Учебное пособие: Правознавство
· Норми права чітко визначають права і обов’язки суб’єкта.
· Норми права у випадку їх невиконання підтримуються методами державного примусу.
Зв’язок норм права з державою полягає у тому, що:
· вони виражають волю держави;
· закріплюються державою в нормативно-правових актах;
· це державні владні веління;
· охороняються державним примусом.
Норма права має таку структуру:
· Гіпотеза – частина норми права, яка містить умови і обставини, за яких ця норма буде здійснюватись.
· Диспозиція – частина норми, в якій міститься саме правило поведінки, права чи обов’язки суб’єктів.
· Санкція – частина норми, яка містить заходи державного примусу, що застосовуються у випадку порушення диспозиції.
Зв’язок права з державою визначається певними формами – джерелами права.
Джерела права – це офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, які виходять від держави і яким держава надає загальнообов’язкового юридичного значення.
Види джерел права:
· Правовий звичай – історично складені звичаї та традиції, яким держава надала загальнообов’язкового значення і дотримання якого гарантувала державним примусом (стародавні, середньовічні, релігійно – традиційні правові системи).
· Правовий прецедент – судове чи адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому держава надала загальнообов’язкового юридичного значення і таке рішення є зразком для вирішення аналогічних справ (англо-саксонська правова система).
· Нормативно-правовий договір – добровільно узгоджені декількома суб’єктами загальні правила поведінки, які забезпечуються державою (міжнародно-правові угоди, колективні договори).
· Нормативно-правовий акт – офіційний документ компетентних органів держави, який складається з юридичних норм, виходить від строго певних правотворчих органів, має встановлену форму, реквізити, порядок вступу в силу і сферу дії.
Нормативно-правовий акт є на сьогодні основним джерелом права практично в усіх правових системах. Чільне місце в системі нормативно-правових актів посідає закон.
Закон – це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади (Верховної Ради) або безпосередньо самого народу (референдум), що встановлює основні, первинні юридичні норми, має вищу юридичну силу і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Закони складають юридичну базу для правотворчої діяльності державних органів влади і управління. Всі ці органи видають підзаконні акти.
Підзаконний акт – нормативно-правовий акт органів державної влади і управління, який приймається на основі закону, для його виконання, повинен відповідати вимогам закону і не може йому суперечити.
До підзаконних актів належать Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, інструкції та нормативні накази міністерств і відомств, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, нормативні накази та інструкції адміністрацій підприємств, установ, організацій.
1.4. Система права. Предмет і метод правового регулювання
Щоб зрозуміти природу права і його значення в громадянському суспільстві необхідно розглянути його внутрішню структуру, що складає систему права.
Система права – це структура права, створена зв’язком норм, інститутів, галузей, розділів, що забезпечує цілісність і регулятивні властивості права.
Найбільшим підрозділом системи права є галузь права.
Галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють певну сферу суспільних відносин.
Галузі права: