Реферат: Жіноча злочинність в період з 1960 - 1990 рік
Наведені статистичні дані свідчать про те, що жінки досить часто вчиняють насильницькі злочини, але, звичайно рідше, ніж чоловіки. Між тим питома вага насильницьких злочинниць серед всіх жінок, що вчинили злочини, приблизно така сама, як аналогічна категорія насильницьких злочинників серед усіх чоловіків, що вчинили злочини. За даними всесоюзного перепису в'язнів, серед осіб, що відбувають покарання у ВТК, чоловіків, засуджених за умисне вбивство при обтяжуючих обставинах було 4,9%, жінок - 4,3%, за умисне вбивство (ст. 94) - відповідно 6,2% та 10,9%, за вбивство з необережності - 0,1 і 0,1%, за умисні тяжкі тілесні ушкодження - 10,5 і 6,3%, за умисні легкі тілесні ушкодження або побої - 0,3 і 0,1%.
Таким чином, у загальній кількості злочинниць частка тих, хто вчинив умисні вбивства при обтяжуючих обставинах і вбивства з необережності, умисні легкі тілесні ушкодження і побої майже така сама, як і серед чоловіків. Частка жінок, що вчинили умисні вбивства (ст. 94) перевищує частку чоловіків.
Характерним злочином для жінок є дітовбивство: повторне засудження за цей вид злочину зустрічається набагато частіше, ніж за інші.
До прийняття Указу Президії Верховної Ради СРСР від 25 листопада 1955р. «Об отмене запрещения абортов» кількість дітовбивств було значно більша, ніж, наприклад, у 60 - 70-і рр.. Прийняття цього Указу повинно було сприяти зменшенню їх кількості, але, як свідчать статистичні дані, це зменшення відбувалося набагато повільніше, ніж очікувалося. За свідченням В.А. Серебрякової в 1959 і 1960рр. відсоток дітовбивств від загальної кількості вбивств, що вчинялися жінками, був дуже високий: 64% - в 1959р., 55% - в 1960р. . А у 70-і рр. частка дітовбивств зменшилася усього до 30 - 35%. І лише у наступні роки спостерігається більш суттєве зниження частки жінок, які вчинюють дітовбивства. В 1986р. відсоток цих злочинів від кількості усіх навмисних вбивств, що вчиняються жінками, склав 12,9%, в 1987р. - 24,0%, в 1988р. - 19,0%, в 1989р. - 15,3%, в 1990р. - 11,1%.
В зарубіжних країнах також спостерігається зменшення кількості засуджених за дітовбивство жінок. Так, у Данії в 1955р. чисельність жінок, засуджених за цей злочин складала 3%, в 1956р. - 3%, а в 1959р. - вже 1%. А в Італії в 1956р. за дітовбивство були засуджені 89 жінок, в 1957р. - 81, в 1958р. - 86, в 1959р. - 53 і в 1960р. - 64 злочинниці.
В період, що нами розглядається, насильницькі злочини, які вчиняють жінки, не привертали особливої уваги кримінологів. Серед невеликої кількості робіт, присвячених цій проблемі, хотілось би відзначити дисертацію Е.В. Середи /101/. В дослідженні автора вперше присутні відомості про психологічні особливості жінок, які вчинили вбивства. Зроблено спробу класифікації жінок, засуджених за насильницькі злочини, по окремих групах і визначення особистісних особливостей кожної з цих груп.
Деякі питання насильницької злочинності жінок порушувались і в роботах Ю.М. Антоняна, В.А. Серебрякової Ф. Лопушанського та інших авторів.
Друга група злочинів, найбільш характерних для жінок у період, що розглядається нами, - це злочини проти індивідуальної власності. У цій групі за своїм відсотковим показником перше місце займає крадіжка - в 1987р. - 22%, в 1989р. - 29,3% засуджених жінок. У порівнянні з 1979р. відсоток засуджених жінок за цей злочин збільшився на 3,3%. За даними В.А. Серебрякової, вчинення жінками крадіжок індивідуального майна зустрічається приблизно в 3,5 рази частіше, ніж крадіжок соціалістичного майна.
За даними проведеного В.А. Серебрякової та В.Н. Зиряновим дослідження, в 1988р. більше половини всіх випадків викрадення майна громадян припадає на квартирні крадіжки (53%). Також висока питома вага крадіжок із гуртожитків (11,5%), гардеробів (12,5%), під'їздів будинків (5,7%) та інших місць громадського користування. Слід зазначити, що жінки на відміну від чоловіків майже не вчиняють крадіжок із гаражів, підвальних приміщень, сараїв, тощо. Крім того жінками в 5 разів рідше, ніж чоловіками, вчиняються крадіжки на підприємствах, в 1,5 рази - на вулиці і в 2 рази - на міському транспорті.
Наведемо дані про кількість жінок, засуджених за крадіжку і по деяких інших країнах. Так, у Канаді за цей злочин в 1956р. засуджені 27 злочинниць, в 1957р.- 32; у Франції в 1958р. - 5195, в 1959р. - 4605 . А в Німеччині в 1970р. з усіх засуджених за крадіжку жінки складали 50% .
Досить високий показник участі жінок у таких злочинах, як грабіж і розбійний напад - в 1987р. в СРСР вони складали 9,3%, в 1989р. - 8,4%. Відсоток жінок у загальній кількості злочинців, вчинивших грабіж і розбійні напади, в період 1975 - 1990рр. коливався від 16 до 18% /1, С. 32/. Але ж турбують не тільки кількісні зміни, пов'язані з цими злочинами, а якісні. Загальновизнаним є факт, і про це ми вже згадували, що жінки беруть участь у злочинах, вчинених чоловіками, як пособниці. Але проведене Т.М. Явчуновською дослідження показало, що все частіше спостерігаються ситуації, коли злочини вчиняються групою осіб, але склад групи за статевою ознакою однорідний. Жінки виконують весь комплекс дій, що складають об'єктивну сторону грабежу або розбійного нападу.
Відзначимо зміни, що сталися в цій групі злочинів, і по зарубіжних країнах. В Канаді за грабежі і розбійні напади в 1956р. засуджені 77 жінок, а в 1957р. - 81 /97, 42 - 43/; в США тільки за 1971р. кількість жінок, засуджених за ці злочини збільшилась на 19% а у Голландії лише 3% зареєстрованих грабежів і розбійних нападів вчинено жінками .
До третьої групи належать злочини проти державної і колективної власності. У структурі цих злочинів особливе місце посідають розкрадання (19,6%). Високий відсоток жінок у цих злочинних посяганнях зафіксований кримінологами на протязі тривалого періоду. Так, У.С. Джекебаєв, що вибірково вивчив архівні кримінальні справи у Казахстані за 1966 - 1968рр. стверджує, що жінки серед розкрадачів складають 27,9%, а серед покараних за розкрадання у особливо великих розмірах, - 45,2% . М.Г. Мінєнок, посилаючись на матеріали соціологічних досліджень, проведених у Ленінградській області у 1980р., визначив частку жінок серед засуджених розкрадачів - 46,7% . За результатами І.Н. Даньшина, В.В. Голіни і А.Ф. Зелінського серед засуджених розкрадачів за 1981 - 1985рр. жінки складали 45,5% . А за даними МВС СРСР за 1989р. частка засуджених за розкрадання жінок дорівнювала 45,0% загальної кількості осіб, що вчинили ці злочини.
Зі злочинів проти державної і колективної власності найбільш часто вчиняються жінками розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, а також шляхом крадіжки і розкрадання у особливо великих розмірах.
В 1970р. відсоток жінок, засуджених за розкрадання шляхом привласнення і розтрати або зловживання посадовим становищем, дорівнював 17,9%, а в 1979р. він знизився до 6,8% . В 1987р. частка жінок, засуджених за ці злочини, дещо збільшилася і склала 7%, але вже у 1989р. зменшилась до 2,4% . Розкрадання шляхом крадіжки в 1970р. складали 4,1%. В 1979р. частка жінок, засуджених за розкрадання шляхом крадіжки незначно збільшилась - до 4,9%, а в 1987р. досягла піка - 8,0% і у 1989р. цей показник зменшився до 5,7%.
На тлі вищезгаданих трьох груп найбільш типових для жінок злочинних посягань порівняно невелику частку складають такі злочини, як обман покупців і замовників - у загальній злочинності жінок, за даними Ю.М. Антоняна за період 1975 - 1990рр. вона дорівнювала 13 - 14%, спекуляція - 10 - 12%, виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними - майже 3% /1, С. 25/.
Стосовно обману покупців та замовників проведене В.А. Серебряковою та В.Н. Зиряновим дослідження показало, що найбільшою мірою ці злочини виявляються на підприємствах торгівлі (58,8%), рідше - громадського харчування (35,3%) і зовсім рідко у сфері побутового обслуговування і комунального господарства (5,9%). Цей вид злочинів жінки частіше вчиняли при продажу продовольчих товарів (94%) і значно рідше - промислових (6%). Найбільш поширеними видами обману покупців є обраховування (26%), обважування (16%), розведення рідких продуктів (11%). На думку авторів, ці злочини відрізняються великою суспільною небезпекою, тому що вони багатоепізодні.
Серед жінок, які є посадовими особами, розповсюджено хабарництво. У минулому жінки в основному давали хабарі або були посередниками у хабарництві, а в 70 та 80-і рр. збільшилась частка тих, хто бере хабарі. За даними МВС СРСР за 1989р. жінки, що беруть хабарі, з загальній кількості засуджених за цей злочин, складали 44,1%. Найімовірніше, така ситуація пояснюється тим, що зросла соціальна активність жінок.
Самостійне місце у злочинності жінок посідає шахрайство, хоч за кількісними показниками воно не так помітно. Але ці злочини відрізняються складністю своєї фабули, хитромудрістю і вигадливістю, що притаманні злочинцям, серійністю шахрайських діянь, розміром нанесених збитків. Жінки, що вчиняють шахрайські діяння, як правило, є жінками неабиякого розуму і сильної волі, - вони мають талант імпровізації, відмінні фізіономісти і психологи. Усі якості вони використовують виключно з метою наживи шляхом обману і зловживання довір'ям. Спектр їх кваліфікації досить широкий. Серед них традиційно жіночими вважаються: «міняльниці», «кукольниці», «ворожки», «наречені», торговки фальшивими коштовностями і антикваріатом, «представниці державних установ або громадських організацій».
Ми вже згадували про вчинення жінками деяких видів злочинів у групах, але, на наш погляд, на цьому питанні слід зупинитися більш докладно, тому що групова злочинність жінок існує і тепер, і збитки, що вона наносить, чималі.
За даними дослідження, проведеного В.Н. Зиряновим , питома вага жінок, що вчинили злочини у групі - приблизно 17% від загальної їх чисельності. Якщо врахувати, що за даними інших вчених, які вивчали групові злочини загалом (без врахування статі) вони складають 30%, то можна дійти висновку, що для жінок групові форми вчинення злочинів менш притаманні, ніж для чоловіків, однак слід мати на увазі, що групові злочини жінок досить поширені і мають свою специфіку.
Як засвідчило дослідження, проведене В.Н. Зиряновим, кожна четверта жінка з притягнутих до кримінальної відповідальності, вчинила злочин у складі групи. Але цей показник не однаковий для різних видів злочинів. Так, за даними дослідження, такі злочини, як розбій, придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, згвалтування жінки вчиняють виключно у складі груп. Практично у складі груп жінки вчиняють грабежі та розбійні напади з метою привласнення індивідуального майна громадян, зловживають владою або посадовим становищем, виготовляють і збувають підроблені документи - 8 - 9 жінок з кожних десяти притягнуто до кримінальної відповідальності за ці злочини. У загальній кількості жінок, притягнутих до кримінальної відповідальності за розкрадання державного і колективного майна, халатність, посадовий підлог, завідомо неправдиве показання питома вага тих, що вчинили ці злочини у групі, складає 40 - 70%. Серед жінок, засуджених за умисні вбивства (ст. 94), незаконне проведення аборту, крадіжки індивідуального майна громадян, викрадення та пошкодження документів, - їх питома вага складала 30 - 40%.
В абсолютній більшості злочинні групи (82%) мали спрямованість на вчинення корисливих та корисно насильницьких злочинів.
Привертають увагу відомості про наявність серед засуджених за злочини жінок хворих на алкоголізм, та осіб, які вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння. За даними проведеного В.А. Серебряковою дослідження, в 1971р. 26,6% жінок вчинили злочини у нетверезому стані. Найбільш характерні злочини для них - вбивство, нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство та інші.
Стосовно жінок, хворих на алкоголізм, то за даними проведеного Т.М. Явчуновською дослідження в 1975р. їх відсоток серед всіх жінок, що вчинили злочини, дорівнював 17,9%, а в 1978р. - 17,3% . Слід зазначити, що відсоток жінок, хворих на алкоголізм більший, ніж відсоток хворих чоловіків: в 1975р. частка алкоголіків у групі чоловіків-злочинців складала 10%, а в 1978р. - 7% /85, С. 64/. У США в 1970р. серед загальної кількості жінок, що вчинили злочини, хворі на алкоголізм складали 2,5% .
Характеризуючи види злочинної поведінки жінок, хворих на алкоголізм, можна помітити, що агресивна злочинність для них не характерна. Переважаючою формою злочинного проявлення у цієї категорії осіб є діяння, спрямовані на протиправне заволодіння державним і колективним або індивідуальним майном. В групі жінок, хворих на алкоголізм, ці діяння в 1975р. складали 40%, в 1976р. - 75%, в 1977р. - 100% і в 1978р. - 60% . До другої значної групи належать хуліганські діяння. Частка хуліганських проявів, що характеризуються за своїм змістом надзвичайним цинізмом, серед жінок, хворих на алкоголізм, складала в 1975р. - 60% і в 1976р. - 25% .
Для жіночої злочинності також, як і для чоловічої, залишається характерним той факт, що злочинність у місті більша, ніж у селі. Наприклад, із загальної кількості засуджених за крадіжку індивідуального майна жінок в місті в 4 рази більше, ніж у селі.
Для сільських жінок мало характерні і такі злочини, як бродяжництво, жебрацтво, хуліганство. Але у злочинах, вчинення яких пов'язане з виконанням посадових обов'язків, злочинність жінок у селі, залишаючись меншою, наближається до злочинності у місті.
У злочинах, які пов'язані з родинно-побутовими стосунками, особливої різниці між міською і сільською злочинністю нема. Так, у злочинах проти особи ми спостерігаємо рівну участь жінок як у місті, так і у селі. При цьому, на думку В.А. Серебрякової , прослідковується помітна залежність активності злочинниць від впливу безпосереднього оточення.