Статья: Дидактична гра як засіб умотивування навчальної діяльності молодших школярів на уроках іноземних мов

Дидактична гра як засіб умотивування навчальної діяльності молодших школярів на уроках іноземних мов

Ю.І. Федусенко канд. пед. наук,

Інститут педагогіки НАПН України

Відомо, що у навчальній діяльності дітей особливе місце посідає мотивація. За свідченням учених мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності, спрямовують цю діяльність, орієнтують особистість на досягнення певних цілей. (Л.І. Божович, О.А. Гузенко, А.Г. Ковальов, О.В. Малихіна, О.Я. Савченко та ін.).

Навчальна діяльність, за свідченням науковців, охоплює практично всі роки становлення особистості, її успішність залежить від багатьох чинників психологічного та педагогічного порядку (соціально-психологічних і соціально-педагогічних) і спонукається адекватними мотивами. І.П. Підласий вказує на те, що вивчення та правильне використання чинних мотивів, що скеровують розвиток особистості й їх спрямування у потрібному напрямі, - серцевина педагогічної праці [11].

Навчальна мотивація - це “загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного засвоєння змісту освіти”. Цей погляд ґрунтується на розумінні у сучасній психології мотивації (лат. moveo - рухаю) як сукупності чинників, які енергезують і спрямовують поведінку, а також дають змогу визначити вихідні причини та групи змінних (як зовнішніх, так і внутрішніх), що задають той чи інший напрям поведінки людини [2].

Відповідно до бінарності процесу навчання можна стверджувати, що мотивація залежить від спільної діяльності учителя й учнів. Маючи на увазі перших, говоримо про мотивацію навчання, з позицій же того, кого навчають, розуміємо мотивацію учіння.

На основі дослідження особливостей мотивації учіння молодших школярів А.К. Макарова зробила висновок про те, що їхня мотивація має як позитивні, так і негативні аспекти. Позитивними характеристиками вона вважає:

· загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи (новизна, зміна видів діяльності, колективу, авторитет учителя тощо);

· широту їхніх інтересів (нові явища життя);

· допитливість, яка є виявом широкої розумової активності.

До негативних рис мотивації дослідниця відносить:

· недостатня дієвість мотивів навчальної діяльності;

· ситуативність мотивів, які без достатньої уваги вчителя можуть згаснути і вже не відновитися;

· недостатня усвідомленість, яка виявляється у невмінні учнів визначати своє ставлення до того чи іншого предмету;

· слабка узагальненість, характерна психологічним особливостям учня початкової школи;

· орієнтація на результат діяльності, а не на способи навчальної діяльності;

· страх перед подоланням труднощів у навчальній роботі.

Аналіз відповідної наукової літератури засвідчив, що учіння молодших школярів полімотивоване: дитиною залежно від конкретної ситуації керують різні мотиви, але серед них є один найбільш істотний. Найсильнішою виявляється мотивація учіння, яка зумовлюється пізнавальними потребами, інтересом до способів пізнання. О.Я. Савченко називає сукупність умов, які необхідно забезпечити для того, щоб сформувати повноцінну мотивацію учіння:

· збагачення змісту особистісно орієнтованим цікавим матеріалом;

· утвердження справді гуманних стосунків з усіма учнями, повага до особистості дитини;

· задоволення потреб у спілкуванні з учителем і однокласниками;

· збагачення мислення інтелектуальними почуттями;

· формування допитливості та пізнавального інтересу;

· формування адекватної самооцінки своїх можливостей;

· підтримання прагнення до саморозвитку і самовдосконалення;

· використання різних способів педагогічної підтримки;

· виховання відповідального ставлення до навчальної діяльності, почуття обов’язку [12].

У психолого-педагогічній науці мотив - це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до активної діяльності. Мотиви перебувають у залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які, у свою чергу, породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними [4].

Мотиви, які діють у системі навчання, грунтовно описані у науковій літературі (Л.І. Божович, Т.О. Ільїна, А.К. Макарова, М.В. Матюхіна, І.П. Підласий, Г.І. Щукіна, П.М. Якобсон та ін.). Результати дослідження цієї проблеми свідчать, що діяльність учіння спонукається не одним мотивом, а системою різноманітних мотивів, які взаємодіють між собою. Учені поділяють їх на дві великі групи: соціальні й пізнавальні мотиви.

Соціальні мотиви пов’язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми. Пізнавальні мотиви пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання. Соціальні та пізнавальні мотиви, у свою чергу, підрозділяються на підгрупи (І.П. Підласий називає їх рівнями).

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--