Реферат: Злочинні посягання на власність банків і застосування норм кримінального права для їх припинення

1. Витоки та специфіка банківської злочинності.

2. Найпопулярніші сфери та види банківської злочинності.

3. Участь юридичних осіб у банківському шахрайстві.

4. Використана література.

1. Витоки та специфіка банківської злочинності.

Складні умови переходу до ринкових відносин, недостатнє правове забезпечення їх зумовили виникнення якісно нової, сприятливої обстановки для здійснення економічних злочинів, у тому числі і в банківській системі. Більш того, банківська злочинність є потужним каталізатором та осередком сучасної економічної злочинності в Україні. Основними причинами такого стану є:

♦ платіжна криза. Загальна сума дебіторської та кредиторської заборгованості на 01.07.2000 р. становила відповідно 193,3 млрд грн. і 272,2 мли грн. [87];

♦ значна "тінізація" економіки держави. Якщо в іноземних країнах на частку "тіньової" економіки припадає 5-10% ВВП, то в Україні до 45-50%, що є критичним рівнем, за яко­го держава втрачає свій вплив на розвиток сфер господарської діяльності [62|;

♦ наявність значної кількості бартерних операцій при проведенні платежів. У перщому півріччі 1998 року бартерні операції становили 41,7%, що практично виключало банки з організації розрахунків і обмежувало сферу фінансових відносин [62];

♦ поширення кримінальних засобів господарювання суб'єктів підприємництва, наявність значної кількості підприємств, які діють нелегально або напівлегально з приховуванням деяких видів своєї діяльності;

♦ корумпованість органів влади, змова посадових осіб, кримінальний лобізм в органах представницької влади;

♦ часта зміна правил фінансово-господарської діяльності, що нерідко призводить до суперечностей у нормативній базі і дає можливість уникнути відповідальності за скоєні злочини.

За таких обставин значна частина злочинів, що скоюються в сфері економіки, припадає на фінансово-кредитну систему, основу якої складають банки. Тільки при проведенні органами МВС України операції "Невід" (квітень-травень 1998 року) у перевіреній 521 банківській установі було викри­то 83 факти розкрадання кредитних ресурсів, 93 факти шахрайства з фінансовими ресурсами, 7 фактів хабарництва [77]. До того ж кількість злочинів, скоєних у фінансово-кредитній сфері, має стійку тенденцію до зростання.

Серед економічних злочинів найбільшого поширення, особливо у банківській сфері, набули розкрадання грошових коштів, зловживання посадовим становищем, хабарництво. Все частішими стають факти незаконного переведення безготівкових коштів у готівку, безпідставного отримання та пролонгації кредитів, які не повертаються.

2. Найпопулярніші сфери та види банківської злочинності.

Досвід роботи підрозділів банківської безпеки показує, що найбільш криміногенного впливу зазнають операції банків із:

♦ залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів;

♦ здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касового обслуговування;

♦ ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

♦ фінансування капітальних вкладів за дорученням вклад­ників або розрахунками інвестиційних коштів;

♦ випуску платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, векселів тощо);

♦ видачі за третіх осіб доручень, гарантій та інших зо­бов'язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі.

Різного роду правопорушення при проведенні банківських операцій зумовлюють конкретні види злочинів. Останнім часом найбільше поширення отримали злочини, пов'язані з незаконним (необгрунтованим) одержанням і нецільовим використанням кредитних ресурсів. Підвищена суспільна небезпека таких злочинів визначається, у першу чергу, тим, що одержані кошти у багатьох випадках переводяться у готівку та привласнюються або переводяться за межі України з метою незаконної конвертації і зберігання на незаконно відкритих рахунках в іноземних банках.

У додатках 13, 14, 15, 16 наведено шахрайські схеми незаконного отримання та привласнювання банківських коштів при проведенні кредитних та інших операцій. В основу реалізації шахрайських дій злочинцями покладено зловживання довірою банку і введення його в оману відносно мети злочинних дій (додатки 17, 18).

Практика показує, що основними видами шахрайського обману є надання неправдивих відомостей, приховування обставин і фактів, організація фіктивного підприємництва. Причому такі дії, як правило, проводяться через цивільно-правові (договірні) відносини.

Злочинці при підготовці до проведення шахрайства з кредитними ресурсами намагаються:

♦ створити у банку видимість законно діючого учасника господарської діяльності;

♦ постати перед банком солідною, перспективною фірмою, яка має значні фінансові можливості для виконання умов кредитного договору, створити видимість широкого кола зв'язків;

♦ продемонструвати наявність засобів забезпечення по­вернення кредиту;

♦ показати наявність виробничих потужностей та інших умов для виконання економічного проекту.

Для досягнення поставленої мети злочинці вдаються до:

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--