Реферат: Значення судової фотографії в криміналістиці

1. Судова фотографія та її види

судова фотографія зйомка

Судова фотографія - галузь криміналістичної техніки, яка становить собою систему наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів.

Завдання судової фотографії:

1) забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксацію та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

2) здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій та їх результатів;

3) вдосконалювати існуючі та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації й дослідження доказів;

4) забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого органу дізнання, експерта-криміналіста.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

- слідчий у процесі попередження, розкриття та розслідування злочинів;

- оперативний працівник у ході провадження оперативно-розшукової роботи;

- експерт при проведенні експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

- представники громадських організацій та окремі особи, які здійснюють свої права з охорони громадського порядку та суспільної безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії та використовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Судову фотографію прийнято поділяти на судово- оперативну( відображувальну) та дослідну. Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну)[2].

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо[5].

Методи судово-оперативної фотографії: панорамний, вимірювальний, широкомасштабний, сигналетичний, репродукційний, макроскопічний та мікроскопічний. Методи судової фотографії не слід змішувати з видами судової зйомки, до якої належать: орієнтуюча, оглядова, вузлова, детальна.

Метод - це спосіб зйомки, а вид - реалізація мети зйомки. Наприклад, оглядову зйомку можна виконати вимірювальним способом, стереоскопічним, панорамним. Вид зйомки залежить від завдання фіксації.

2. Мікро- та макрозйомка

Мікро- та макрозйомка найбільш придатні для фотографування слідів знарядь злому та інструментів злому.

Мікрозйомка .

Під мікрозйомкою розуміють фотографування з безпосереднім збільшенням фотографованого зображення за допомогою мікроскопа, сполученого з фотокамерою, тобто фіксація на світлочутливому матеріалі зображень створюваних мікроскопом.

Мікрозйомці піддають сліди, які мають незначні за розміром деталі, які не сприймаються неозброєним оком.

Основними завданнями мікрофотографії є одержання збільшеногозображення у заданому масштабі і чітка передача в ньому найбільш важливихознак, які не сприймаються зором. За допомогою мікрофотографії досліджуютьформу, розміри, будову та інші характеристики слідів знарядь злому іінструментів, а також фіксують і зіставляють їх деталі[1].

У мікрофотографії як оптичної системи, що утворює зображення,що фіксується на фотоматеріал, використовується мікроскоп – складнийоптичний прилад, що володіє певними характеристиками: загальне збільшення, роздільна здатність і глибина різкості.

Існує безліч різновидів мікроскопа:

біологічні (МБС-1, МБС-2)

металографічні (МІМ-6, МІМ-7), вимірювальний, порівняльний (МСК )

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--