Статья: Дводенна екскурсійна поїздка по Закарпаттю

Паланок – одна із найцінніших історичних та воєнно-архітектурних пам’яток. Замок розташований на горі вулканічного походження на висоті 68 м, яку колись оточував рів, наповнений водою. Уздовж його внутрішнього берега був зведений дубовий частокіл-паланок, очевидно, звідси і походить назва замку.

Про виникнення замку точних історичних даних немає. Припускають, що в ІХ-Х ст. на горі було невелике укріплення, яке охороняло рубежі Київської Русі за Карпатами. Згодом тут звели феодальний замок. Великі перебудови замку пов’язані з іменем подільського князя Федора Корятовича (1396-1414 рр.) та трансільванських князів Ракоці (ХVІІ-ХVІІІ ст.). Упродовж століть замок належав багатьом власникам, серед яких були й короновані особи. Будували його зверху вниз протягом століть. Складається він із чотирьох терас, на яких збудовано три замки.

Навколо першої, нижньої тераси, сухий рів, через який перекидався міст. Башта, що охороняла ворота, не збереглася, залишився лише кам’яний фундамент. Друга тераса розміщена над першою. На ній знаходиться Нижній замок, збудований у 1670 р. Підходи до нього охороняють два міцні бастіони, товщина їх стін досягає 3,5 м. На третій терасі – Середній замок. У ньому були розміщені господарські, службові, житлові приміщення: комендатура, лицарський зал, арсенал, казарма, кухня. Середній замок будували упродовж багатьох років.

Четверта, остання тераса, вища за попередню на 6 м. Тут збудований акрополь -Верхній, або Старий замок. Верхня тераса забудована дво- і триповерховими палатами, які утворюють невеликий двір, відкритий лише з боку Середнього замку. У приміщеннях жили його володарі. До палат прибудовано замкову церкву.

З другого поверху Верхнього замку потайний хід (тепер закладений) вів у башту Корятовича, де катували в’язнів. Фортецю не раз перебудовували, і архітектура її змінювалась. Сучасного вигляду фортеця набула на початку ХVІІІ ст. Утративши своє значення як фортеця, замок до 1897 р. слугував тюрмою. Замок спустошів і став руйнуватися. В 1922-1926 рр. його перебудували і перетворили на казарму. Нині у замку розміщений історичний музей. З висоти замку відкривається мальовнича панорама міста і його околиць.

Невицький замок

Невицький замок — вперше згадується на початку ХІVст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев\'яного замку кам\'яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.

Історія Невицького замку починається десь у XII столітті. Його будівництв було пов’язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів, ровів.

В березні 1241 року монголо-татари ввірвалися в Угорщину через Верецький перевал, зруйнували укріплення в Невицькому. В другій половині XIII століття його знову відновили. В 1279 році угорський король Ласло IV (1274 — 1290) передав усі володіння комітату Унг і його управління трансільванському воєводі Фінті з роду Обо. Після його смерті, господарем Ужанщини і Невицького замку став його брат Омодей, який володів замком до 1311 р. В Угорському королівстві почалась епоха міжусобиць, боротьби магнатів за королівський престол. Омодей і його сини брали в ній активну участь. Невицьку фортецю, що була місцем перебування жупана та його помічників, укріплюють. Саме на межі XIII — XIV століть на місці круглої башти будується новий чотирикутний лонжон, а біля нього колодязь для збору дощової води глибиною 4,5 м.На Ужанщині був спокій, поки жив старий Омодей — вірний прихильник Карла Роберта з династії Анжу, котрий у впертій боротьбі завоював угорський королівський престол (1301—1343). Але, коли в 1311 році посталі кошицькі селяни вбили Омодея, Карл Роберт вирішив зламати владу роду Обо в Північно-Східній Угорщині. Проте замок у Невицькому й надалі залишився в руках Омодеїв. У 1317 році Ласло, син Омодея, знову повстав проти королівської влади, але зазнав поразки. Невицький замок штурмом взяли королівські війська.

Нова епоха в історії замку розпочинається в 1328 році, коли Карл Роберт передає його спочатку в тимчасове, а з 1333-го в постійне володіння князів Другетів. Дарчу грамоту Другетам у 1343 році підтверджує новий угорський король Людовік Великий. Із того часу і аж до моменту загибелі фортеці в середині XVII століття саме вони володіли замком.

До середини XV століття Невицький замок тільки номінально вважався центром домінії — володінь Другетів на Ужанщині. Тут вони тримали лише власного каштеляна. Ситуація змінилася, коли в 1440 році в Угорщині розпочалася громадянська війна, і Другети знов стали помітними фігурами в політичному житті країни. Постійні військові сутички, поширення вогнепальної зброї змушують князів частково перебудувати і значно укріпити Невицький, єдиний на Ужанщині, замок.

Перебудова була викликана суворою необхідністю, адже археологи знаходять в об’єктах середини XV століття величезні кам’яні гарматні ядра діаметром до 25 см. Поширення вогнепальної зброї вимагало додаткового зміцнення замкових стін, в першу чергу зі східної, найбільш доступної сторони, та побудови додаткової лінії укріплень. Для меншої вразливості від вогнепальної зброї зовнішня кам’яна стінка була зроблена нижчою. Додаткові ускладнення для наступаючого ворога створювала висунута на південь триповерхова вежа, що була з’єднана з центральним замковим двориком двоповерховою критою галереєю довжиною 35 м. Бійниці південної башти та галереї контролювали дерев’яний міст, який був перекинутий через рів перед другою захисною лінією і вів у другий замковий дворик.

Ужгород Історія міста.

Ужгород — найменший обласний центр України — розташований на висоті близько 137 м над рівнем моря. Місто розташоване на річці Уж, у \"тіні\" Карпатських гір, які взимку захищають його від холодних вітрів, а влітку — від пекучого сонця.

Згадується в літописах уже 903 р. у зв\'язку з уторгненням кочових угорських племен до Дунайської уголовини. На початку ХV ст. Ужгород паребував у складі Ужгорського королівства. Тривалий час власниками міста були графи Другети. 1711 р., після придушення повстання проти Габсбургів, Ужгород перейшов у володіння державної скарбниці. Від кріпосної залежності населення міста було звільнене в період Угорської революції 1848 — 1849 рр. Після приєднання Закарпаття до Чехословаччини Ужгород із вересня 1919 р. до листопаду 1938 р. був головним містом Підкарпатської Русі. У листопаді 1938 р. Ужгород за умовами Віденського арбітражу, перейшов до Угорщини. 27 жовтня 1944 р. військами 4-го Українського фронту місто було звільнене від німецьких загарбників, а в 1945 р. воно ввійшло до складу Української РСР. З 22 січня 1946 р. Ужгород став центром Закарпатської області.

Визначні пам`ятки:

Ужгородський замок

Замок знаходиться у східній частині міста. Він височить над містом, що оточує його. Замок був заснований у IХ – ХIII століттях, тобто у часи існування Київської Русі. Про могутність цієї твердині свідчить той факт, що у 1086 році замок захистив місто від половецького хана Кутеска. Захисники замка відчайдушно відбивали і напади золотоординських військ, та сили були нерівними і у 1241 році замок був знищений. На початку ХIII століття Ужгородський замок значно укріпляється, починається будівництво кам’яної фортеці.

У 1322 році Ужгородська домінія перейшла до італійського аристократичного роду французького походження – Другетам, які володіли замком більш як 360 років. У цей час навколо замка було згуртоване все життя міста, його потребам підкорялась місцева економіка. У 1646 році у церкві, яка колись знаходилась в замку була прийнята Ужгородська унія.

Бастіони та кріпосні стіні замку зроблені з обтесаних масивних каменів. В середині замку знаходиться невеликий квадратний двір, розмір якого 25 на 25 метрів. Посередині нього – криниця, яка забезпечувала замок водою. П’ятиярусний сад з рідкісними квітами, кущами, деревами і п’ять парків колись оточували Ужгородський замок, надаючи йому неповторну красу. Сад прикрашали статуї і фонтани. Колись між стінами і поверхами замку простягались потаємні ходи. Легенди розповідають і про підземний перехід звідси до Невицького замку, який знаходиться на відстані 10-ти кілометрів.

Закарпатський краєзнавчий музей.

Музей знаходиться на території Ужгородського замку. У дворі музею встановлена скульптура Геракла, який бореться з лернейською гідрою. Це найбільш древня скульптура, яка встановлена в Ужгороді. Сюди її перевезли в 1947 році з с.Ужка, де вона стояла на фонтані санаторію, знищеного ще у Першу світову війну.

В краєзнавчому музеї створено відділи народного мистецтва, з особливо багатою колекцією музичних інструментів, та духовної культури і історії релігії. У вересні 1991 року за ініціативою В.Гошовського при музеї засновано Центр по вивченню народної музичної культури Карпат, який збирає архів записів аутентичного музикального фольклору Карпат. У 1995 році зібрання музею нараховували вже 110 тисяч експонатів, розташованих в тридцяти великих залах.

В музеї у південно-східному крилі знаходиться відділ природи з багатою колекцією корисних копалин, гербаріїв, багаточисленими чучелами тварин. Великим різноманіттям відрізняються етнографічні фонди музею, одних тільки народних вишиванок тут нараховується більше двох тисяч зразків. Серед найбільш цінних зібрань музею – одна з найбільших в Україні колекція бронзових робіт. Це три тисячі предметів, більшість з яких датуються ХІІІ – ХІІ століттями до н.е., коли Закарпаття було одним з центрів виробництва бронзи у Середній Європі. В нумізматичній колекції – 13 тисяч римських, австрійських, угорських, польських, українських, російських, чеських та інших монет. Цілу колекцію нараховує холодна та вогнепальна зброя XIV – початку ХХ століть. Надзвичайно цікавою є колекція виробів цехового ремесла: кераміки, ювелірні, кожані та мідні вироби. Тут же – цехові статути, засоби праці. Ці експонати свідчать, що Ужгород завжди виходив обновленим та значно сильнішим з усіх випробувань.

Музей народної архітектури та побуту

Музей знаходиться біля замку, де розкинулось «село», що представляє все Закарпаття в мініатюрі. Музей збудований одним з перших на Україні в 1970 році в місцині, яка називається «Відьмина яма», так як раніше тут спалювали тих, кого звинувачували у відьмарстві. Музей складається з основного корпусу з двома виставковими залами, конференц-залом та фондохранилищем з двох десятків садиб. На площі 5,5 гектара, в оточенні декоративних і фруктових дерев розташовані сільські будиночки, вітряк, кузня, пасіка.

Шелестівська церква Архангела Михаїла 1777 року

Побудована без єдиного цвяха, є одним з найбільш значимих експонатів Музею народної архітектури та побуту. У 1927 році церкву куплена у греко-католиків села Шелестово мукачівськими православними вірниками та перевезена до Мукачева. У 1974 році її перевезли в Музей. Церква зроблена з товстих дубових брусків, скріплених за допомогою замків «ластівчин хвіст». Церква представляє собою три приміщення: притвор – нава – алтарь. Від напівтемного притвора контрастно виділяється світла нава, що оточена чотирьма вікнами з вітражами. Акцентуванням світотіней, увага відвідувачів зосереджується на іконостасі. За іконостасом знаходиться майже квадратне приміщення алтаря, освітлене одним вікном. Там розташовані престол з дарохранительницею. З трьох сторін церкву опоясує відкрита дерев’яна галерея. Біля церкви – надгробок містичного емігранта Константина Матезонского, який заснував в Ужгороді у 1833 році перший у тодішній Австро-Угорщині багатоголосий хор «Гармонія».

Горянськая ротонда святої Анни .