Реферат: Значення дидактичної гри в середній школі

У триступінчатій мотивації гри -«хочу!» - «потрібно!» - «можу!» - поміщений, вочевидь, основний механізм її впливу на особу, секрет самовиховання.

Звідси легко вивести відповідні напрями педагогічного керівництва ігровою діяльністю:

1) втягувати дітей в гру, використовувати особливі прийоми, спонукаючі бажання грати («хочу грати!»);

2) допомагати діяти по правилах і вирішувати ігрові завдання («так треба»);

3) розвивати творчі потенції дитини в процесі гри сприяти появі адекватної самооцінки і відчуття «можу!».

Висновки

У грі дитина робить відкриття того, що давно відоме дорослому. Потреба в грі і бажання грати у школярів необхідно використовувати і направляти в цілях вирішення певних освітніх завдань. Гра буде засобом виховання і навчання, якщо вона включатиметься в цілісний педагогічний процес. Керуючи грою, організовуючи життя дітей в грі, педагог впливає на всі сторони розвитку особи дитина: на відчуття, на свідомість, на волю і на поведінку в цілому.

Природно, підготовка і впровадження ігрових методик в учбовий процес вимагає від педагога великих зусиль. В процесі підготовки учбової (дидактичною) гри вчитель стикається з проблемами не завжди і не настільки залежними від його особистих якостей як педагога, скільки від зовнішніх обмежень. Це і брак дидактичного ігрового матеріалу, недолік урочного часу на проведення ігор з дітьми. Часто серед вчителів існує думка: «Якщо ми з дітьми гратимемо під час уроків, коли ж ми вчитимемо з ними правила?». Проте, нам здається, що проблеми ці здебільше походять від нерозуміння значущості гри як засобу навчання, стосунки до гри як до методу розвантаження, а не стимулювання свідомості школярів.

Враховуючи те, що дослідження проблеми використання дидактичних ігор при навчанні в початковій школі продовжуються і до цього дня, а наше дослідження є лише коротким аналізом роботи багатьох педагогів і психологів, існує перспектива подальшої роботи в даному напрямі.

Список використаної літератури

1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении. Учебное пособие по ред. Г.И. Щукиной; М.2004 с.87.

2. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети!; М., 2003. с.93.

3. Бёрн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.; Лениздат, 2002. с.105.

4. Брунер Дж. Психология познания /перевод под ред. А.Р.Лурия/; М.,Прогресс, 2007. с.46.

5. Бую Т.А. Игра в эстетическом воспитании младшего школьника. Начальная школа, 2007, №2 с.41.

6. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка. Вопросы психологии,1996.—№6. с.46.

7. Газман О.С. Каникулы: игра, воспитание; М.,2008,с.6-12.

8. Газман О.С., Харитонова Н.Е. В школу - с игрой; М.1991. с.32.

9. Гобова Е.С. Зачем ходить в школу?; М.,1997,с.72.

10. Губанова О.В., Левкина И.С. Использование игровых приемов на уроках. Начальная школа, 1997, №6 с.17.

11. Игра как нестандартная форма учета знаний. Начальная школа, 1994, №12 с.78.

12. Крупская Н. К. О дошкольном воспитании; М., 2009. с.201-203.

13. Кулагина И.Ю. Возрастная психология(Развитие ребёнка от рождения до 17 лет). Учебное пособие, 5-е издание; М., 1999г. с.120-139.

14. Макаренко А. С. Сочинения в 4 томах; М., 1997, т. IV с.207.

15. Масловская Т.А. Дидактические игры на уроках математики. Начальная школа. 1997, №2 с.304.

16. Минский Е. М. От игры к знаниям; М., 1992. с.46.