Реферат: Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна

Чарлза Дарвіна

(1809-1882)

Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­ родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важли ві від­ кри ття. Він не м ав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на меди чном у факультеті в Едінбурзі, а потім перейшов до Кембріджського університету, де в 1831 р. закінчив богословський факультет), але дуже захоплювався природни чими науками, ціле­спрямовано вивчав спеціальну літературу, займався колекціонуван­ ням, мисливством, брав участь в експедиціях по дослідженню геоло­гії, фауни, флори окремих районів Англії , був спостережливим, за­нотовував бачене і намагався дати йому раціональне пояснення. Він зблизився з такими відомими вченими, як зоолог Грант, ботанік Генсло, геолог Седжвік . І не дивно, що, коли виникла потреба ре­комендувати досвідченого натураліста до складу експедицій Генсло назвав саме Ч. Дарвіна, яки й мав достатні природничі знання і на­вики польового дослідника.

В кінці 1831 р. почалась п'ятирічна кругосвітня подорож на ко­раблі «Бігл». Ця подорож була важливою подіє ю у житті Дарвіна, справжньою школою для нього. Інтенсивно працюючи як геолог, зо­олог, ботанік, він зібрав величезний І дуже цінний науковий мате­ріал, який відіграв виключну роль в розвитку еволюційної ідеї .

Геологічні спостереження на океані чних островах, в Південній Америці, Кордільєрах та інших місцях підтвердили думку Ч. Лайєла про постійну зміну поверхні Землі під впливом зовнішніх і внут­рішніх причин. Зіставляючи різні факти, Дарвін приходить до вис­новку, що вимирання видів тварин і рослин минулих епох не можна пояснити якимись «великими катастрофами».

Дарвіну належить ряд цікавих палеонтологічних знахідок. По­рівняння скелетів викопних лінивців, панцирників і тих, що існують тепер, показало, що їх кістяк характеризується багатьма спільними рисами; разом з тим в будові їх скелета е помітні відміни. П роана­лізувавши численні факти, Дарвін при ходить до висновку, що вимер­лі тварини й існуючі мають спільне походження, але останні істотно змінились. Причиною цього могли бути зміни, що відбувались з ча­сом на земній поверхні. Вони ж могли бути й причиною вимирання видів, рештки яких знаходять у земних нашаруваннях.

За час кругосвітньо ї подорожі Ч. Дарвін зібрав цікаві матеріа­ли, які пояснюють закономірності географічного поширення організ­мів в широтному (від Бразілі ї до Вогняної Землі) і у вертикально­му (при підйомі в гори) напрямах. Він звертає увагу на залежність фауни і флори від умов існування тварин і рослин.

Особливо цінний матеріал Ч. Дарвін зібрав на островах Галапагоського архіпелагу, які знаходяться в екваторіальній зоні Тихо­го океану на відстані 800—900 км на захід від берегів Південної Америки. Дарвіна особливо вразила своєрідність фауни і флори Галапагосів. На архіпелагу трапляється порівняно небагато видів, але для більшості з них характерною є велика кількість особин. Дарвін зібрав 26 видів наземних птахів, причому всі вони, за винятком од­ ного, зовсім особливі і більше ніде не попадаються. Він описав ІЗ видів в' юрків—птахів-ендеміків, тобто поширених тільки в цьому районі. Крім інших ознак, види в' юрків відрізняються формою і роз мірами дзьоба — від масивного, як у дубоноса, до невеликого і то ненького, як у зяблика чи малинівки. Дарвін довів, що особливості будови дзьоба залежать від характеру їжі птахів (насіння рослин, комахи тощо). Цікаво, що на різних островах трапляються різні фор ми в' юрків, і Дарвін зауважує , що можна дійсно уявити собі, що був взяти й один вид і модифікований в різних кінцях архіпелагу. Цих птахі в зоологи називають дарвіновими в' юрками.

Порівнюючи фауну Галапагосів і Пі вденної Америки, Дарвін констатує, що тваринний світ архіпелагу несе відбиток материкових форм і разом з тим є особливим галапагоським варіантом. Подібне явище він спостерігав і на островах Зеленого мису, де встановив с хожість острівних форм тварин з африканськими видами . Ці й ін­ші факти навели Дарвіна на думку про те, що острови заселялись материковими формами, від яких походять види , що істотно зміни­лись у нових умовах існування на островах. Він також замислюється над питанням про значення ізоляції в диференціюванні видів. Піз ніше Дарвін писав, що особливість і характер поширення галапаго-ських організмів та інші факти так вразили його, щ о він почав си­стематично збирати всі факти, що мають певне відношення до видів.

Перебування Дарвіна на Вогняній Землі і зустріч з туземцями , навели його на сміливу думку про тваринне походження людини. Вивчення структури коралових рифів було основою для розроблення Дарвіном теорії утворення коралових островів.

Після повернення з подорожі 2 жовтня 1836 р. Дарвін деталь но опрацьовує і публікує зібрані геологічні, зоологічні та інші мате ріали і працює над розробкою ідеї історичного розвитку органічно го світу, що зародилась ще під час подорожі. Понад 20 років він настирливо розвиває і обґ рунтовує цю ідею, продовжує збирати і узагальнювати факти, особливо з практики рослинництва і тварин ництва.

24 листопада 1859 р. вийшла в світ геніальна праця Чарлза Дар віна «Походження видів шляхом природного добору або збережен ня обраних порід у боротьбі за життя». Ця кни га, в якій так май­стерно викладені і всебічно обгрунтовані наукові основи еволюційної теорії, користувалась великою популярністю, і весь тираж її був роз проданий в перший же день. Появу «Походження видів» один із сучасників Дарвіна образно порівнював з вибухом, «якого ще не бачила наука, який так довго підготовлявся і так раптово нагрянув, так нечутно підведений і так смертоносно разячий. За розмірами і значенням заподіяного зруйнування, за тіє ю луною, яка відгукнулася t в найвіддаленіших галузях людської думки, це був науковий подвиг, що не мав собі подібного».

Епохальна праця Дарвіна сім разів перевидавалась за життя автора, вона швидко стала відомою вченим інших країн і була пе рекладена на більшість європейських мов, в тому числі і на російську (1864).

Після публікації «Походження видів» Ч. Дарвін продовжує енергійно працювати над обгрунтуванням проблеми еволюції. В 1868 р. ві н публікує капітальну працю «Зміна свійських тварин і і культурних рослин», де всебічно аналізує закономірності мінливості, спадковості, штучного добору. Ідею історичного розвитку рослин і тварин Дарвін поширює і на проблему походження людини. В 1871 р. виходить його спеціа льна книга «Походження людини і статевий добір», у якій детально аналізуються численні докази тва­ринного походження людини. «Походження видів» і наступні дві книги становлять єдину наукову трилогію, в яких наведено незапе­речні докази історичного розвитку органічного світу, встановлено рушійні сили еволюції, визначено шляхи еволюційних перетворень, на­решті, показано, як і з яких позицій слід вивчати складні явища і процеси природи. Дарвін опублікував 12 томів своїх творів. Дуже цікавою є його автобіографія « Спогади про розв иток мого розуму і характеру», що вийшла у світ в 1957 р. у видавництві АН СРСР.

Ч. Дарвін відзначався гострою спостережливістю, досить розви­нутими аналітичними і синтетичними здібностями, науковою добропо­рядністю, виключною працьовитістю, спрямованістю і акуратністю в роботі. До останніх днів свого життя він не припиняв систематич­них наукових досліджень. Так, ще 17 березня 1882 р. Дарвін вів спо­стереження в своєму саду, а 19 квітня перестало битися велике се рце титана людської думки. Похований Дарвін у Вестмінстерському абатстві (Лондон) поряд з Ньютоном, Фарадеє м та іншими видат­ними вченими Англії.

ОСН ОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

Еволюційне вчення охоплює широке коло проблем, пов'язаних з істо­ричним розвитком органічного світу. До найважливіших з них на­лежать:

проблема доказів еволюції , накопичення фактів, використання даних різних наук, згрупування їх у певну систему для обгрунтуван­ня історичного розвитку органічного світу як незаперечного явища;

вивчення факторів, або рушійних сил еволюції: мінливості, спад­ковості, добору, що приводить до причинного розуміння історичного розвитку;

визначення напрямів, шляхів і закономірностей еволюційного процесу;

творче оволодіння формотворчим процесом з метою спрямування еволюції, прогнозування її.

Мінливість і спадковість

В умовах панування уявлень про сталість, незмінність видів Дарвіну важливо було показати, за рахунок чого утворюється різноманіт­ність. Тому в першу чергу він детально обґрунтовує положення про мінливість живих істот. Він розумів, що найкраще це можна здійсни­ти, скориставшись дуже поширеними і достатньо зрозумілими прик­ладами з практики рослинництва і тваринництва. І не випадково перший розділ книги «Походження видів» присвячено аналізу саме цієї проблеми («Мінливість у прирученому стані»).

Дарвін звертає увагу на велику різноманітність сортів рослин і порід тварин, предками яких є один вид або обмежена кількість ди­ких видів.

Ще за часів Дарвіна вирощували 150—320 сортів пшениці, 700— 1000 сортів винограду, більше 300 сортів аґрусу, близько 700 сортів гіацинта.В наш час відомо близько 400 порід великої рогатої худоби, 250 порід овець, 150 порід коней, 100 порід курей, 150 порід голубів, понад 300 порід собак. Слід відзначити, що окремі породи одного виду відрізняються досить істотно за розміром, мастю, розвитком окремих частин (наприклад, собаки сенбернар, бульдог, такса,той-тер'єр, ваговозні породи коней і поні, м'ясні породи курей ібентамки). Відміни між окремими сортами чи породами одного видубувають набагато значнішими, ніж між деякими дикими видами, родами і навіть родинами. Показавши широкий розмах мінливості свійських форм, Дарвін у другому розділі («Мінливість у природному
стані») своєї книги приводить незаперечні факти зміни видів під впливом умов існування і відзначає, що в природі не існує навіть двох абсолютно тотожних особин.

Дарвін показує, що основою різноманітності сортів та порід і відмін видів е мінливість, яка у свійських форм має значно бІльший розмах, ніж у диких видів.

Мінливість—процес виникнення відмін у потомків у порівнянні з предковими формами, що зумовлює різноманітність особин і груп особин в межах сорту, породи, виду.

Дарвін підкреслює, що мінливості піддаються всі морфологічні, фізіологічні та інші особливості організму, а важливою причиною ц е вплив факторів зовнішнього середовища. Він виділяє основні форми мінливості.

Під визначеною (груповою) мінливістю Дарві н розумів зміну внаслідок впливу певних умов всіх особин потомства в одному напрямі (зміна росту при зміні кількості і якості їжі, товщини шкіри і густоти шерстного покриву від зміни клімату тощо; під невизначеною (індивідуальною) мінливістю — поя ву різноманітних незначних відмін у особин одного і того самого сорту, породи, виду, за якими, існуючи в подібних умовах, одна особина відрізняється від інших. Так, з насіння однієї коробочки виростають нетотожні рослини, потомки однієї пари тварин не бувають зовсім подібними, хоч і розвивались у схожих умовах. Така мінливість є наслідком невизначеного впливу умов існування на кожний окремий індивід. Дарвін пояснює, що характер мінливості визначається не лише умовами зовнішнього середовища, а й особливістю організму, його станом. Невизначена мінливість всіх особливос тсй організму досить поширена. Значна різноманітність особин внаслідок індивідуальної мінливості є важливим матеріалом для еволюційного процесу.

Відзначаючи, що індивідуальна мінливі сть, як правило, приво дить до незначних відмін, Дарвін не виключає можливості появи і різких відхилень. Так, у стаді звичайних овець з'явилися коротконогі особини (анконські вівці) та тварини з довгою прямою шовковистою вовною (мошанські вівці), в кроні дерев з окремих бруньок виростають гілки із зміненим листям або плодами (брунькові варіації).Цілком імовірно, що окремі породи тварин своїм походженням зобов'язані індивідуальним змінам подібного типу (ніатська худоба з укороченею лицевою частиною черепа, деякі породи собак — мопси, бульдоги, такси та ін.).

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--