Реферат: Життя Готами Будда
Дотепер чотири місця в Індії викликають паломництво шанувальників навчання Будди. Місце народження - Капилавасту. Місто цей, як уже було сказано, перебував у Північній Індії, у передгір'ях Гімалаїв, у верхів'ях ріки Гондаки, і був зруйнований ще при житті Будди. Місце осяяння - Бодхи-Гайя, де перебував гай, що згадується часто, Урувела, під тінню якої Готама об'єднав всі свої досягнення. Місце першої проповіді - Сарнат (біля Бенареса), де, по вираженню переказу, Будда пустив у хід Колесо Закону. Місце це дотепер зберігає руїни найдавніших гуртожитків. Місце смерті - Кушинагара (Непал).
У записках китайського мандрівника Фа-Сяня (392-414), що відвідав Індію, ми зустрічаємо описи руїн володінь Капилавасту, а також і інших шанованих місць.
Незважаючи на ці факти, незважаючи на древні колони пануючи Ашоки, перебувають аматори зробити з Будди міф і відірвати це високе навчання від життя. Француз Сенар в особливій книзі затверджує, що Будда є сонячний міф. Але й тут наука відновила людську особистість Учителя Готами Будди. Урна із частиною золи й костей Будди, знайдена в Пиправє (Непальський Тераї) і датована написом, а також історична урна із частиною реліквій Учителі, покладена царем Канишкою і знайдена біля Пешавара, свідчать виразно про смерть Первоучителя Світової Громади Готами Будди.
Не потрібно думати, що життя Готами Будди протікала серед загального визнання й спокою. Навпаки, збереглися дані, що вказують на наклеп і всілякі перешкоди, на яких Учитель, як щирий борець, тільки зміцнював, тим збільшуючи значення свого подвигу. Багато даних говорять про ту ворожість, що він зустрічав серед аскетів і брамінів, що ненавиділи його. Перші за осудження їхнього бузувірства, другі за відмову визнати їхні права на соціальні переваги й на знання істини по праву народження.
Першим він говорив: "Якби можна було досягти досконалості й звільнення від уз, що прив'язують людини до землі, тільки відмовою від м'ясної їжі й людських умов, то слон і корова давно досягли б його".
Другим - "По справах людина стає парією, по справах стає браміном. Вогонь, запалений браміном, і вогонь, запалений шудрою, однаково мають полум'я, яскравість і світло. До чого привела ваша відокремленість? За хлібом ви йдете на загальний базар і цінуєте монети з кошеля шудри. Ваша відокремленість просто називається грабунком. І священні речі ваші просто знаряддя обману.
Майно багатого браміна чи не є ганьблення Божественного Закону? Ви вважаєте південь світлом, а північ - тьмою. Буде час, коли прийду від напівночі, і ваше світло померкне. Навіть птаха летять на північ, щоб там принести миру пташенят. Навіть сірі гусаки знають цінність майна на землі. Але брамін намагається набити золотом пояс свій і набрати скарбу під порогом будинку. Брамін, ти ведеш жалюгідне життя й кінець твій буде жалюгідним. Ти перший будеш підлягати знищенню. Якщо піду на північ, то звідти й повернуся". (Зі слів усної традиції буддистів Індії).
Відомі випадки, коли, після проголошення їм мов, величезна більшість слухачів покинуло його, і Благословенний сказало: "Зерно відділилося від полови; громада, що залишилася, сильна переконанням, заснована. Добре, що ці гордії вийшли".
Згадаємо епізод, коли його найближчий учень і родич Девадатта задумав скинути уламок скелі на Вчителя, що проходив, і навіть встиг ушкодити йому палець.
Згадаємо жорстоку долю, що осягла його плем'я й батьківщину від мстивого царя. Легенди розповідають, що Будда, перебуваючи з улюбленим учнем Анандою недалеко від міста в момент нападу на його країну, відчув найжорстокіший головний біль, ліг на землю й накрився плащем, щоб сховати від єдиного свідка скорботи, що опанувала його стоїчним серцем.
Також не був він позбавлений і фізичних стражданнь. Часто згадуються випробовувані їм жорстокі болі в спині, і сама смерть його нібито відбулася від недоброякісної їжі. Всі ці подробиці роблять його вигляд істинно людським і близьким.
Слово "Будда" не є ім'я, але означає стан розуму, що досяг вищої крапки розвитку, у буквальному перекладі "який пізнав" , або той, хто опанував зробленим знанням - мудрістю.
Згідно Палійським Сутрам, Будда ніколи не затверджував свого усезнання, яким наділили його учні й послідовники. "Ті, хто сказали тобі, Вачча, що Вчитель Готама знає всі, бачить всі, затверджує своє володіння безмежною міццю провидіння й знання й говорить: "чи Ходжу я або нерухомий або сплю, завжди й у всім властиве мені усезнання" , - ті люди не говорять, що я сказав, - вони обвинувачують мене, всупереч усякій істині.
Сили, якими володіє Будда, не чудесні, тому що чудо є порушення законів природи. Вища міць Будди цілком погодиться з вічним порядком речей. Його надлюдські здатності "чудесні" настільки, наскільки діяльність людини повинна здаватися чудесної нижчим істотам. Подвижникам, борцям щирого знання так само природно виявляти свої незвичайні здатності, як птахові літати й рибі плавати.
"Будда, - відповідно до одного тексту, - є лише старший з людей, що відрізняється від них не більше, ніж перше курча, що вилупилося, від інших курчат однієї квочки".
Знання підняло його в іншу категорію істот, тому що принцип диференціації укладений у глибині свідомості.
Особливо підкреслюється людяність Готами Будди в найдавніших писаннях, де зустрічаються вираження: "Готама Будда, це самий досконалий із двоногих".
Палійські Сутри містять багато яскравих визначень високих якостей Готами - Учителя, що вказав шлях. Приведемо деякі з них: "Він - Водій каравану, Він - Засновник,Він - Учитель, Він - незрівнянний Наставник людей. Людство котилося подібно колесу візка по шляху загибелі, що заблудилося без провідника й заступника. Він указав їм вірний шлях.
Він - Владика Колеса Благого Закону. Він - Лев Закону".
"Він - чудесний Цілитель, жалісливими засобами він виліковує небезпечно хворих людей".
"Шанований Готама - Орач. Його рілля - безсмертя".
"Він - Світло Миру. Подібно піднімається із землі, що подібно розкриває що сховано, що подібно несе в темряві світильник, щоб очі, що мають, могли бачити, - так Готама освітив своє Навчання з усіх боків".
"Він - Визволитель. Він звільняє, тому що сам був звільнений". Його моральні й духовні досконалості свідчать істину його навчання, і міць його впливу на навколишнім полягала в прикладі його особистої праці.
Древні писання завжди підкреслюють життєвість його навчання. Готама не відвертався від життя, але проникав в усі будні трудящих. Шукав розташувати їх до навчання, надавав їм участь у своїх громадах, приймав їхні запрошення й не боявся відвідувань куртизанок і раджів, двох центрів світського життя в містах Індії. Намагався не ображати традиційних звичаїв; мало того, він шукав можливість дати їм своє навчання, знаходячи опору в особливо шанованій традиції, не поступаючись при цьому основними принципами.
Не було абстрагованості в його навчанні, він ніколи не протиставляв існуючої реальності ідеал життя містичної й трансцендентальної. Він підкреслював реальність існуючих речей і умов для даного часу. І тому що його діяльність і думка переважно бували в колі життєвих умов, те й зміст своїх мов і притч він черпав з повсякденного життя, користуючись найпростішими образами й порівняннями.
Виходячи з подання паралелізму між природою й людським життям, індуські мислителі думають, що явища природи можуть нам багато чого пояснити в проявах нашого життя. Будда, приймаючи цей метод щасливо зберіг для свого навчання досвід старої традиції. "Я зроблю тобі порівняння, тому що багато розумних людей зрозуміли за допомогою порівняння" , - така була звичайна формула Будди. І цей простій, життєвий підхід повідомляв його навчанню яскравість і переконливість.
Вплив його на людей було пропорційно його вірі в себе, у свої сили й у свою місію. Завжди входив він у положення кожного учня й слухача, даючи їм саме необхідне із їхнім розумінням. Не обтяжував учнів і слухачів, що не мала необхідної підготовки до засвоєння вищого знання, непосильним для них розумовим процесом. Також не заохочував до відверненого знання й не застосували в житті його високо етичне навчання. Коли один з подібних, Малунка, запитав один раз Благословенного про початок всіх речей - Благословенний зберігав мовчання, тому що він уважав, що найголовніше завдання було у твердженні реальності навколишнього нас, тобто бачити речі, як вони існують навколо нас, і намагатися колись поліпшити їх, сприяти їхній еволюції й не витрачати час на інтелектуальні спекуляції.
Безсумнівно, знання його перевищувало Навчання, що дається їм,, але обережність, що підказується великою мудрістю, утримувала його від видачі понять, які могли бути не засвоєні свідомістю слухачів і, із цієї причини, стати руйнівними.
"Один раз Благословенний зупинився в бамбуковому гаю в Косамби. Взявши пригорщу листів, Благословенний запитав учнів: "Як думаєте, учні мої, що більше: чи ця пригорща листів у моїй руці або ж листи, що залишилися на деревах цього гаю?".