Реферат: Зміни показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок протягом навчального року
Показники фізичної підготовленості студенток та курсантів-жінок
у різні періоди навчального року
Примітки: 1)x – вірогідні розбіжності між групами;
2)xx – вірогідні розбіжності між періодами.
Порівняльний аналіз показників фізичної підготовленості (табл. 2, рис. 1) студенток КГ та курсантів–жінок ЕГ в осінній та весняний періоди навчання засвідчив достовірні (р<0,05) позитивні зрушення за чотирма показниками з шести у курсантів-жінок ЕГ. У студенток КГ зміни також мали позитивний характер, але вони статистично не підтверджені (р>0,05).
Так, результати у бігу на 100 м в осінній період навчання засвідчили, що достовірно (р<0,05) кращий показник був у курсантів-жінок ЕГ, який дорівнював 16,42±0,57 с, а у студенток КГ він становив лише 18,07±0,41 с. У весняний період навчання результати бігу на 100 м курсантів-жінок ЕГ були також достовірно (р<0,05) вищими, ніж у студенток КГ. Слід наголосити, що впродовж навчального року результати бігу на 100 м покращилися в обох групах, але достовірно вони зросли лише у курсантів-жінок. Така ж тенденція простежувалася й за показниками згинання й розгинання рук в упорі лежачи, піднімання тулуба з положення лежачи за 1 хв та човникового бігу 10х10 м, що свідчить про перевагу занять за авторською програмою. Результати у бігу на 3000 м показали позитивні зміни. При цьому у курсантів-жінок спостерігалися вищі темпи приросту загальної витривалості упродовж навчального року, ніж у студенток КГ. Розбіжності між курсантами-жінками та студентками значно зросли і стали близькими до вірогідних. Аналогічні зміни спостерігалися і в стрибках у довжину з місця.
Порівняльний аналіз якісних показників фізичної підготовленості курсантів-жінок ЕГ і студенток КГ також свідчив про перевагу тренувального впливу авторської програми фізичної підготовки (рис. 1). Так, у 23,68% курсантів-жінок ЕГ в осінній період навчання було зафіксовано високий рівень фізичної підготовленості, а у КГ жодна студентка не досягла такого рівня. У весняний період уже 34,21% курсантів-жінок ЕГ досягли високого рівня фізичної підготовленості, тобто відбулося достовірне (р<0,05) його зростання на 10,53%. Вищий за середній рівень фізичної підготовленості на початку навчального року мали 65,79% курсантів-жінок ЕГ, а наприкінці навчального року таких було зафіксовано 57,90%. Середній рівень фізичної підготовленості показали лише 10,53% курсантів-жінок ЕГ в осінній період навчання, а у весняний їх кількість зменшилася до 7,89%. Натомість у студенток КГ як в осінній, так і у весняний період навчання переважним був середній рівень фізичної підготовленості (відповідно 86,84 та 78,95%).
Викладене дозволяє констатувати, що відсоток осіб, які досягли високого рівня фізичної підготовленості, у курсантів-жінок ЕГ підвищився за рахунок відповідного зменшення кількості осіб із середнім та вищим за середній рівнями фізичної підготовленості. Результатів, нижчих від середнього рівня фізичної підготовленості, не було зафіксовано в жодній з досліджуваних груп. Отже, узагальнюючи результати аналізу рівня фізичної підготовленості курсантів-жінок ЕГ та студенток КГ в осінній та весняний періоди навчання, можна констатувати, що він був достовірно (р<0,05) вищим у курсантів-жінок ЕГ, причому впродовж навчального року їхня перевага зростала.
Вивчення показників ЧСС до велоергометричного тесту “до відмови”, на його сходинках та у період відновлення через 10 хв у різні періоди навчального року свідчить, що вихідні показники у студенток КГ та курсантів-жінок ЕГ знаходилися у межах фізіологічної норми, яка притаманна жінкам у віці 17–22 років, причому як між групами, так і між періодами навчального року суттєвих розбіжностей не було (р>0,05). До початку тесту ЧСС у студенток КГ в осінній період навчання становила 80,42±1,66, а у весняний – 81,89±1,92 уд/хв, а у курсантів-жінок – відповідно 77,87±1,08 уд/хв та 75,24±0,69 уд/хв, тобто знаходилася в межах норми. Проте у курсантів-жінок наприкінці навчального року ЧСС достовірно (р<0,05) знизилася, що свідчить про функціональну економізацію. Аналіз ЧСС при виконанні І, ІІ та ІІІ сходинок велоергометричного навантаження в осінній і у весняний періоди навчання показав, що покращення адаптивних можливостей відбулося лише у курсантів-жінок ЕГ. На ІІІ сходинці велоергометричного навантаження ЧСС у студенток КГ досягла 183,16±1,77 уд/хв, після чого вони відмовлялися від виконання роботи. У курсантів-жінок ЕГ на ІІІ сходинці ЧСС була дещо вищою (184,21±0,69 уд/хв), ніж у студенток КГ, але вони виконували велоергометричне навантаження до кінця ІІІ сходинки. У весняний період на ІІІ сходинці ЧСС у студенток КГ досягала 183,21±6,50 уд/хв і більшість їх відмовлялися від роботи, не закінчивши її, а всі курсанти-жінки ЕГ виконували роботу до завершення ІІІ сходинки і ЧСС складала 176,37±1,50 уд/хв. Отримані дані свідчать про достовірне зниження реакції курсантів-жінок на стандартне навантаження, а отже, і про зростання функціональних можливостей серцево-судинної системи.
Через 10 хв після велоергометричної проби достовірне (р<0,05) відновлення показників ЧСС було виявлене як у студенток КГ, так і у курсантів-жінок ЕГ, але в останніх воно відбувалося значно (р<0,05) краще. У весняний період навчання було також виявлено достовірне (р<0,05) покращення показників відновлення у досліджуваних обох груп, але воно також ефективніше (р<0,05) відбувалося у курсантів-жінок ЕГ, що об’єктивно свідчить про більш виражений позитивний вплив запропонованої авторської програми зі спеціальної фізичної підготовки на функціональний стан серця курсантів-жінок ЕГ.
Розрахунки рівня фізичної підготовленості за тестом PWC170 (табл. 3) свідчать, що як за абсолютними, так і за відносними її показниками курсанти-жінки переважали своїх однокурсниць із КГ. При цьому в осінній період навчання ця перевага була недостовірною (р>0,05), а у весняний – достовірною (р<0,05). Це свідчить про вищі темпи зростання фізичної працездатності під впливом занять за авторською програмою. Аналогічні зміни відбулися також у рівні абсолютного та відносного поглинання кисню. Загальна кількість виконаної роботи до пульсу 170 уд/хв на початку навчального року у досліджуваних КГ та ЕГ не мала статистичних розбіжностей (р>0,05). Упродовж навчального року у досліджуваних обох груп відбулися позитивні зміни. При цьому у курсантів-жінок ЕГ вони мали достовірний характер (р<0,05), що зумовило достовірні (р<0,05) розбіжності на їхню користь наприкінці навчального року.
За сумою роботи до відмови та різницею між нею і сумою роботи до пульсу 170 уд/хв досліджувані ЕГ вже в осінній період навчання мали більш виражені позитивні зміни, ніж студентки КГ, оскільки всі курсанти-жінки, на відміну від студенток КГ, виконували третю сходинку велоергометричного навантаження до кінця. Упродовж навчального року студентки КГ дещо збільшили суму роботи до відмови, але курсанти-жінки їх достовірно (р<0,05) переважали за цим показником. Різниця між сумою роботи до відмови та сумою роботи до пульсу 170 уд/хв наприкінці навчального року у досліджуваних обох груп суттєво зменшилася внаслідок зростання суми роботи до пульсу 170 уд/хв. При цьому більш виражене зменшення (р<0,05) відбулося у курсантів-жінок, що свідчить про значне зростання їхніх функціональних можливостей.
Отже, аналіз результатів велоергометричного тесту дозволив констатувати достовірні розбіжності (р<0,05) як між групами, так і між періодами навчання. Доведено, що курсанти-жінки ЕГ мали достовірно (р<0,05) вищий рівень фізичної працездатності, менший приріст ЧСС на сходинках велоергометричного тесту, а отже, і вищий рівень адаптованості до виконання максимальних аеробних навантажень.
Таким чином, отримані дані дають нам підстави зробити висновок про доцільність застосування розробленої та випробуваної під час проведення педагогічного експерименту авторської програми, основною особливістю якої є застосування засобів, що моделюють умови професійної діяльності та індивідуально-груповий підхід до організації занять на основі детального вивчення показників фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок.
У четвертому розділі “Зміни показників серцево-судинної системи та рівня спеціальної фізичної підготовленості студенток і курсантів-жінок упродовж педагогічного експерименту” подається аналіз анатомо-морфологічних показників та параметрів системної гемодинаміки, характеристика функціонального стану серця, його реактивності, показників сейсмокардіографії та варіаційної пульсометрії студенток і курсантів-жінок під впливом велоергометричного навантаження “до відмови” у різні періоди навчального року. За вихідними показниками маси тіла студенток КГ та курсантів-жінок ЕГ в осінній період навчання розбіжностей не встановлено (р>0,05), а у весняний період відбулося достовірне (р<0,05) зменшення маси тіла у курсантів-жінок ЕГ. В зоні вікової норми знаходилися вихідні показники ЧСС та артеріального тиску в осінній період, а у весняний була помітна тенденція до зниження максимального артеріального тиску у курсантів-жінок ЕГ. Розрахункові показники систолічного об’єму крові та хвилинного об’єму кровообігу також були в межах фізіологічної норми. Протягом навчального року спостерігалося покращення показників систолічного артеріального тиску, діастолічного артеріального тиску, пульсового тиску, серцевого об’єму, хвилинного об’єму кровообігу. При цьому достовірним (р<0,05) воно було тільки у курсантів-жінок ЕГ, що вказує на позитивний вплив занять за авторською програмою на функціональний стан серцево-судинної системи. Порівняльний аналіз електрокардіографічних даних до і після велоергометричного тесту “до відмови” дозволив встановити, що краще відновлювалися енергетичні показники у курсантів-жінок ЕГ, в той час як показники студенток КГ не досягали навіть вихідних значень. Підрахунок відсотка відновлених показників відразу після відмови і через 10 хв відпочинку засвідчив, що у студенток КГ в осінній період навчання відновлювалися 28,50 і 41,50%, а у весняний період – 32,86 та 46,23% параметрів; у курсантів-жінок ЕГ – відповідно 51,14 і 53,21% та 71,20 і 74,26% параметрів. Отже, заняття фізичною підготовкою за авторською програмою сприяли не тільки більш вираженим позитивним змінам у рівні фізичної підготовленості курсантів-жінок, а й зростанню функціональних можливостей серцево-судинної системи та якості відновних процесів після аеробного велоергометричного навантаження до “відмови”.
За даними сейсмокардіограми, до початку велоергометричного тесту амплітудні показники послідовно зменшувалися від початку до кінця навчального року в обох групах досліджуваних, а часові були більш стабільними. Відразу після відмови від роботи серцевий цикл був скороченим, фаза стрімкого зниження ЧСС переходила у фазу повільного зниження ЧСС. Як і до тесту, амплітудні параметри знижувалися від осіннього до весняного періоду навчання в обох групах, але амплітудний коефіцієнт знижувався тільки у курсантів-жінок ЕГ у весняний період.
Аналіз параметрів варіаційної пульсограми показав, що у студенток КГ зменшувався розкид кардіоциклів при зменшенні їх максимального значення, тобто посилювався симпатикотонічний вплив на кардіоритм. Було також встановлено, що під час застосування авторської програми у курсантів-жінок ЕГ достовірно (р<0,05) покращувалися параметри тривалості максимально довгих кардіоциклів, а у студенток КГ вони достовірно (р<0,05) погіршувалися (скорочувалися). Відразу після велоергометричного тесту відновлення відбувалося швидше у курсантів-жінок ЕГ як в осінній, так і у весняний період навчання.
Ми також оцінили ступінь недовідновлення показників варіаційної пульсограми через 10 хв після навантаження в обох групах у різні періоди навчального року. Проведений аналіз дозволив констатувати, що у курсантів-жінок ЕГ більшість показників (7 з 8 показників) наближалися до вихідних, причому недовідновлення становило від 2 до 20%, а у студенток КГ навпаки – недовідновлення було за більшістю показників. Це свідчить про те, що заняття за авторською програмою фізичної підготовки сприяли не тільки зростанню функціональних можливостей під час виконання тестових навантажень, а й підвищенню ефективності кардіорегуляції у відновному періоді.
Застосування авторської програми на фоні покращення показників серцево-судинної системи призвело і до покращення рівня спеціальної фізичної підготовленості. У досліджуваних КГ та ЕГ було оцінено рівень засвоєння чотирьох тем, які вивчали в обох групах протягом навчального року і які передбачали набуття навичок виконання одних і тих же заходів фізичного впливу (рис. 3).
В досліджуваних обох груп відзначено зростання рівня спеціальної фізичної підготовленості протягом навчального року. Проте темпи приросту у курсантів-жінок ЕГ достовірно перевищують (більше ніж удвічі) показники приросту у студенток контрольної групи («відмінно» у КГ – 7,89%, в ЕГ – 13,16%; «добре» у КГ – 2,63%, в ЕГ – 26,31%; «задовільно» зменшився на 5,27% у КГ та на 34,21% в ЕГ). Отже, заняття за авторською програмою сприяли зростанню рівня загальної та спеціальної фізичної підготовленості і при цьому позитивно впливали на стан серцево-судинної системи досліджуваних, що свідчить про її ефективність.
У п’ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” показано повноту вирішення завдань дослідження. Результати нашого дослідження підтверджують думки О. Шалепи (1999–2002), А. Меся (2001), В.Б. Добровольського (2003) про те, що показники спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок тісно взаємопов’язані. У процесі дослідження отримано дані, які доповнюють наявні розробки та розкривають нові результати з проблеми дослідження (Шалепа О., 1999–2002; Ярмощук О., 2000-2002; Шамардина Г.Н., Кошелева Е.А., 2003). Результати нашого дослідження також доповнюють дані низки фахівців (Галайтатий Г.Д., 1997; Ярмощук О., 2000–2002, Платонов В.М., 2004; Магльований А.В., 2006) про необхідність запровадження самостійних, групових та індивідуальних занять курсантів-жінок для оптимізації спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності з урахуванням специфіки навчання, режимів фізичних навантажень та індивідуальних особливостей.
За результатами проведених досліджень ми вперше теоретично обґрунтували, розробили та експериментально випробували авторську програму спеціальної фізичної підготовки курсантів-жінок вищих навчальних закладів системи МВС України, яка характеризується відповідністю структури і змісту навчального матеріалу структурі і змістові майбутньої професійної діяльності.
Також уперше на основі порівняльного аналізу доведено, що раціональне поєднання загальної та спеціальної фізичної підготовки, а також урахування індивідуальних особливостей структури фізичної підготовленості курсантів-жінок в організації та проведенні занять зі спеціальної фізичної підготовки дозволяє досягти вірогідного (р<0,05) покращення рівня показників фізичної працездатності, спеціальної фізичної підготовленості та функціонального стану серцево-судинної системи осіб жіночої статі, які навчаються у вищих навчальних закладах системи МВС України.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз науково-методичної літератури та документів, які регламентують навчальний процес у спеціальних вищих навчальних закладах силових структур дав підстави стверджувати, що належна фізична підготовка є важливою передумовою якісної професійної підготовленості випускників цих ВНЗ до практичної діяльності. Разом з тим проблема підвищення якості спеціальної