Учебное пособие: Мозок та психіка

Тепер перейдемо до питання про причини ліворукості. Вони можуть бути різними.

Найчастіше зустрічається так зване генетичне лівшество. Достовірно встановлено, що ліворукість в 10 – 12 разів частіше зустрічається в сім'ях, в яких лівшею є хоча б один з батьків.

Другий вид – це "компенсаторне" лівшество, пов'язане з яким-небудь ураженням мозку, частіше – його лівої півкулі. Оскільки діяльність правої руки в основному регулюється лівою півкулею, то у разі якої-небудь травми, хвороби на ранньому етапі розвитку дитини, відповідні функції може узяти на себе права півкуля. Таким чином, ліва рука стає ведучою, тобто активнішої при виконанні побутових дій, а згодом, найчастіше і при письмі.

Третій вид – це "вимушене" лівшество. Вибір провідної руки у таких левшей звичайно пов'язаний з травмою правої руки, але може бути і результатом наслідування рідним або друзям.

Окремо слід розглядати псевдоліворукість. До певного віку (остаточно приблизно до 5 років) у дитини одна з півкуль формується як домінантне по відношенню до даної руки (наприклад, у правшей – ліва півкуля). Так відбувається в нормі. Але нерідко зустрічається і нетиповий психічний розвиток, коли у відповідних структурах головного мозку не відбувається розвитку, достатнього для організації спеціалізації півкуль і їх взаємодії між собою. У таких випадках у дітей не формується домінуюча півкуля по відношенню до руки. Тоді спостерігається псевдоліворукість або, що буває частішим, зразкове рівне використовування обох рук.

Крім всього перерахованого можливий розвиток у дітей так званого "прихованого лівшества", тобто зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розподілені між двома півкулями, після чого вже починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати "психічними" лівшами або "прихованими" лівшами, в тому значенні, що їх ознаки лівшества не пов'язані з домінуванням лівої руки.

1.6 Розвиток психіки в процесі еволюції тваринного світу

Психика людини є результатом еволюційного розвитку. У загальному значенні психіка – функція особливим чином організованої матерії, нервової тканини. У міру ускладнення нервової системи ускладнюється і її функція – відбувається поступове ускладнення взаємодії тварини з середовищем.

У розвитку психіки виділяють ряд етапів.

Перший етап називається стадією елементарної сенсорної психіки ("сенсус" – відчуття). Тварини, які знаходяться на цій стадії, не здатні сприймати мир у всьому його різноманітті через нерозвиненість нервової системи. Вони здатні реагувати лише на окремі властивості об'єктів, що мають для них життєве важливе значення. Так, наприклад, павук зі всього різноманіття зовнішніх дій здатний реагувати лише на вібрацію павутини, що обумовлює і характер його активності. Він активний тільки тоді, коли уловлює вібрацію.

Другий етап називається стадією перцептивної психіки (перцепція –воспріятіє). Тварини, які знаходяться на цій стадії, здатні створювати цілісний образ сприйманих об'єктів. Також важливою характеристикою перцептивної психіки є можливість накопичувати особистий досвід. Діяльність таких тварин також ускладнюється: вони вже здатні активно здобувати їжу, орієнтуючись у пошуках її на безліч різних сигналів з навколишнього світу.

Третій етап називається стадією інтелекту. На цій стадії знаходяться примати (людиноподібні мавпи) і, можливо, дельфіни. Розвиток нервової системи таких тварин забезпечує їм можливість встановлення уявних зв'язків між різними об'єктами дійсності і, як наслідок, приводить до розподілу діяльності, раніше з'єднаної в один процес, на дві фази – фазу підготовки (на цій фазі тварини змінюють ситуацію, щоб одержати бажане, а не просто користуються тими умовами, які надає їм природа) і фазу здійснення (отримання бажаного). Наприклад, мавпа не може дістати банан, що лежить перед кліткою, просто витягнувши руку. Після невеликого замішання мавпа раптом схопила одну з палиць, що лежать в клітці, просунула руку з палицею між лозинами і підтягла банан. Відсутність простого перебору варіантів свідчить про те, що мавпа спочатку скоює цю дію "в думці", а потім вже – насправді.

Четвертий етап розвитку психіки - свідомість людини.

Свідомість людини є вищою стадією розвитку психіки. Воно в першу чергу характеризується здібністю до саморефлексії (усвідомленню факту свого власного існування, самосвідомості і самопізнанню), самоспостереженню, інтенциональністю (спрямованістю на який-небудь об'єкт), активністю, різного ступеня ясністю.

1.7 Структура свідомості. Самосвідомість

Свідомість як вища форма психічного віддзеркалення має наступну структуру.

По-перше, це сукупність знань про навколишній світ. Отже, в структуру свідомості входять пізнавальні психічні процеси, за допомогою яких відбувається пізнання миру.

По-друге, свідомість включає самопізнання, самооцінку, відношення, тобто ієрархію оцінних відносин до себе і інших.

По-третє, свідомість включає ціннісний компонент життєдіяльності, тобто цілі, мотиви і значення здійснення діяльності. Що я роблю, ради чого, який результат – цей ціннісний компонент свідомості формує систему переконань людини і його уявлень про значення життя

По-четверте, свідомість включає базисне орієнтування в місці і часі: де я? що я роблю? яка зараз година, місяць, рік і т.д.

Всі ці чотири компоненти свідомості формують його цілісну структуру: пізнавальну, рефлексійну, ціннісно-смислову і орієнтовну.

Отже, свідомість можна визначити як вищу форму віддзеркалення об'єктів дійсності за допомогою мови. Завдяки свідомості і самосвідомості людина стає суб'єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання і досягає її.

Рівень розвитку і прояву свідомості у людини залежить від накопичених знань і виробленого світогляду, її ідейних і моральних переконань, відношення до інших людей і до самій себе.

Самосвідомість людини. Розвиток самосвідомості людини полягає в:

1) самоспостереженні;

2) критичному відношенні до самого себе;

3) оцінці своїх позитивних і негативних якостей;

4) самовладанні;

5) відповідальності за свої вчинки.