Шпаргалка: Короткий словник з мовознавства

Конверсія (лат. conversio —обертання, перетворення) — 1) усемантиці—зображенняоднієїситуаціїпоперемінноздвохпротилежнихсторін (РоманкупуєуСтепанакнижку—СтепанпродаєРомановікнижку); 2) условотворенні—спосібсловотвореннябезвикористанняспеціальнихсловотвірнихафіксів, перехідслівізодноїчастинимовивіншу.

Конкретне мовозна в ство —мовознавство, якевивчаєокремі (конкретні) мови (україністика, русистикатощо).

Конотація (лат. со (п) —префікс, щоозначаєоб'єднання, сумісність, іnotatio —позначення) —додатковісемантичнііпрагматичніособливості («співзначення») лексичногозначеннятазначеньіншихмовних рівнів, якінашаровуютьсянаїхнійпредметно-поняттєвийаспект.

Конститутивна функція фонем (лат. constitutus —визначений) — функція, пов'язаназтвореннямодиницьвищогорівня—морфеміслів.

Конструктивне мовознавство {лат. constructs —побудова, складання) —мовознавство, якевивчаємову, їїструктурунавідмінувідфункціональногомовознавства, якевивчаємовлення.

Конструктивний синтаксис (лат. constructio —побудова, складання) —синтаксисмови (немовлення); вивчаєреченняякструктурнісхеми.

Конструкційна граматика —граматика, якаприінтерпретаціїформитазмістувисловленьіфразвраховуєнетількиформуізмістїхніх складників, айзначеннясамихконструкцій, якінакладаютьпевніобмеженнянаскладники.

Контекст (лат. contextus —поєднання, зв'язок) —мовнеоточення абоситуація, вякихуживаєтьсялінгвальнаодиниця.

Контенсивна типологія мо в(англ. content —зміст) —типологія, зорієнтовананазміст, семантику (насемантичнікатегоріїмовиіспособиїхвираження).

Контрастивна лінгвістика —див. Зіставнемовознавство.

Контрастивний метод —див. Зіставнййметод.

Контрастнадистрибуція(франц. contraste —протилежність) — дистрибуція, колимовніодиниціперебуваютьутихсамихоточеннях, алемаютьрізнезначення (дім—дим—дум—дам).

Конфронтатйвна лінгвістика —див. Зіставнемовознавство.

Концепт (лат. conceptus —думка, поняття) —укогнітивнійлінгвістиці—одиницяментальнихабопсихічнихресурсівсвідомостіітієїінформаційноїструктури, якавідображаєзнанняйдосвідлюдини; оперативназмістоваодиницяпам'яті, ментальноголексикону, концептуальноїсистемиімовимозку (lingua menta//s), усієїкартинисвіту, відображеноївмозкулюдини; відомостіпроте, щоіндивідзнає, припускає, думає, уявляєпрооб'єктисвіту.

Концептуалізація (англ. conceptualization, відлат. conceptus —думка, поняття) —поняттєвакласифікація; процеспізнавальноїдіяльностілюдини, якийполягаєвосмисленніінформації, щонадходитьдонеї, іпризводитьдоутворенняконцептів, концептуальнихструктурівсієї концептуальноїсистемивмозкулюдини; процесструктураціїзнаньі виникненнярізнихструктурпредставленнязнаньіздеякихмінімальнихконцептуальниходиниць.

Концептуальна система —сукупністьусіхконцептів, наявнихурозумілюдини, їхупорядкованеоб'єднання.

Концептуальний аналіз —укогнітивнійлінгвістиці—методикадослідженняконцептівнаосновісполучуваностівідповіднихлексем, атакожбільшширокихконтекстівїхвживання.

Копенгагенський структуралізм —див. Глосематика.

Корелятивні опозиції фонем (лат. со—префікс, щоозначаєоб'єднання, спільність, сумісність, і relatio —відношення) —опозиції, членияких розрізняютьсятількиоднієюознакою, азавсімаіншими—збігаються.

Кореляція (лат. correlatio —співвідношення) — 1) рядфонематичнихопозиційзаоднієюдиференційноюознакою; 2) взаємназумовленість, семіологічназалежністьдвохчибільшеодиницьмови.

Кореневі мови —див. Ізолюючімови.

Корінь —основна, єдинаобов'язковадлякожногословаморфема, щоєносіємйоголексичногозначення, повторюєтьсявусіхграматичнихформахіспорідненихсловах.

Креольські мови (франц. Creole, відісп. сгіоііо—людинамішаногопоходження, відбатьківдвохрас) —мови, сформованінаоснові піджинівіякісталиріднимидляпевногоколективуїхносіїв.

Кульмінативна функція фонем (лат. сиїтеп—вершина) —функція, якаполягаєвзабезпеченніцілісностітавиділеностіслова, щодосягаєтьсязавдякинаголосуабосингармонізмові.

Кумулятивна функція мови (лат. ситиіо—згрібаю, нагромаджую) —функціязберіганнявсьоготого, щовиробиланаціявдуховній сфері. Синонім: історико-культурнафункція.

Ларингальна теорія (грец. Іагіпх—гортань) —теоріянайдавнішогоскладу, походженняічергуванняіндоєвропейськихголосних, якавиходитьзіснуванняупрамовіособливихфонем, умовноназванихларингалами.

Лексема (грец. lexis—слово, вислів)—словояксукупністьусіх йогоформізначень, якструктурнийелементмови.

Лексико - граматичні розряди (категорії) —граматичнорелевантнігрупислівумежахпевноїчастинимови, дляякиххарактернаспільна семантичнаознака (збірність, речовинність, зворотністьтощо).

Лексикографія (грец. Іехікбп—словникі grapho —пишу) —розділмовознавства, пов'язанийзіствореннямсловниківтаопрацюваннямїхтеоретичнихзасад.