Учебное пособие: Функціональне призначення правового регулювання

Оскільки, з одного боку, правове регулювання здійснюється в суспільстві, що є системним утворенням, а з іншого – воно саме є системою підпорядкованих елементів, то ми можемо вести мову про наявність двох рівнів функцій правового регулювання.

І. Зовнішні функції мають загальносоціальний характер і визначають зміст загальнорегулятивного впливу елементів правового регулювання на суспільство. Саме вони визначають можливості взаємовпливу та взаємодії права як соціальної категорії та всіх основних сфер життєдіяльності суспільства. Найбільш поширеною є класифікація зовнішніх функцій правового регулювання на:

- виховну , основним змістом якої є переконання суб’єктів суспільних відносин у необхідності правомірної поведінки як засобу реалізації власних інтересів та прав інших осіб;

- культурну, що забезпечує акумулювання духовних цінностей та досягнень у сфері прав людини, демократії, справедливості, моральності, рівності;

- соціального контролю, що забезпечує вплив на поведінку суб’єктів шляхом стимулювання, заохочення, обмеження певного напрямку та виду поведінки;

- інформаційно-орієнтаційну , яка сприяє забезпеченню суб’єктів інформацією про можливу та необхідну поведінку, що і визначається як суб’єктивні права та юридичні обов’язки;

- політичну, що визначає статус суб’єктів владних відносин та їх взаємодію з державою в процесі прийняття та реалізації владних рішень;

- економічну, що характеризує взаємодію суб’єктів економічних відносин та ґарантує захист економічних прав власника;

- соціальну, тобто забезпечення рівних можливостей суб’єктів суспільних відносин та гарантування їх загальносоціальних прав та інтересів.

4. Внутрішні функції правового регулювання

Внутрішні функції мають спеціальноправове значення та характеризуються як напрями правового впливу на суспільні відносини, які визначають необхідність його функціонування як соціального інституту.

Визначальною внутрішньою функцією правової системи є функція інтеграції, згуртування соціальних утворень (груп, класів, націй, всього суспільства). Правова система шляхом взаємодії із іншими соціальними системами - економічною, політичною, моральною - повинна діяти для досягнення основної мети - забезпечення злагоди та захисту інтересів людини, всього суспільства. Вона організовує і стимулює діяльність людей.

Всі інші функції є допоміжними по відношенню до основної функції права. Таке вирішення питання відповідає сучасним соціально-економічним та політичним реаліям, оскільки сприяє адекватному розумінню змісту правових приписів всіма членами суспільства. Завдяки цьому забезпечується залучення колективів та індивідів до єдиної системи соціальної організації.

Важливого значення серед внутрішніх функцій правового регулювання має регулятивна. Її основним призначенням є встановлення позитивних правил поведінки, організація суспільних відносин та координація суспільних взаємозв’язків. Вона існує у двох формах:

регулятивно-динамічна характеризує мінливий характер права та його пристосування до об’єктивних факторів суспільного розвитку;

регулятивно-статична , яка характеризує стабільність права як засобу регулювання суспільних відносин.

Важливу роль у впливові права на суспільство відіграє охоронна функція, що визначається як напрям правового регулювання, спрямований на охорону суспільних та особистих інтересів. Вказана функція характеризується певним специфічним проявом, що визначається наступним:

характеризує правове регулювання як особливий засіб впливу на поведінку людей шляхом погрози застосування санкцій, встановлення заборон та реалізації юридичної відповідальності;

є засобом інформації для суб’єктів суспільних відносин, які саме соціальні цінності та інтереси охороняються державою;

визначає та безпосередньо впливає на ступінь культурного та політичного розвитку суспільства.

Таким чином, охоронна функція правового регулювання забезпечує неухильне виконання суб’єктами права вимог закону та покарання осіб, винних у вчиненні протиправних діянь.

Гуманістична функція правового регулювання характеризує сучасний етап правового регулювання, пов’язаний з проголошенням верховенства прав і свобод людини та інтересів безпосередньої і представницької демократії. Роль цієї функції має постійно зростати в умовах трансформації українського суспільства, поєднання розвитку демократії з відповідальністю, підвищенням довіри населення до держави.

Гуманістична функція сприяє формуванню та реалізації нормативно-правових актів на засадах загальнолюдських цінностей, міжнародних стандартів прав людини, створення умов і механізмів їх втілення в життя суспільства і держави. Таким чином, встановлюються позитивні правила поведінки, забезпечується координація соціальних взаємозв’язків суб’єктів права з метою розвитку таких відносин, які відповідають інтересам суспільства, держави і окремих громадян.

З огляду на зазначену функцію, в правовому регулюванні вся увага має акцентуватися на правах людини як на найважливіших цінностях безпосередньо для самої людини. Окрім того, гуманістичний характер правового регулювання означає, що воно базується на високих моральних підвалинах, на повазі до прав людини, її гідності та честі.

Відновлювальна функція правового регулювання спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове виконання невиконаних обов’язків. Своє відображення ця функція знаходить в усуненні або відшкодуванні негативних наслідків від вчинених правопорушень, наприклад, примусове стягнення аліментів, примусове вилучення майна із чужого незаконного володіння.

Відновлювальна функція правового регулювання базується на позитивно-творчих засадах права і його суб’єктів, їх позитивних потенціях. Саме в цій функції і виражаються динамічні властивості права.

Каральна функція правового регулювання отримує своє вираження у встановленні та ґарантуванні державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, має на меті витіснення шкідливих для суспільства відносин. Ця функція спрямована на покарання правопорушника і запобігання новим правопорушенням.

Державна влада підтримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Не всі норми права дотримуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання. Значна частина населення підкоряється вимогам правових норм лише тому, що за правом постає держава. Державна охорона правових норм містить у собі легальний примус, різні організаційні, організаційно-технічні, виховні та превентивні (попереджувальні) заходи. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності.

Саме можливість застосування заходів державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності в суспільстві.