Реферат: Зміст сучасної освіти
План
освіта педагогічний самоосвіта програма
1.Загальна характеристика змісту освіти
2.Способи розміщення дидактичного матеріалу
3.Альтернативні концепції змісту освіти
4.Основні джерела змісту освіти
Список використаної літератури
1.Загальна характеристика змісту освіти
Категорія змісту освіти дозволяє дати відповідь на головне запитання дидактики «Чого навчати? «, безпосередньо залежить від принципів навчання і обумовлена метою виховання у даному суспільстві.
Освіта в широкому соціальному значенні – це передача і засвоєння певного соціального досвіду, в широкому педагогічному значенні – це процес взаємодії вчителя і учня, який здійснюється під цілеспрямованим педагогічним впливом.
Освіта у вузькому педагогічному значенні – це результат засвоєння певного обсягу знань, умінь і навичок в системі, який дозволяє забезпечити розвиток особистості; формування в особистості науково-матеріалістичного світогляду і моралі та відповідної їм поведінки, забезпечує підготовку до життя, до праці.
Самоосвіта – це процес цілеспрямованого засвоєння певного досвіду індивідуальними для даної особистості методами і в індивідуальному для неї темпі.
Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, відведеного на освіту часу, теоретичного і практичного значення окремих галузей науки в загальній системі людських знань, завдань суспільства і держави у галузі політики, економіки і виховання (соціального замовлення для системи народної освіти).
Зміст освіти – це система знань, умінь і навичок, яка обумовлюється типом навчально-виховного закладу, віковими особливостями учнів та особливостями навчального предмета, яка забезпечує належний рівень розвитку особистості.
На зміст освіти впливають об’єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб’єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).
Зміст освіти полягає у забезпеченні передання та засвоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку.
Цей досвід охоплює: знання про природу, суспільство, техніку і способи мислення; досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюються разом зі знаннями в уміннях і навичках особистості, яка засвоїла цей досвід; досвід творчої, пошукової діяльності щодо вирішення нових проблем, які постають перед суспільством, потребують самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих; досвід ціннісного ставлення до об’єктів або засобів діяльності людини, його вияв у ставленні до навколишнього світу, інших людей.
Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства (завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість навчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання (закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи), забезпечувати соціально детерміновану єдність у конструюванні та реалізації змісту освіти з позиції навчальних предметів, що вивчаються у школі.
Відповідно до Закону України «Про освіту» система освіти в сучасній Україні складається з таких ланок: дошкільна освіта; загальна середня освіта; позашкільна освіта; професійно-технічна освіта; вища освіта; післядипломна освіта; аспірантура; докторантура; самоосвіта.
До освітньо-кваліфікаційних рівнів віднесено такі: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.
Освіта у школі спрямована на підготовку всебічно розвинених людей, озброєння підростаючого покоління глибокими науковими знаннями, вміннями і навичками, потрібними в житті. Щоб учні успішно могли опанувати нагромаджені суспільством наукові і технічні знання, потрібна педагогічна їх переробка. З величезної кількості наукових фактів і явищ, узагальнень, до шкільного курсу відбирають тільки основи наук, враховуючи при цьому рівень розвитку учнів, їх пізнавальні можливості.
Загальноосвітня школа озброює учнів знаннями основ наук про природу, суспільство і людське мислення. На цій основі вона забезпечує формування науково-матеріалістичного світогляду, розвиток пізнавальних сил учнів, застосування набутих знань у житті, на практиці.
Зміст початкового навчання побудований на взаємозв’язку з особистим досвідом дитини, з тими уявленнями про навколишній світ, що вона отримала до школи, як наслідок безпосередніх вражень, розповідей чи прослуховування прочитаного дорослими, ігор, побутової діяльності, прослуховування радіо-, телепрограм, контактів з однолітками, спеціальних занять у дитсадку чи вдома. Теоретичні знання в початкових класах пов’язуються з практичними вправами, письмовими чи усними самостійними роботами, з навичками оволодіння розмовною та письмовою мовою, логічними формами, видами та прийомами мислення.
Система практичних умінь та навичок у початкових класах подається при домінантній ролі теоретичних знань. Механічне оволодіння обмеженими знаннями, вміннями та навичками було властиве минулому. На сучасному етапі це рахується неприпустимим. Учень повинен глибоко усвідомити ті положення, правила, що він вивчає.
Головним змістом початкового навчання вважається досягнення міцних початкових наукових знань, доведених до автоматизму базових загально-навчальних навичок.
Отже, початкова освіта забезпечує загальний розвиток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інформації, формування загальних уявлень про навколишній світ, засвоєння норм загальнолюдської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблення первинних трудових навичок.
2.Способи розміщення дидактичного матеріалу
Практика виробила два основні способи розміщення дидактичного матеріалу: лінійний і концентричний.
Лінійне розміщення навчального матеріалу в курсі того чи іншого предмета полягає в тому, що одна навчально-наукова проблема йде в певній системі за іншою; при цьому виключається повторення навчального матеріалу у наступному курсі. Наприклад, у курсі арифметики один тип задач йде один за одним. Деяке повторення,що допускається, при цьому, випливає з самого матеріалу, але воно відбувається на ширшій основі, більш поглиблено. Так, щоб ввести множення, учитель виходить з додавання, бо множення є спрощене додавання.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--