Реферат: Життя і творчість С.П. Галябарди

Але від щастя ліків ще немає,

Коли сказали: "Іншу полюбив".

Повірила. Чому? - Сама не знаю,

А ти мій гнів тоді не остудив.

Приспів:

Болять слова, кричать слова - а я німа,

Тебе на світі цьому більше вже нема.

Тепер даремні мої сльози і слова,

Моя любов тепер - невтішена вдова.

Чому так пізно розумнішаємо ми?

Коли вже туга б'ється чорними крильми,

І як навчитися знов вірити й любить,

Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.

І знов приходить мій самотній вечір,

Настояний на гіркоті розлук

І ти вже не кладеш мені на плечі

Чарівну шаль своїх небесних рук.

Тебе і досі, милий, я кохаю,

З тобою в парі до зірок лечу,

Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,

І тихо плачу, щоб ніхто не чув.

Приспів. (2)

«Весна, полковнику, весна...»

Слова: Степан Галябарда

Музика: Павло Зібров

Весна, полковнику, весна...

Вертають з вирію лелеки.

Вони ще вчора, як і ти, були далеко,

А нині зустрічає вас весна.