прибутку.
Розмір збору за спеціальне використання об’єктів тваринного світу встановлюється залежно від виду (групи видів) тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних і економічних факторів.
Збори за спеціальне використання природних ресурсів встановлюються наоснові нормативів збору і лімітів їх використання, які є економічними категоріями.
Нормативи зборів — це обов’язкові для сплати у фіксованому розмірі суми коштів за одиницю природного ресурсу, переданого у власність або у користування. Такі нормативи визначаються з урахуванням їх розповсюдженості, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, місцезнаходження, можливості переробки знешкодження і утилізації відходів та інших факторів. Нормативи збору, а також порядок їх стягнення встановлюються Кабінетом Міністрів України. З 1 січня 2004 р. щороку проводиться індексація нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів, збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, нормативів плати за користування надрами тощо (Див. постанову Кабінету Міністрів України від 6 листопада 2003 р. «Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів»).
«Лімітні» збори — це збори за спеціальне використання природних ресурсів у межах встановлених лімітів або за понадлімітне їх використання. У першому випадку ці збори відносять на витрати виробництва, а другому — стягують з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій.
Обчислення та справляння зборів за спеціальне використання природних ресурсів здійснюється природокористувачами самостійно, відповідно до спеціальних інструкцій про порядок справляння того чи іншого збору. Вся відповідальність за правильність обчислення та своєчасність подання розрахунків зборів покладається на платників. Контроль за обсягами використання природних ресурсів, їх обліком та достовірністю покладається на органи Мінприроди України; контроль за повнотою обчислення та своєчасністю сплати зборів до бюджету покладається на органи державної податкової служби.
Збори за використання природних ресурсів надходять до місцевих бюджетів, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, Державного бюджету і спрямовуються на виконання робіт по відтворенню і підтриманню цих ресурсів у належному стані відповідно до вимог законодавства.
Висновок
Кошти від зборів розподіляються в такому порядку:
— збори за використання лісових ресурсів державного значення: 80% — до державного бюджету, 20% — відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів областей. Збори за використання лісових ресурсів місцевого значення зараховуються відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів (ст. 91 Лісового кодексу України);
— збори за спеціальне користування водними ресурсами з водних об’єктів загальнодержавного значення — 80% до державного бюджету, 20% до бюджетів Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; платежі за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту зараховуються до держбюджету в повному розмірі; Збори за спеціальне користування водними об’єктами місцевого значення в повному обсязі зараховуються до місцевих бюджетів (ст. 32 Водного кодексу України);
— плата за землю зараховується на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, на території яких знаходяться земельні ділянки; 30% коштів від земельного податку, що надійшли на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів централізуються на спеціальному бюджетному рахунку спеціально уповноважених органів; 10% — на спеціальних бюджетних рахунках областей (Закон України «Про плату за землю»);
— збір за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення — 40% — до державного бюджету; у бюджети Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — 60; за спеціальне використання та видобування корисних копалин місцевого значення — у бюджети Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — 100; за пошук та розвідку родовищ корисних копалин: у Державний бюджет — 80, у бюджети Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя — 20; за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони — 100% до державного бюджету (ст. 31 Кодексу про надра України).
За чинним законодавством відповідні збори та платежі мають направлятися на: фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів (ст. 3 Закону «Про плату за землю»); фінансування охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 30 Водного кодексу України), виконання робіт щодо відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані (ст. 91 Лісового кодексу України).
Література
1. Баб’як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.