Реферат: Жінки-вчені ХХ століття

З. Г. Лихолобова була учасником більшості Всесоюзних та республіканських наукових конференцій з проблем історії індустріалізації, історичного краєзнавства, що проводилися у 1970-1980-ті рр., багатьох всеукраїнських і міжнародних форумів 1990-х-початку 2000-х рр., а також членом оргкомітетів деяких з них.

У процесі багатогранної творчої діяльності З. Г. Лихолобовою було особисто підготовлено 17 кандидатів і одного доктора історичних наук.

Науковець членом редакційних колегій наукових періодичних видань: "Вісник Донецького університету", "Історичні і політологічні дослідження" (видання ДонНУ), "Наука, релігія, суспільство" (Донецький інститут штучного інтелекту), обласної редколегії "Реабілітовані історією", членом спеціалізованої Вченої ради з захисту докторських і кандидатських дисертацій при історичному факультеті ДонНУ.

З. Г. Лихолобова протягом багатьох років була заступником голови обласної організації Всесоюзного товариства "Знание".

Має нагороди: Почесну грамоту Верховної Ради України "За особливі заслуги перед українським народом" (2003), медалі "За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны" (1945), "За доблестный труд" (1970), "За трудовое отличие" (1986); знаки "Отличник высшего образования СССР" (1980), "Відмінник освіти України" (2000); Почесну грамоту Донецької обласної державної адміністрації "За значний внесок у підготовку та видання першого тому книги "Реабілітовані історією". "Донецька область" (2004); Почесну відзнаку Донецької міської ради "За заслуги перед містом" (2006, 2007), знак Всесоюзного товариства "Знание" "За активную работу" (1987) тощо.

Лук'янова Олена Михайлівна

Вчений у галузі педіатрії, академік Національної академії наук України (1992), Академії медичних наук України (1993), заслужений діяч науки УРСР (1982), лауреат Державних премій УРСР (1980), СРСР (1987) і України (2000) в галузі науки і техніки.

Народилася 13 січня 1923 року на Чернігівщині у родині вчителів. Під час Великої Вітчизняної війни була підпільницею, розвідницею та медсестрою партизанського загону. По закінченні в 1949 р. Київського медичного інституту працювала в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України: з 1953 р. — керівником педіатричного відділення, з 1968 р. — заступником директора з наукової роботи, у 1979-2005 роках — директором, а з 2005 р. — почесним директором інституту.

Ім'я О. М. Лук'янової широко відоме в Україні, країнах СНД і далекого зарубіжжя завдяки її дослідженням у галузі педіатрії. Вона започаткувала українську школу з вивчення кальцій-фосфорного гомеостазу та обміну вітаміну D у різні вікові періоди життя дитини і з розробки сучасних методів профілактики та лікування патологій, пов'язаних з дефіцитом вітаміну D в організмі. Ці наукові розробки дали змогу розкрити механізми розвитку захворювань, у генезі яких лежать порушення обміну вітаміну D та кальцій-фосфорного гомеостазу у дітей, запропонувати нову класифікацію цих хвороб, яка тепер широко використовується педіатрами України та інших країн світу. Були уточнені важливі ланки порушень метаболізму кісткової тканини у дитини залежно від її віку, виду соматичної патології, впливу несприятливих екологічних факторів на організм. Ці результати покладені в основу перегляду існуючих та розробки нових, ефективніших методів профілактики та лікування різних захворювань і гіпокальціємічних станів у дітей. З участю О. М. Лук'янової створено новий препарат вітаміну D (Відеїн-3), який широко впроваджено у практику охорони здоров'я дітей.

Ще одна українська наукова школа завдячує своєю появою Олені Михайлівні. Це школа дитячої гастроентерології. Вчена розкрила окремі механізми формування хронічних захворювань шлунка, кишечника, печінки, жовчовивідних шляхів і підшлункової залози у дітей, розробила ефективні схеми їх патогенетичної терапії і профілактики. Створено нові продукти лікувального харчування для дітей з патологією органів травлення, впроваджуються сучасні методи ендоскопічного та ультразвукового дослідження цих органів.

Унікальні результати одержала Олена Михайлівна, вивчаючи вплив наслідків радіаційного опромінення на стан біологічної системи «мати—плід—дитина». Вона з'ясувала закономірності та особливості порушень стану здоров'я, розробила діагностичні критерії та лікувально-профілактичні комплекси для дітей і жінок з радіаційно контрольованих районів України, які зазнали дії гострого або тривалого опромінення.

Протягом багатьох років О. М. Лук'янова є головним консультантом дитячих клінік і дитячої консультативної поліклініки Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Профіль її лікарської допомоги надзвичайно широкий, вона консультує тяжко хворих дітей з різноманітними захворюваннями, очолює складні лікарські консиліуми як в інституті, так і за його межами. Величезний медичний досвід і притаманна їй глибина аналітичного мислення роблять О. М. Лук'янову видатним клініцистом. Її консультації, консиліуми — це справжня школа клінічної майстерності для лікарів-педіатрів.

Багато уваги приділяє О. М. Лук'янова вихованню молодої зміни. Під її керівництвом підготовлено 24 доктори і 57 кандидатів наук. На рахунку вченої близько 600 наукових публікацій, серед яких — 27 монографії, 10 посібників і підручників для лікарів та студентів, енциклопедії.

Заслуги Олени Михайлівни перед Вітчизною відзначені орденами: Вітчизняної війни І ступеня, «За мужність», Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, «Орденом княгині Ольги» ІІІ ступеня, а також 15 медалями за трудову діяльність та участь у Великій Вітчизняній війні, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України, Дипломом Міжнародного академічного рейтингу «Золота фортуна», срібною Георгієвською медаллю «Честь, слава, труд», пам'ятною медаллю «За заслуги в розбудові економіки та вагомий внесок у створення міжнародного іміджу України». О. М. Лук'янова — почесний громадянин м. Києва (1997).

Мусатенко Людмила Іванівна

Учений-фітофізіолог, спеціаліст у галузі вивчення метаболізму ростових процесів рослин, член-кореспондент Національної академії наук України (2003), доктор біологічних наук (1986).

Народилася 24 лютого 1936 р. у Києві в родині службовців. У 1958 р. закінчила біологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «фізіологія рослин» і розпочала працювати у відділі фізіології рослин Інституту ботаніки АН УРСР. 1967 року захистила кандидатську дисертацію, 1986-го – докторську. Від 1979 р. Людмила Іванівна є завідувачем відділу фізіології рослин (нині – фітогормонології) Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України.

Науковий пошук Людмила Іванівна розпочала з вивчення азотного обміну, згодом об’єктом досліджень стали нуклеїнові кислоти, їх зв’язок з різною інтенсивністю росту рослин. Вона вперше виконала роботи з дослідження клітинного росту та метаболізму зародкових органів дозріваючого та проростаючого насіння, які заклали підґрунтя для нового напряму у фізіології рослин — структурно-функціональні основи росту осьових зародкових органів. Використавши порівняльний клітинний аналіз росту органів зародкової осі, дослідниці вдалося змінити уявлення про початок росту зародка у процесі проростання насіння. Л. І. Мусатенко сформулювала концепцію провідної ролі гіпокотиля в кільченні насіння дводольних. Одержаний нею фундаментальний матеріал є вагомим внеском у розуміння різних етапів ембріогенезу та проростання насіння. У роботах Людмили Іванівни вивчення найважливіших сторін метаболізму вдало поєднується з детальним анатомо-морфологічним аналізом рослинних клітин, тканин й органів.

Логічним продовженням розвитку цього напряму стало вивчення механізмів росту та розвитку рослин з урахуванням регуляторної ролі фітогормонів. Л. І. Мусатенко визначила невідомі раніше закономірності функціонування багатокомпонентної системи гормональної регуляції. Вона довела, що кількісні співвідношення та активність фітогормонів здатні змінювати спрямованість й інтенсивність фізіологічних процесів.

Під керівництвом і за безпосередньою участю дослідниці науковим колективом інституту вперше вивчено гормональний статус представників різних систематичних груп: судинних рослин, водоростей, папоротей, базидіальних, сапрофітних та паразитних грибів, виявлено риси подібності та відмінності у їхніх регуляторних системах. Людмила Іванівна багато уваги приділяє дослідженню еволюційних аспектів формування системи гормональної регуляції у рослин. Вона обґрунтувала й експериментально підтвердила концепцію рис подібності та відмінностей у функціонуванні фітогормонів вищих і нижчих рослин та грибів, дослідила роль фітогормонів у регуляції росту та розвитку інтактних організмів з урахуванням взаємодії індивідуальних компонентів ендогенного комплексу із застосуванням екзогенно введених речовин природного походження. Сьогодні під керівництвом Л. І. Мусатенко тривають експериментальні роботи з вивчення механізмів спокою у насінні різних фізіологічних типів і ролі в цьому процесі росторегулюючих речовин, досліджуються гормональні взаємозв’язки органів рослин.

Людмила Іванівна брала участь в українсько-американському експерименті, пов’язаному з польотом космонавта Л. К. Каденюка на кораблі «Колумбія» в 1997 р., упродовж якого вивчала фітогормональний статус рослин за умов невагомості.

Л. І. Мусатенко — широко ерудований учений, їй притаманний глибокий інтерес до багатьох галузей ботанічної науки. Про це свідчать цінні збори різних видів рослин, зроблені Людмилою Іванівною під час морських експедицій і далеких відряджень, якими істотно поповнені колекції Національного гербарію України та Ботанічного музею НАН України. Наукові статті ювіляра про рослинний світ острова Мадагаскар є надзвичайно цікавими не лише для ботаніків, а й широкого читацького загалу.

Багаторічні дослідження Л. І. Мусатенко узагальнені у монографіях «Физиология корня», «Физиология листа», «Гормональний комплекс рослин і грибів», у понад 300 статтях, надрукованих у різних фахових вітчизняних та зарубіжних виданнях.

Л. І. Мусатенко — талановитий педагог, вона підготувала одного доктора та 14 кандидатів наук, нині успішно керує роботою п’яти аспірантів.

Наукові дослідження Людмила Іванівна вдало поєднує з активною науково-організаційною діяльністю. Упродовж багатьох років вона — член ради та голова секції Українського ботанічного товариства та Українського товариства фізіологів рослин, член редколегій часописів «Український ботанічний журнал», «Альгология», "Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія Біологія" та «International Journal of Algae» Федерації європейських товариств фізіологів рослин та почесний член Російського товариства фізіології рослин, входить до спеціалізованих кваліфікаційних рад із захисту дисертацій при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Інституті фізіології рослин і генетики НАН України. Людмила Іванівна бере участь у роботі різних комісій, неодноразово виступала ініціатором й організатором конференцій та круглих столів, присвячених вивченню дії росторегулюючих речовин. Л. І. Мусатенко — учасник численних конференцій, що проходили у колишньому СРСР, Росії, Чехії, Словаччині, Німеччині, Франції, Італії, Угорщині, Австрії, Польщі, трьох експедицій на науково-дослідному судні «Академік Вернадський».

За активну наукову та громадську діяльність Л. І. Мусатенко нагороджена Почесною Грамотою Верховної Ради України за особливі заслуги перед українським народом, двома Грамотами Президії АН України та Центрального комітету профспілки працівників Академії наук України, трьома медалями й орденом «Знак Пошани».

Література:

http://www.nbuv.gov.ua/people/persons.html

К-во Просмотров: 268
Бесплатно скачать Реферат: Жінки-вчені ХХ століття