Шпаргалка: Фінансова діяльність субєктів господарювання
· Ліквідність.
· Структура капіталу (незалежність).
· Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів.
· Мінімізація оподаткування.
· Об’єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо.
· Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо.
· Максимізація доходів власників (дивідендна політика) .
5. КРИТЕРІЇ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ВИБІР ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ
Приймаючи рішення щодо створення нового суб’єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу. Класифікація суб’єктів господарювання за правом власності та організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні наведена в табл. 2.1.
За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. В Україні можуть діяти підприємства таких видів:
· приватні, засновані на власності фізичної особи;
· колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;
· комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;
· державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;
· суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями.
Найбільшою групою суб’єктів господарювання в Україні є підприємства колективної форми власності. Право такої власності виникає на підставі :
а) добровільного об’єднання майна громадян та (або) юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об’єднань;
б) передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу;
в) перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян; інших цивільно-правових угод.
Основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу .
1. Рівень відповідальності власників та їх кількість.
2. Можливості участі в управлінні справами суб’єкта господарювання та контролю за ним.
3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб’єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:
· відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;
· ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.
· Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.
4. Умови передачі права власності та правонаступництво .
5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу.
6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу.