Статья: Основні компоненти загальної компетентності вчителя іноземної мови

Більшість учених, як вітчизняних, так і зарубіжних, сходяться на думці, що професійна компетентність педагога визначається професійними знаннями і вміннями, ціннісними орієнтаціями в соціумі, мотивами його діяльності, культурою, що виявляється у мові, стилем спілкування, загальною культурою, здібністю до розвитку свого творчого потенціалу, а також володінням методикою викладання предмету, здатністю розуміти і взаємодіяти із студентами, пошаною до них, професійно значущими особистими якостями. Відсутність хоча би одного з цих компонентів руйнує всю систему і зменшує ефективність діяльності педагога.

Ми враховуємо думку В. Лозової, що компетентність викладача має «інтегративну природу, що її джерелом є різні сфери культури (духовної, громадської, соціальної, педагогічної, управлінської, правової, етичної, екологічної тощо), вона вимагає значного інтелектуального розвитку, включає аналітичні, комунікативні, прогностичні та інші розумові процеси» [4, 3-8; 5,31-34].

Враховуючи, що педагогічна діяльність є основним видом професійної діяльності викладача іноземної мови, педагогічна компетентність, на думку І. Колєснікової, є професійно-особистісною характеристикою, яка визначає готовність і здатність виконувати педагогічні функції у відповідності з прийнятими в соціумі нормами, стандартами, вимогами. Отже, предмет дослідження виражає те загальне, що притаманне історично-конкретному носію педагогічної професії, що робить його причетним до педагогічного співтовариства і певної педагогічної культури, цінностей педагогічної діяльності.

Узагальнюючи вищеназвані підходи, ми вважаємо можливим обґрунтувати власне визначення педагогічної компетентності викладача іноземної мови, як цілісне утворення у цілісній професійній структурі особистості, що є одним із проявів його професіоналізму, показником сформованості професійно необхідних якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань і практичного досвіду, що зумовлюють достатній та високій рівень готовності до здійснення педагогічної діяльності, забезпечують високий рівень самоорганізації.

Ми враховуємо думку О. Овчарук, яка досліджуючи теоретичні засади компетентісного підходу у вітчизняній освіті, визначає такі загальні навчально-інформаційні вміння та навички:

- Швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;

- Самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

- Вміння користуватися інформаційно-комунікативними технологіями;

- Користуватися каталогами, складати бібліографію;

- Користуватися різноманітною довідковою літературою;

- Працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;

- Знати й застосовувати прийоми швидкого читання;

- Використовувати прийоми розуміння тексту;

- Досконало застосовувати загально мовленнєві вміння й навички [6, 22].

Вважаємо, що названі вміння й навички мають бути характерними для педагогічної компетентності будь-якого викладача. Втім, особливості педагогічної культури викладача саме іноземної мови визначаються специфікою професійної діяльності та власне фахового предмета.

Характеризуючи специфіку предмету «іноземна мова», слід зазначити, що процес навчання йому здійснюється в руслі культурологічного, лінгвістичного, лінгвокраєзнавчого, комунікативного і ситуативно-тематичного підходів. Це висуває ряд важливих вимог до педагога у сфері іноземної мови, а саме – бути джерелом достовірних і коректних знань з предмету, носієм іншомовної культури, організатором продуктивної ситуативно-тематичної комунікації, що призводить до розвитку і виховання особистості студентів в цілому і дозволяє виробити особистісні сенси суб’єктів навчально-виховного процесу у ВНЗ і оцінити всю організовану діяльність.

Найбільш важливою для професійної компетенції викладача іноземної мови вчені вважають комунікативну компетенцію, під якою розуміють здатність спілкуватися усно і письмово з носієм конкретної мови в реальній життєвій ситуації. При цьому особлива увага приділяється смисловій стороні вислову, а не тільки правильності використовуваних мовних форм.

У змісті комунікативної компетенції американські лінгвісти виділяють граматичну, соціолінгвістичну, стратегічну і мовну компетенції. Н. Гез до змісту терміну «комунікативна компетенція» включає вербально-когнітивну, лінгвістичну, вербально-комунікативну компетенції.

Другою важливою складовою педагогічної компетентності викладача іноземної мови є дидактичний компонент, в якому знаходять прояву первинні значення компетентності «обізнаність, володіння знаннями, досвідом», і який є системою придбаних знань з урахуванням їх широти, глибини, об’єму, стилю мислення, норми педагогічної етики, соціальних функцій педагога.

Викладач повинен мати фундаментальні професійні знання, а саме теоретико-методологічні у галузі гуманітарних, світоглядних, власне професійних наук, оптимальний обсяг ідей, цінностей, уявлень, універсальні способи пізнання і практичної діяльності. Крім того, з одного боку, викладач повинен мати уміння навчати студентів своєму предмету, виховувати їх на його основі, а з іншого – потребу й уміння самоосвітньої діяльності.

Таким чином, в основу дидактичної компетенції викладача іноземних мов входить набутий синтез знань (психолого-педагогічних, соціальних, загальноосвітніх); умінь (професійно-педагогічних, спеціальних, самоосвітніх); навичок творчої педагогічної діяльності, що трансформується з потенційного в реальне, має діяльнісний характер і функціонує у вигляді способів діяльності, необхідних викладачу для проектування власної технології навчання студентів, конструювання логіки навчального і виховного процесу, розв’язання труднощів і проблем, нестандартного мислення, що в цілому сприяє підвищенню його самоосвіти й професіоналізму.

Ми вважаємо, що в основі ціннісно-мотиваційного компонента педагогічної компетентності викладачів іноземної мови є загальнолюдські та педагогічні цінності.

Загальнолюдські цінності – це світоглядні ідеали, моральні норми, які відображають духовний досвід усього людства. Вони становлять основу моральності особистості, являють собою єдність національних і загальнолюдських цінностей: доброту, увагу, чуйність, милосердя, толерантність, совість, чесність, повагу, правдивість, працелюбність, справедливість, гідність, терпимість до людей, повагу і любов до своїх батьків.

На думку відомого дослідника І. Ісаєва, педагогічні цінності – сукупність ідей, принципів, правил, норм, що регламентують педагогічну діяльність і педагогічне спілкування. Вони дозволяють викладачеві задовольнити власні матеріальні, духовні та суспільні потреби, слугують орієнтиром його соціальної та професійної активності, спрямованої на досягнення гуманістичної мети освітньої діяльності [3, 5-33].

Висновок: таким чином, всі перераховані компоненти і види компетенцій інтегруються в одне найбільш синтезоване утворення – педагогічну компетенцію, що є інтеграційною властивістю особистості фахівця, виявляється в соціолінгвістичній, дидактичній, комунікативній, ціннісній орієнтації викладача, його здатності до рефлексії у професійно-педагогічній діяльності. З цих позицій педагогічну компетенцію слід розглядати як загальний критерій педагогічної компетентності викладача іноземної мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гандрабура О. На шляху до компетентності / Гандрабура О. // Директор школи. – 2008. - №46. – с. 21-22 – бібліогр.: с.38

2. Гандрабура О. На шляху до компетентності / Гандрабура О.// Директор школи. – 2008. - №47. – с. 15 – бібліогр.: с.38

3. Исаев И.Ф. Профессионально - педагогическая культура преподавателя высшей школы: Воспитательный аспект./Исаев И.Ф. – Москва: Издательский центр Академия, 2004.- 208с.- ISBN 5-7695-0901-5.

4. Лозова В.І. Формування педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів. Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів: матеріали міжвуз. Наук.-практ. Конф. – х.: ОВС, 2002.- 167с.- ISBN966-8106-28-8