Реферат: Значення місцевих неспецифічних протеолітичних механізмів у розвитку виразкових уражень шлунково-кишкового тракту
Описана нами динаміка змін біохімічних показників при моделюванні гострої виразки шлунка супроводжувалася специфічними змінами структури його слизової оболонки. При огляді у світловому мікроскопі у щурів, яким моделювали індометацинову і стресову виразки розвивався набряк слизової оболонки шлунку з виразками, з ознаками кровотечі і множинними ерозіями шлунка, найбільш виразними у фундальному відділі шлунка. У щурів, яким моделювали стресову виразку, морфологічні зміни носили менш виразний дистрофічний і деструктивний характер, при цьому зміни в стані протеїназ-інгібіторного балансу також були менш виразні.
Електронно-мікроскопічне дослідження виразок виявило порушення нормальної структури епітеліального шару, з хаотично розташованими клітинами однорядного залозистого призматичного епітелію, між якими виявлялися поодинокі клітини запального ряду й елементи клітин власних залоз шлунка. У ділянках з виразковими дефектами спостерігалася лейкоцитарна інфільтрація. У індометациновій виразці лейкоцити знаходились серед клітинного детриту й були оточені деструктивно некротизованими екзокриноцитами або їх відламками. При індометациновій виразці в деяких екзокриноцитах мають місце деструктивні зміни комплексу внутрішньоклітинних органел із формуванням вакуолеподібних утворень з дрібними секреторними гранулами. Змінюється також структура парієтальних екзокриноцитів. Очевидно, порушення структури й функції секреторних клітин може позначатися й на секреції інгібіторів, які синтезуються місцево, привести до виснаження й зниження антипротеазного потенціалу.
Клінічні дослідження шлункового соку дітей з патологією гастродуоденальної зони показали, що в шлунковому соці групи дітей з функціональними захворюваннями шлунка, які склали контрольну групу, мали місце наступні рівні неспецифічних протеїназ і їх інгібіторів: ЕПА = 0,72±0,04нМ/мг• хв, ТПА = 0,63±0,03 нМ/мг• хв, АТА = 57±0,02 мІО/мг.
У групі дітей з поверхневим гастритом і гастродуоденітом рівень ТПА знижувався на 12,7 %, ЕПА збільшувалась на 9,1 % (р<0,05) у порівнянні з контрольною групою. При цьому АТА шлункового соку у пацієнтів цієї групи хворих практично не відрізнялася від контролю (рис. 2). У групі хворих дітей з гіпертрофічним гастритом спостерігався ріст ТПА на 39,7 % (р<0,001), а ЕПА в 44 рази (р<0,001)у порівнянні з контрольною групою. АТА шлункового соку у даній групі хворих знижувалася на 43,6 % (р<0,001) у порівнянні з контролем. Дослідження в групі хворих дітей з ерозивним гастритом показали ріст трипсиноподібної активності шлункового соку на 82,5 % (р<0,001), еластазоподібної активності в 50 разів (р<0,001)у порівнянні з пацієнтами групи контролю, що, імовірно, указує на виразний ступінь важкості запального процесу слизової оболонки шлунку з наявністю деструктивного компоненту. У хворих даної групи у порівнянні з показниками контрольної групи, виявлене зниження антитриптичної активності шлункового соку на 57,8 % (р<0,001). Дослідження потенціалу інгібіторів шлункового соку у цієї групи хворих показало виснаження захисних можливостей слизової оболонки шлунка. Усе вище сказане свідчить про виразні порушення в місцевій протеїназ-інгібіторній системі у хворих з ерозивним гастритом, що потребує необхідності ретельного лікування й спостереження за даною групою хворих.
Рис. 2. Показники еластазоподібної і антитриптичної активності шлункового соку дітей.
Таким чином, рівень активації місцевих неспецифічних протеїназ й їхніх інгібіторів свідчить про ступінь важкості запального процесу, що протікає в слизовій оболонці шлунка й слизовій оболонці дванадцятипалої кишки. Підвищення ЕПА, як правило, є більш виразним в порівнянні із ТПА, що вказує на участь неспецифічних протеїназ у механізмах деструкції слизової оболонки шлунка й свідчить про патогенетичну значимість їх активації при даній патології.
Стан місцевої неспецифічної протеїназ-інгібіторної системи шлункового соку у дорослих у контрольній групі, яку склали пацієнти, яким була проведена фіброгастродуоденоскопія, але патологічних змін слизової оболонки шлунка й слизової оболонки дванадцятипалої кишки не було виявлено: ЕПА = 33,39 ±2,49нМ/мг• хв, ТПА = 14,58±1,12нМ/мг• хв, КСІ = 52,24±2,05мІО/мг.
У групі хворих з поверхневим гастритом рівень ТПАшлункового соку збільшився в порівнянні з контролем на 191,7 % (р<0,001), ЕПА - збільшилася на 48,6 % (р<0,05). Рівень КСІшлункового соку знизився на 50,2 % (р<0,001) відносно контролю (рис. 3). Дослідження групи пацієнтів з ерозивним гастритом показали збільшення ТПА шлункового соку більше ніж у 2 рази (р<0,001) щодо контролю, а ЕПА на 128,2 % (р<0,001). Рівень активності КСІ знижувався на 61,5 % (р<0,001) відносно контрольних значень.
Рис. 3. Показники системи протеолізу шлункового соку дорослих.
У групі хворих зВХШТПАшлункового соку збільшилася в порівнянні з контрольною групою більше, ніж у 3,5 рази. У даній групі виявлене збільшення ЕПА шлункового соку більше, ніж в 4 рази (р<0,001) у порівнянні з контрольною групою. Активність КСІ групи звиразковою хворобою шлунка знизилася на 75,1 % (р<0,001) у порівнянні з контролем. У групі хворих зВХДПК рівень ТПА збільшився в порівнянні з контролем на 187,6 % (р<0,001), ЕПА - на 184,3 % (р<0,001). Активність КСІ шлункового соку в представленій групі хворих знижувалася на 32% (р<0,001) у порівнянні з показниками контрольної групи.
Таким чином, при посиленні ступеня виразності деструкції слизової оболонки шлунка збільшується рівень ТПА і ЕПА і, а рівень активності КСІ, які в нормі пригнічують ферментативну активність, виснажується. У пацієнтів при розвитку ВХДПК на тлі підвищеного рівня активності місцевих неспецифічних протеїназ відзначається компенсований стан потенціалу інгібіторів, при його визначенні у шлунковому соці. Можна припустити, що компенсований стан потенціалу інгібіторів у шлунку більше призводить до розвитку ВХДПК. Узагальнення даних експериментальних і клінічних досліджень вказує на існування певних закономірностей у зміні стану місцевої протеїназ-інгібіторної системи, які проявляються підвищенням активності місцевих неспецифічних протеїназ і зниженням активності їхніх інгібіторів, як у експериментальних тварин, так й у хворих різних клінічних груп при розвитку виразково-некротичних ушкоджень слизової оболонки гастродуоденальної зони. Очевидно, що зіставлення таких змін протеїназ-інгібіторної системи шлункового соку у хворих різних клінічних груп дозволяє зробити висновок, що перевага активності місцевих неспецифічних протеїназ над їх інгібіторами являється важливою ланкою патогенезу ВХШ й ВХДПК.
У науковій літературі описаний ряд класичних факторів, що мають вирішальне значення у розвитку деструктивних ушкоджень слизової оболонки гастродуоденальної зони (Соловьева Г.А., 2007). Проведені нами клініко-експериментальні дослідження дозволяють додати в цей ряд загальновизнаних патогенетичних ланок ульцерогенезу ще й порушення в місцевій неспецифічній протеїназ-інгібіторній системі з розвитком протеїназ-інгібіторного дисбалансу й запропонувати патогенетичну схему, що показує місце й значення порушень у системі протеолізу в патогенезі ВХШ (рис. 4).
Розвиток деструктивних ушкоджень слизової оболонки шлунка й слизової оболонки дванадцятипалої кишки супроводжується активацією місцевих неспецифічних протеолітичних ферментів і зниженням їх інгібіторів. Оцінка стану місцевого неспецифічного протеїназ-інгібіторного потенціалу має важливе диференційно-діагностичне значення для оцінки ступеня важкості запальних змін, судження про наявність деструктивного компоненту й з'ясування захисних можливостей слизової оболонки шлунка й слизової оболонки дванадцятипалої кишки, а також може стати одним із критеріїв ефективності проведеного лікування.
Рис. 4. Схема патогенезу виразкової хвороби шлунка зі включенням місця неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі приведені нові теоретичні узагальнення експериментальних і клінічних результатів дослідження й представлене нове розв'язання наукового завдання, що полягає у встановленні ролі змін місцевих неспецифічних протеїназ й їхніх інгібіторів у механізмах розвитку виразкових уражень шлунка й дванадцятипалої кишки. Наукова задача вирішена шляхом використання біохімічних і морфологічних методів дослідження.
1. Моделювання гострої виразки шлунка у щурів супроводжується активацією системи протеолізу, що проявляється збільшенням трипсиноподібних й еластазоподібних протеїназ та зниженням місцевого антипротеїназного потенціалу шлунка. Найбільше збільшення даних показників у порівнянні з контролем спостерігаються при індометациновій виразці в супернатанті стравохідного відділу слизової оболонки шлунка (ЕПА в 2,6 рази р<0,001, ТПА в 1,6 рази) і кишковому змиві (ЕПА на 43,2% р<0,01, ТПА в 2,3 рази р<0,01), а при стресовій – у шлунковому змиві (ЕПА в 3,9 рази р<0,05) і в супернатанті стравохідного відділу слизової оболонки шлунка (ЕПА в 2 рази р<0,001, ТПА в 3,7 рази), яке супроводжується зменшенням активності кислотостабільних інгібіторів у порівнянні з контролем у 7,3 рази (р<0,05) у супернатанті стравохідного відділу слизової оболонки шлункай в 4,5 рази (р<0,05) у супернатанті слизової оболонки шлунка тонкої кишки.
2. Зміна місцевого неспецифічного протеїназ-інгібіторного потенціалу гастродуоденальної зони у експерименті супроводжувалася характерними для даної патології електронно-мікроскопічними змінами: порушенням нормальної структури епітеліального шару зі збільшенням кількості клітин запального ряду, лейкоцитарною інфільтрацією, порушенням структури головних і парієтальних екзокриноцитів, розростанням сполучної тканини в дні виразок. Указані ушкодження з максимально виразними при індометациновій моделі гострої виразки шлунка, при якій відзначене найбільш виразне пригнічення кислотостабільних інгібіторів.
3. Запальні захворювання гастродуоденальної зони в клініці супроводжуються збільшенням активності місцевих неспецифічних протеїназ шлункового соку, із максимальним збільшенням ЕПА і ТПА у хворих із гіпертрофічним й ерозивним гастритом в порівнянні із пацієнтами без уражень слизової оболонки.
4. Розвиток запальних захворювань гастродуоденальної зони у хворих різних вікових груп приводить до зниження інгібіторного потенціалу неспецифічних протеїназ шлункового соку які синтезуються місцево - КСІ на 75,1% (р<0,001) у дорослих при виразковій хворобі шлунка - і антитриптичної активності на 57,8 % (р<0,001) у дітей при ерозивному гастриті. РозвиткуВХШа сприяє декомпенсованийстанпротеїназ-інгібіторного балансу в шлунковому вмісті із пригніченням антипротеїназного потенціалу, а при відносно високому рівні інгібіторів протеїназ у шлунковому соку збільшується ризик розвитку ВХДПК.
5. Рівень ЕПА шлункового соку являється ефективним критерієм діагностики й прогнозування виразкових ушкоджень травного тракту. Підвищення ЕПА шлункового соку в 1,5 рази в порівнянні з контролем говорить про наявність поверхневого гастриту й гастродуоденіту з низькою ймовірністю розвитку ВХШ й ВХДПК, в 2 рази – ерозивного гастриту й гастродуоденіту із середнім ступенем імовірності розвитку ВХШ й ВХДПК, а при значенні, перевищуючому контроль в 3 рази й більше – високий ступінь імовірності розвитку ВХШ й ВХДПК.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Анисимова Л. В. Состояние местной неспецифической протеиназ-ингибиторной системы при экспериментальной язве слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта / Л. В. Анисимова // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2006. - Т.15., №.2.-С.141-144.
2. Анисимова Л. В.Localnonspecificpoteinase-inhibitorypotentialinexperimentalstressfululcersofgastro-intestinalmucosa / Л. В. Анисимова // Таврический медико-биологический вестник. -2007.- Т.10, №3.-С.112-114.
3. Анисимова Л.В. Стан місцевого неспецифічного протеїназ-інгібіторного потенціалу при патології слизової оболонки шлунку /Л.В. Анисимова, А.В. Кубишкін, І.О.Бабіч // Лікарська справа Врачебное дело. – 2007. – №4. - С. 62-65. (Особисто здобувачем проведено вивчення стану системи обмеженого протеолізу в експерименті і у хворих, статистична обробка результатів дослідження і написання статті)
4. Кубышкин А. В. Состояние неспецифического протеиназ-ингибиторного потенциала у больных с воспалительными и язвенно-некротическими заболеваниями желудка и двенадцатиперстной кишки / А. В. Кубышкин, Л. В. Анисимова // Український медичний альманах.- 2007.- Т.10., №4.- С. 83-86. (Особисто здобувачем проведено підбір хворих, дослідження механізмів розвитку виразково-некротичних уражень слизової оболонки гастродуоденальної зони і написання статті).
5. Анисимова Л. В.Активация местных неспецифических протеолитических ферментов при моделировании язвенных поражений желудочно-кишечного тракта / Л. В. Анисимова // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здравоохранения: Тр. Крым. гос. мед. ун-та им. С.И. Георгиевского. - 2006.-Т.142, Ч. 3.- С.7-10.
6. Пат. 26332 Україна, МПК А 61 В 10/00, G01 N 33/48. Спосіб оцінки стану слизової оболонки шлунка у хворих з гастродуоденальною патологією / Анисимова Л. В., Кубишкін А. В., Харченко В. З., Кривий В. В.; заявитель и патентообладатель Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського. - № U200705991; заявл. 30.05.07; опубл. 10.09.07, Бюл. №14.(Особисто здобувачем проведено підбір хворих, вивчення протеїназ-інгібіторної системи шлункового соку у хворих з гастродуоденальною патологією, обґрунтовано и оформлено запропонований метод огляд літературних джерел).
7. Анисимова Л. В.Протеиназ-ингибиторный потенциал при моделировании экспериментальной НПВП-гастропатии / Л. В. Анисимова// VI-ті читання В.В.Підвисоцького: Бюлетень матер. наук. конф. – Одеса, 2007. – С. 46.
8. Анисимова Л. В. Дисбаланс протеїназ-інгібіторної системи в розвитку пептичної виразки шлунку (експериментально-клінічне дослідження) / Л. В. Анисимова // Матеріали міжнародної конференції молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини” - Донецьк, 2007.- С.139.
АНОТАЦ І Я
Анисимова Л. В. Значення місцевих неспецифічних протеолітичних механізмів у розвитку виразкових уражень шлунково-кишкового тракту. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 – патологічна фізіологія. – Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2008.
Дисертацію присвячено проблемі встановлення ролі місцевих неспецифічних протеїназ і їх інгібіторів у розвитку виразкових уражень травного тракту. Робота базується на аналізі результатів експериментальних досліджень, які були виконані на білих щурах з двома експериментальними моделями гострої виразки і клінічних досліджень хворих різних вікових груп з патологією гастродуоденальної зони. Встановлено, що при розвитку гострої виразки у тварин спостерігається активація місцевих неспецифічних протеолітичних ферментів і пригнічення їх інгібіторів у змивах шлунка і тонкого кишечнику, супернатантах слизової оболонки тонкого кишечнику і стравохідного і фундального відділів шлунка. У хворих спостерігається підвищення неспецифічних протеїназ і пригнічення їх інгібіторів у шлунковому соці.Рівень підвищення неспецифічних протеїназ свідчить про ступінь важкості запального процесу, що перебігає в слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки.
Ключові слова: пептична виразка, протеїназ-інгібіторна система, обмежений протеоліз.
АННОТАЦИЯ
Анисимова Л. В. Значение местных неспецифических протеолитических механизмов в развитии язвенных поражений желудочно-кишечного тракта. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. - Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, 2008.