Реферат: Зміст та особливості управління органами розслідування ОВС
В умовах переходу від колишньої державності до держави правової, як би не гостра була потреба в посиленні боротьби зі злочинністю, органи досудового слідства повинні діяти в чіткій відповідності з конституційними нормами і вимогами кримінально-процесуального законодавства, що значно підвищили б значення дотримання прав і законних інтересів громадян при провадженні кримінальних справ.
У забезпеченні прав і законних інтересів особистості відбулися великі зміни: захисник допущений до участі в кримінальній справі з моменту пред'явлення обвинувачення і затримки особи в якості підозрюваного; введений судовий контроль за обґрунтованістю і законністю арешту на досудовому розслідуванні; встановлене правило про неприпустимість доказів, отриманих з порушенням вимог кримінально-процесуального закону; введений у дію так називаний імунітет свідка, відповідно до якого ніхто не зобов'язаний свідчити проти себе самого, свого чоловіка і близьких родичів, коло яких визначається законом.
Названі й інші подібні законодавчі встановлення підлягають обов'язкової реалізації по кримінальних справах, але зробити це далеко не просто через відсутність чітких механізмів їхнього здійснення і психологічної непідготовленості багатьох слідчих, дізнавачів і керівників відповідних підрозділів. В організаційно-управлінському аспекті це створить задачу, яку необхідно вирішувати буквально на ходу.
Дотримання гарантованих Конституцією України й інших законів прав і свобод громадян у процесі досудового слідства — застава відсутності порушень законності і вчинення працівниками слідства і дізнання посадових злочинів.
Законність може бути визначена як метод державного керівництва суспільством шляхом видання законів і інших правових актів і їхнього неухильного виконання в діяльності державних органів, громадських організацій і громадян.
Здійснення принципу законності в діяльності слідчих апаратів і органів дізнання при розкритті і розслідуванні злочинів виражається в дотриманні саме тих галузей права, що регулюють цю сферу державної діяльності, передбачають права й обов'язки учасників кримінального процесу.
Організаційне забезпечення дотримання законності при розкритті і розслідуванні злочинів — це насущна задача управління. Додаючи виняткове значення праву і законності, Конституція України проголосила законність однієї з основ державного і громадського життя, принципом політичної системи, обов'язковою умовою демократичного суспільства.
7. Організація профілактичної діяльності слідчих апаратів і органів дізнання
Під профілактичною діяльністю слідчих апаратів і органів дізнання розуміється їхня діяльність по попередженню злочинів, тобто виявлення причин і умов сприятливих здійсненню злочинів, і вживання заходів щодо їх усунення.
У профілактичну діяльність слідчих апаратів і органів дізнання входить також правове виховання громадян, запобігання і припинення злочинів.
Причини й умови, що сприяють здійсненню злочинів, містять у собі безпосередні й опосередковані обставини, що сприяють здійсненню злочинів. Причинами злочинів можуть бути, наприклад, психофізіологічні якості особистості (нечесність, безвільність і ін.) чи погане матеріальне становище, пияцтво, безробіття і цілий ряд інших.
Причини й умови, що сприяють здійсненню злочинів—поняття відносні. Причини прямо зв'язані зі злочином, а умови побічно впливають на його здійснення. Іншими словами, умови, власне кажучи, теж причини, але другого порядку. Наприклад, причиною, що сприяє здійсненню крадіжки неповнолітнім, може бути погана виховна робота в родині, за місцем навчання чи роботи обвинувачуваного чи відсутність контролю за його поводженням з боку батьків, а умовою - погана охорона об'єкта.
Безпосередні причини злочинів полягають в мотивах злочину, особистості злочинця. Тому усуненню безпосередніх причин і умов, що сприяють здійсненню злочинів, служить саме розслідування, вжиття примусових заходів у відношенні підозрюваного, обвинувачуваного, індивідуальна профілактика.
Розслідування злочинів саме по собі має профілактичне значення. Майже всі слідчі дії і рішення слідчого й органа дізнання носять профілактичний характер: огляд місця події, обшук, накладення арешту на майно, допит, пред'явлення обвинувачення, звільнення з посади, обрання запобіжного заходу і т.д. Розслідування деяких складів злочинів попереджає здійснення інших злочинів. Наприклад, розслідування злочинів, зв'язаних з незаконним оборотом зброї, попереджає здійснення злочинів проти особистості. Розслідування залучення неповнолітніх у злочинну діяльність запобігає злочину неповнолітніх.
Можна розділити профілактичну роботу в слідчих апаратах і органах дізнання на дві групи:
1) профілактичну роботу у відношенні підозрюваного, обвинувачуваного по даній кримінальній справі (індивідуальна профілактика);
2) профілактичну роботу у відношенні інших осіб.
Названі два види поєднуються поняттям «спеціальна профілактика», оскільки вона здійснюється спеціальними методами.
ВИСНОВОК
Багато недоліків в організації і функціонуванні системи розслідування злочинів криються в недооцінці ролі науки управління цією системою. Значення науки для справи управління величезне. Наука вивчає закономірності, тобто найбільш стійкі, повторювані зв'язки, відношення цієї діяльності на даній основі розробляє найбільш раціональні, ефективні форми, методи, прийоми і засоби управлінської діяльності. Крім того, наука впроваджує результати своїх досліджень у практику роботи слідчих апаратів і органів дізнання.
В даний час вимоги до системи розслідування злочинів зростають, можливості їхнього задоволення екстенсивним шляхом знижуються. У цьому зв'язку підвищується роль інтенсивного фактора. І тут важлива роль належить управлінню. Це пояснює необхідність розвитку науки управління в сфері розслідування злочинів.
Використана література
1. Конституція України, Київ – 1996р.
2. Кримінально0процесуальний кодекс України, К., Атіка – 2002р.
3. В.М. Плішкин Теорія управління органами внутрішніх справ, Київ – 1999р.
4. Н.И Кулагин Организация работы следственного подразделения, 1980г.
5. Г.А. Туманов Организация управления в сфере охраны общественного порядка, 1972г.
6. В.Д. Малков, В.З. Веселый Понятие социального управления. Управление органами внутренних дел,1987г.