Статья: Аналіз фільму О. Довженка "Арсенал"
Іноді навмисний наочний символізм пом`якшено гумором. Зі всією урочистістю та помпою «націоналісти» несуть як ікону портрет Тараса Шевченка. Після урочистостей старий чиновник, бадьоро підстрибуючи та відбиваючи такт лаштує лампаду до Шевченкового портрета, встановленого на місці святих ікон. Старий мастить чоло лоєм з лампадки ніби освяченим єлеєм. І знову з`являється символ, щоб стати на цей раз у Довженка формою, значущим аспектом дійсності. Шевченко, гнівно зблиснувши очима, плює і гасить лампаду. Йому ніби огидне використання його імені з подібною метою. Отже, в цьому епізоді ми можемо бачити поєднання тонкого гумору та символізму, що робить його надзвичайно привабливим. [5; 56]
Взагалі, не дивлячись на надзвичайну насиченість кінематографічного «тексту» символами та метафорами, де майже кожна сцена, кожен кадр несе на собі змістове навантаження, все це виглядає дуже невимушено та відверто, ніби концентрована в зорових образах поезія високого ґатунку.
Творчі засоби та інші формальні елементи.
«Арсенал» - це справжній арсенал нового, радянського кіномистецтва, німий – він звучить, і його голос чути дедалі виразніше» Г. Рошаль «Арсенал» вражає своєю технічною досконалістю. Незвичайно багатий та дуже різноманітний, але стислий та зібраний, він зворушує нас чудовими деталями. Блиск і чиста, шалена сила кадрів, стриманість сценічної гри, рух, круговерть, разюче переміщення картин. Довженкові притаманне відчуття основного штриха, жесту, виразності ракурсу і цим він надзвичайно вміло користується, в цьому водночас багатому і схематичному фільмі, що розвивається, можна сказати, стрибками і поштовхами. Дуже часто сцени раптово перериваються, щоб потім продовжитись після інших сцен. Вони ламаються на шматки, часом на половині жесту. І на цьому поспішливому розпаді від початку до кінця міцно тримається переривчасте дихання вашої уваги.
Довженко вміє досягти сильного враження станом спокою. Згадаймо, наприклад, довгу паузу, яка виникла на екрані після епізодів демобілізації та катастрофи поїзда. Чудові приклади таких пауз, миттєві стани цілковитого мовчання ми знаходимо також у «Землі» та наступних творах. Довженко досить часто вдавався до цього прийому. Швидкий ритм попереднього епізоду раптово змінюється повною нерухомістю. Швидкий рух і повний спокій контрастно відтіняють одне одного. І саме це немов каменем вдаряє вас і пригнічує. Лише ті, хто бачив фільм, знають, якої динамічності, сили, насиченості й патетики досягає, наприклад, пролог картини, побудований лише зі статичних майже нерухомих планів, з кадрів-понять.
Якщо конструкція «Звенигори» тотожна легенді засобами побудови, вільністю оповіді, незмінністю вічного діда, то «Арсенал» стає епічною легендою, ліричною оповіддю. Він відкидає хронологію дійсності, логічну протяжність та послідовність спектаклю і перетворюється на поему, на чисте слово. «Тут дія сповна звільняється від категорій часу та простору», - сказав Сергій Ейзенштейн. Таку ж думку висловив один з тогочасних критиків: «Події розгортаються і змінюються поза зв`язком з течією реального часу». Ця невимушеність змусила Марселя Омса сказати, що «етика й естетика Довженка виростають з опери».
Героїко-трагедійна манера «Арсеналу», яка робить фільм таким разючим, безперечно, черпалась з експресіонізму . «За межами України, - говорить Лєбєдєв, - фільм було сприйнято як твір експресіоністичній, місцями захопливий, але в цілому незрозумілий». Взагалі, експресіонізмом вважаються мистецька течія, основні особливості котрої виражаються в деформації, загостренні відтворюваної реальності. Але у випадку «Арсеналу», експресіоністичні тенденції є керованими скоріш не стилем як таким, а зображуваною реальністю. Експресіонізм, керований, перевершуваний реалізмом і завжди відлитий у форму конкретних зв`язків, свідчень, доказів, особливо виразний у фінальних сценах страти. Тут стилізація, зміщення – експресіонізм досягається повторами, відмовою від перехресного монтажу і довільним концентруванням часу. Правдоподібність, насиченість тут сягають такого рівня, що забуваєш про втручання естетики. [1; 158-163] І в цьому весь Довженко.
Висновок.
«Ми повинні сильно ненавидіти та любити, інакше наші твори будуть сухими, догматичними.» О. Довженко [3; 37] Отже, чому ж все ж таки «Арсенал» став настільки визначним в історії українського кіно та отримав стільки схвальних відгуків з різних куточків світу? На мою думку, це тому, що автор висловив в ньому особисто пережите лише йому одному притаманною мовою. Увесь фільм побудовано на якомусь довженківському варіанті ейзенштейнівського монтажу контрастних кадрів. Насамперед, він зовсім відмовився від деталізованої епічної оповіді. Його не приваблює складний сюжет. Натомість Довженко старанно вимальовує окремі, дорогі йому моменти, менше зупиняючись на інших, побіжно накреслених, що несуть лише скупу інформацію. [3; 45-47]
Він розвиває жанр «кіноепосу», стиснутого до гострої новели. З величезним вмінням, загальнодоступно, дохідливо передає в єдиному кадрі свій задум. Важливе значення надається також дієвому пейзажу, в якому неодмінно, найчастіше якось у напрочуд несподіваному плані діє людина. Ці довженківські пейзажі сповнені ліризму, вони завжди хвилюють, але людина в них своєю гротескною поведінкою змушує глядача критично поглянути на явище. Наприклад, до таких сцен належать кадри, коли з монолітної солдатської лави, що грізно суне на ворога, зненацька виходить міцний молодий рекрут та падає на землю. Він плаче між полукіпків хліба, що чекають на молотьбу. [2; 23-24]
Незвичайно поводяться в фільмах Довженка тварини, здебільшого коні. Вони кивають головами, схвалюють, критикують, коментують… І гідне подиву те, що це зовсім не гумор, найчастіше глядач сприймає персоніфікацію тварин як звичайне. Це в Довженка збереглось від вражень дитинства і здобуло найповніше виявлення в «Зачарованій Десні». [3; 32-33]
І врешті-решт з-поміж особливих достоїнств Довженка слід відзначити найважливіше: він ставить фільми лише про те, що прекрасно знає сам, що пережив особисто. Вся його творчість живилась спогадами власної молодості. Його твори заґрунтовані на точному хронікальному матеріалі епохи: кожен кадр «Арсеналу» можна було б підтвердити документально, враховуючи дні і години.
В «Арсеналі» найдивовижнішим є те, що його, здавалось би неможливо було створити в епічному ключі; одначе, кожен, хто бачив фільм і пережив його, той зрозумів, про що в ньому йшла мова, в чому полягав ідейний задум режисера. Вище я згадувала про символічне навантаження більшості довженківських епізодів, - ці лаконічні сценки переконливіше відкривають проблеми тогочасного українського народу, ніж багато присвячених їм повнометражних фільмів. Звідси ще один висновок – Довженко нещадно правдивий. Це нелегка ноша – безжально проголошувати істину, жорстоко насміхатись і водночас плакати разом з народом. [4; 126]
Отже, «Арсенал» здобув майже тих прихильників і з тих же причин, що й панно Пікасо «Герніка», котре відоме, мабуть, кожному з нас. В цих двох працях багато спільного: неослабна ненависть до насильства, пристрасний ліризм, полум`яний гуманізм, поєднання всезагального і національного в найглибшому сенсі цього слова, а також художня виразність форми – все це найперше зворушує та приваблює, а потім за подальшого вивчення, значимість твору Довженка відчувається все сильніше. [3; 40]
«Творчість Довженка – це найвеличніший гімн українському народові, його могутності, його силі, його талановитості. І завдяки цій своїй народній силі Довженкове мистецтво переходить будь-які національні та часові межі, сягає величних узагальнень, бо він дістається таких глибин у пізнанні людини, які є вічними, як вічна земля, труд, любов і боротьба за щастя.» Г. Рошаль [3; 42] Список використаної літератури. 1. Брюховецька Л.І. До і после \"Звенигори\" // Довженко і кіно ХХ століття: Зб. ст. / Мін- во культури і мистецтв України. НаУКМА; Спілка кінематографістів України. Ред. жарн. \"Кіно- Театр\". - К.: Вид-во Поліграфцентр \"ТАТ\", 2004. - С. 153-163
2. Брюховецька Л. Кіно як світогляд: Довженко і Параджанов // Кіно Театр. - 2004. - № 3. - C. 24-29
3. Довженко і світ: Творчість О.П.Довженка в контексті світ. культури: Статті. Есе. Рецензії. Спогади. Доповіді. Відгуки. Листи. Телеграми /Упоряд. С.П.Плачинда; Передм. О.Гончара.- К.: Рад. письм., 1984
- Амангаль Б. «Трагічна ода робітникам «Арсеналу»;
- Барбюс А. «Прекрасний український фільм «Арсенал»;
- Кучера Я. «Співець революції»;
- Лейда Дж. «Потік ідей та почуттів»;
- Манетті Р. «Самобутній майстер»;
- Найт А. «Особливий символізм»;
- Немешкютрі І. «Крок уперед»;
- Рошаль Г. «Арсенал» - класика світового кіно»;
- Шпітцер Ж. «Поетичний всесвіт Довженка»;
4. Довженко Олександр Петрович // Шаров І. 100 видатних імен України.- К.: Вид. дім \"Альтернатива\", 1999.- С.127-131
5. Новиченко Л. Естетичні уроки Довженка / Л.Новиченко // Життя як діяння: Вибрані статті. - К., 1974
6. Пашкова О. Мистецтво Олександра Довженка в контексті української народної культури: До 100-річчя від дня народж. митця // Нар. творчість та етнографія.- 1994.- № 5-6.- С.17-22