Учебное пособие: Фінанси піжриємства глосарій

Лізинговий кредит — стосунки між юридичними особами, що виникають унаслідок оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ліквідатор — фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду здійснює ліквідацію визнаного банкрутом суб’єк­та підприємницької діяльності та забезпечує задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна вартість майна — імовірна ціна, за яку майно можна буде продати на ринку з урахуванням терміну продажу, визначеного ліквідаційною комісією.

Ліквідаційна маса — сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання (за винятком майна, що є предметом застави). До ліквідаційної маси включаються також майнові активи інших осіб, які відповідно до законодавчих актів або установчих документів банкрута відповідають за його зобов’язаннями.

Ліквідаційна процедура — це здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж його майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідаційний баланс — це баланс підприємства, який складається після проведення ліквідаційних процедур, тобто після реалізації майнових об’єктів, які входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та після розподілу виручених сум між кредиторами.

Ліквідні активи — майно підприємства, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Ліквідність підприємства — його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

М

Маневреність власного капіталу — показник, який характеризує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладається в оборотні кошти.

Маржинальний прибуток — різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямовується на покриття постійних витрат та на формування прибутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей показник використовується в процесі аналізу точки беззбитковості.

Масова оцінка майна — визначення вартості майна підприємства з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних.

Метод витрат — метод оцінки вартості майна підприємства, який грунтується на визначенні відновної вартості активів, тобто передбачає здійснення оцінки вартості майна з використанням інформації про вартість його відтворення в існуючому вигляді в цінах на момент оцінки.

Методи фінансового аналізу — комплекс науково-мето­дичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

Методологія та методика фінансового аналізу — сукупність видів, прийомів, методів фінансового аналізу, які використовуються для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства.

Мирова угода — це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода між боржником і кредиторами може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство.

Мито —непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуютья через митний кордон країни.

Міжміські розрахунки — розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником, що перебувають у різних містах або регіонах.

Місцеві податки — податки, що їх сплачують юридичні й фізичні особи для забезпечення наповнення місцевих бюджетів.

Моральний знос основних засобів — зменшення вартості основних засобів унаслідок впровадження у виробництво нових, технічно досконаліших та економічно ефективніших машин і устаткування.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — припинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Н

Надлишок власних оборотних коштів — перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені нормативи.

Ненормовані оборотні кошти — ті елементи (статті) оборотних коштів, щодо яких планова потреба не визначається.

Неплатоспроможність — це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати платіжні зобов’язання, строк сплати яких настав, пов’язана з браком активів у ліквідній формі.

Непрямі податки — податки, які включаються в ціну товарів (робіт, послуг). Реальними платниками цих податків є покупці відповідних товарів (робіт, послуг), а їх платниками до бюджету — суб’єкти підприємницької діяльності.

Нетоварні операції — розрахунки, які пов’язані з фінансовими операціями (отримання чи погашення кредиту; сплата податків, зборів, обов’язкових відрахувань, штрафів).

Неформалізовані методи фінансового аналізу — методи аналізу, які ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на підставі жорстких взаємозв’язків та взаємозалежностей.

Номінальна вартість корпоративних прав — це вартість, яка відповідає частці участі держателя таких прав у статутному фонді емітента і визначається діленням статутного фонду на кількість корпоративних прав, які є в обігу.

Норма оборотних коштів —показник, який визначається в днях, відсотках, гривнях для обчислення нормативів оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів — оптимальна потреба в оборотних коштах, що визначається за окремими статтями і в цілому по підприємству в грошовому виразі.