Статья: Проблема формування соцiальних стандартiв освiти

- забезпечення функціонування системи освіти дітей старшого дошкільного віку з метою забезпечення рівних стартових можливостей для подальшого навчання в початковій школі;

- оптимізація навантаження загальноосвітніх установ і розширення можливостей додаткової освіти дітей; введення профільного навчання в старшій школі з наданням можливості вибору індивідуального навчального плану;

- впровадження нових державних освітніх стандартів загальної освіти на основі компетентнісного підходу; розширення самостійності навчальних закладів, особливо в системі вищої освіти, наповнення варіативної частини освітньо-професійних програм підготовки (наприклад, сучасні програми магістерської підготовки за напрямом «Менеджмент» передбачають 55 % нормативної частини переліку дисципліни, 32% - за вибором ВНЗ, 13% - за вибором студентів, причому механізм останнього остаточно не вироблено);

- впровадження моделей безперервної професійної освіти, що забезпечує кожній людині можливість формування індивідуальної освітньої траєкторії для подальшого професійного, кар’єрного і особистісного зростання (за деякими оцінками, середньорічний темп приросту нових знань складає 4-6 %; це означає, що близько 50% професійних знань фахівець повинен одержати після закінчення навчального закладу; обсяг часу, необхідний для оновлення професійних знань для фахівців з вищою освітою, складає 28% загального обсягу часу, який працівник має протягом всього працездатного періоду);

- введення нового переліку напрямів підготовки (спеціальностей) професійної освіти і відповідних державних освітніх стандартів, розроблених на основі компетентнісного підходу, з метою формування освітніх програм, адекватних світовим тенденціям, потребам ринку праці і особи;

- упровадження нових освітніх технологій і принципів організації навчального процесу, що забезпечують ефективну реалізацію нових моделей і змісту безперервної освіти, зокрема з використанням сучасних інформаційних і комунікаційних технологій;

- реалізація системи заходів із забезпечення участі України в Болонському процесі з метою підвищення конкурентоспроможності професійної освіти на міжнародному ринку освітніх послуг і забезпечення можливості участі українських студентів і випускників освітніх установ в системі міжнародної безперервної освіти.

Вирішення стратегічного завдання забезпечення якості освіти досягається шляхом реалізації програмних заходів щодо наступних напрямів:

- вдосконалення державної системи оцінки діяльності освітніх установ і організацій з метою гармонізації показників сучасної системи освіти і нормативно-методичного і інформаційного забезпечення процедур ліцензування, атестації і державної акредитації освітніх установ (зокрема за кількістю та затребуваністю випускників, обсягами господарської наукової роботи, кількістю публікацій тощо, здатністю реально забезпечити матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні умови проживання та навчання і т.ін.);

- розвиток нових форм і механізмів оцінки і контролю якості діяльності освітніх установ з реалізації освітніх програм, зокрема із залученням громадськості і професійних об’єднань для забезпечення об’єктивності, достовірності і прозорості процедур оцінки діяльності освітніх установ;

- завершення експерименту і перехід до поетапного введення в практику єдиного державного іспиту, що дозволить підвищити доступність професійної освіти, об’єктивність вступних іспитів, забезпечити спадкоємність загальної і професійної освіти, а також державний контроль і управління якістю освіти на основі незалежної оцінки рівня підготовки випускників;

- створення загальнонаціональної системи оцінки якості освіти, спрямованої на створення механізмів об’єктивної оцінки якості освіти на всіх рівнях і ступенях освіти, що, в кінцевому підсумку, дозволить забезпечити якість і доступність освіти;

- вдосконалення системи державної атестації наукових і науково-педагогічних кадрів з метою підвищення якості і результативності системи підготовки кадрів вищої кваліфікації і забезпечення відтворення і розвитку кадрового потенціалу освіти і науки, а також приведення у відповідність з міжнародною практикою вітчизняних процедур атестації наукових і науково-педагогічних кадрів.

Вирішення стратегічного завдання підвищення ефективності управління у сфері освіти забезпечується шляхом реалізації заходів щодо наступних напрямів:

- впровадження моделей інтегрованих освітніх установ, що реалізовують освітні програми різних рівнів освіти, а також університетських, навчально-науково-дослідницьких і навчально-виробничих комплексів для забезпечення адекватної реакції системи освіти на потреби особи, що динамічно змінюються, суспільства, економіки;

- впровадження механізмів взаємодії установ професійної освіти і працедавців, що забезпечують залучення в сферу освіти додаткових матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів;

- впровадження моделей суспільно-державного управління в освітніх установах, що сприяють розвитку інститутів суспільної участі в освітній діяльності як важливої умови відкритості й інвестиційної привабливості сфери освіти;

- підвищення ефективності інституційного управління в умовах зміни організаційно-правових форм діяльності навчальних закладів і, відповідно до пріоритетів розвитку сфери освіти, яка забезпечить умови для зростання економічної самостійності освітніх установ, посилить їх відповідальність за кінцеві результати діяльності, підвищить результативність і прозорість фінансування сфери освіти;

- організація сітьової взаємодії освітніх установ для розвитку мобільності у сфері освіти, вдосконалення інформаційного обміну і розповсюдження ефективних рішень;

- вдосконалення системи управління освітою.

Розв’язання стратегічного завдання вдосконалення економічних механізмів у сфері освіти має забезпечуватися шляхом реалізації програмних заходів щодо наступних напрямів:

- впровадження моделі фінансування освітніх організацій всіх рівнів освіти, яка б забезпечувала багатоканальне надходження коштів і розширення самостійності їх використовування;

- впровадження механізмів, які сприятимуть розвитку економічної самостійності освітніх організацій (установ) для підвищення ефективності використання ресурсів, що виділяються на освіту;

- реалізація комплексу заходів щодо підвищення інвестиційної привабливості освіти, які сприяють припливу інвестицій, фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів у систему освіти і послідовному переведенню її розвитку на принципи розробки і реалізації інвестиційних проектів.

Соціальні ефекти, одержувані в процесі і за наслідками реалізації програми, можуть бути оцінені в таких напрямках:

1) підвищення якості шкільної освіти:

- вирівнювання можливостей вчитися (збільшення кількості дітей віком 5 - 6 років, які одержують дошкільну освіту відповідно до практики розвинених країн, зменшення кількості неуспішних і другорічників у початковій школі);

- підвищення функціональної письменності випускників загальноосвітньої школи (зростання рівня письменності читання, математичної письменності, природно-наукової письменності учнів);

2) поліпшення соціальної орієнтації учнів і досягнення рівності в отриманні освіти: