Учебное пособие: Аудит

Тема 12. Аудит фінансових результатів.

12.1. Суть та задачі аудиту фінансових результатів.

12.2. Методика аудиторської оцінки фінансових результатів підприємства.

Тема 13. Експрес-аудит балансу та оцінка фінансового контролю підприємства.

13.1. Методи і прийоми експрес-аудиту балансу підприємства.

13.2. Аналіз фінансових ресурсів та майна підприємства.

13.3. Оцінка фінансової стабільності, платіжної спроможності (ліквідності) підприємства.

Тема 14. Особливості аудиту в комерційних банках.

14.1. Аналіз фінансових результатів діяльності комерційних банків.

14.2. Аналіз фінансового стану юридичних осіб–учасників комерційних банків.

Тема 15. Реалізація результатів аудиту.

15.1. Методика прийняття рішень за результатами аудиторського контролю.

15.2. Відшкодування матеріального збитку, виявленого в процесі аудиту фінансово-господарської діяльності.

15.3. Аудиторська оцінка збитків від порушень господарських договорів.

15.4. Профілактика недоліків і правопорушень у підприємницькій діяльності за даними аудиту.

Лекції з навчальної дисципліни “Основи аудиту”

Тема 1. Загальні положення про аудит, його сутність мета та задачі.

1.1. Поняття аудиту. Історія його виникнення. Професійна незалежність.

1.2. Види і форми аудиту, мета проведення.

1.3. Аудиторська діяльність на Україні, її регулювання.

1.4. Аудиторські стандарти.

1.1. В спеціальній літературі даються різні визначення аудиту від дуже вузьких і обмежених (наприклад, перевірка звітності недержавних структур) до надто широких. Це пов’язано з тим, що поняття аудиту прийшло з західної літератури.

Аудит має досить давню історію розвитку. Так, складання звітів припадає приблизно на період до 4000 р. до н.е., коли стародавні цивілізації Ближнього Сходу почали утворювати високоорганізовані держави та налагоджувати господарську діяльність. З самого початку правителі займались обліком доходів та витрат, збором податків, тому необхідно було запроваджувати контроль, включаючи аудиторський, метою якого було зменшення помилок та обману з боку чиновників.

Державна система обліку династії Чжоу (1122 – 256 рр. до н.е.) в Китаї включала ретельно розроблений бюджет і аудит всіх урядових департаментів.

В Афінах V століття до н.е. народні збори контролювали доходи та витрати держави, а в фінансову систему входили урядові аудитори, які перевіряли документи всіх посадових осіб по закінченню їх повноважень.

В Римській республіці державні фінанси знаходились під контролем Сенату, а державний бюджет перевірявся штатом аудиторів під наглядом казначея. Римляни практикували розподіл обов`язків між тими посадовими особами, які несуть відповідальність за податки та витрати, і тими, хто має справу з готівкою та платежами, і, подібно грекам, розробили складну систему перевірок та взаємоперевірок. Саме з латинської і походить слово auditor, що в перекладі означає слухач. Перші аудитори вислуховували звіти та пояснення посадових і інших осіб. Опитування та співставлення пояснень різних осіб і документації було чи не найголовнішим методом тогочасного аудиту. Крім того, самі аудитори виступали з доповіддю перед зацікавленими особами про результати перевірки.

В англомовних країнах найбільш стародавні відомості, в яких згадується про аудит, це документи з архіву Казначейства Англії та Шотландії, датовані 1130 р. В XIII в. зустрічаються згадування про аудиторів та аудит як в Англії, так і Італії, а французький твір про керування майном, написаний в тому ж сторіччі, радить щорічно проводити аудит рахунків.

На початку XIV століття в складі виборних посад в Англії посідали і аудитори, і з тих часів архіви переповнені документами, які свідчать про широке визнання аудиту та регулярне проведення аудиту звітів муніципалітетів, приватних землевласників та ремісних гільдій.

В Великобританії практикували два типи аудиту: державний та примітивний внутрішній (здійснюваний приватними володіннями), метою яких аж до XV століття було спрямування на забезпечення підзвітності державі і приватним посадовим особам відносно дорученому їм майна. Мета цих видів аудиту не полягала в перевірці якості рахунків, за виключенням тих випадків, коли неточності могли сигналізувати про наявність обману.