Учебное пособие: Друга світова війна: бойові дії та опірний рух

7. Фашистська агресія на Балканах і в басейні Середземного моря.

8. Приєднання Прибалтики і Бессарабії до СРСР.

9. Троїстий пакт. Завершення формування фашистського блоку.

План (проблемний підхід)

1. Причини успіхів країн фашистського блоку на першому етапі війни.

2. Особливості бойових дій в Європі в 1939—1941 рр.

3. Чи був СРСР союзником Німеччини в 1939—1941 рр.?

Тема 3. Воєнні дії у 1941-1942 рр.

Завдання уроку: охарактеризувати хід бойових дій у 1941-1942 рр., охарактеризувати основні битви цього періоду, показати перебіг подій на Тихоокеанському театрі бойових дій, розкрити процес формування Антигітлерівської коаліції; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховувати учнів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

фронтальне опитування

1. Коли почалася Друга світова війна?

2. Назвіть країни, які зазнали фашистської агресії у 1939-1941 рр. (Польша, Фіндляндія, ДаніяЮ Норвегія, Люксембург, Бельгия, Голландія, Литва, Латвія, Естонія, Франція)

3. Назвіть країни, які стали союзниками Німеччини в 1939-1941 рр. ) Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія

4. Чим були зумовлені успіхи Німеччини в 1939—1941 рр.?

5. Які причини «дивної війни» між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Підготовка нападу Німеччини та її союзників на СРСР. План «Барбаросса»

Розповідь учителя.

Із завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезний геополітичний простір: було окуповано Данію, Норвегію, Люксембург, Бельгію, значну частину Франції, Греції, Бельгії.

На початку свого канцлерству Гітлер відверто говорив про «новий порядок» у Європі. За його схемою до Німеччини мали приєднатися заселені німцями території сусідніх держав. Таким чином у Європі мав утворитися «сталевий блок», навколо якого б гуртувалися близькі до німців неарійські раси держави-сателіти, позбавлені своєї незалежної фінансової системи, армії. Над усім мав панувати «новий порядок». Щоб його дотримуватися утворювалася мережа спец. Відомств, служб, канцелярій, комісаріатів. Значні території досталися і союзницям Німеччини – Болгарії, Угорщині, Італії.

Союзні Німеччині держави мусили розплачуватися нерівноправними торговельними договорами, за безцінь збувати в Німеччину свою аграрну продукцію в обмін на дорогі вироби промисловості, причому ціни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Німеччиною та Італією вступили Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Словаччина й Фінляндія, а також режим Віші у Франції. Країни «осі» підтримувала Іспанія. Це не завадило А. Гітлеру представляти майбутню агресію проти СРСР як хрестовий похід проти більшовизму. Значних переваг держави «осі» досягли в Африці і Китаї та Індокитаї. Важливим елементом підготовки Німеччини до війни з СРСР було: використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсів уярмлених країн.

Порівняно з німецьким промисловим потенціалом економічна могутність СРСР виглядала скромніше. Частка СРСР у світовому і промисловому виробництві сягала 10 %. Особливо відставав СРСР від Німеччини в серійному виробництві нових моделей озброєння. Більшість танків та літаків, що були на озброєнні в Червоній Армії, мала застарілу конструкцію. Бракувало автоматичної зброї, автотранспорту, засобів зв'язку.

Значну частину стратегічної сировини відповідно до господарських договорів СРСР постачав до Німеччини. До початку війни Німеччина отримала від СРСР не менш як 2 млн. тонн зерна, кукурудзи, бобових, 1 млн. тонн нафти, 100 тис. тонн бавовни, тисячі тонн кольорових металів тощо. У свою чергу до СРСР з Німеччини поступила значна кількість новітнього промислового обладнання, станків, машин, зразків зброї; радянські спеціалісти знайомилися з німецькою промисловістю, включаючи і воєнні галузі.

18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 — план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня—листопада 1941 р. У ході швидкоплинної кампанії у прикордонних боях мали бути знищені основні сили Червоної Армії, а залишкова держава Росія могла існувати лише за лінією Волга—Архангельськ, щоб німецька авіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на Уралі. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати з усіх поглядів «вирішальний успіх». До 15 травня 1941 р. мали бути завершені всі приготування для здійснення операції «Барбаросса».