Учебное пособие: Процеси взаємодії звуків між собою. Словники української мови

1. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних. Відбиття цих явищ на письмі

Звуки зреалізовують себе, сполучаючись з іншими звуками, у результаті чого виникає уподібнення одного звука до іншого, розподібнення, вставляння і випадання, чергування і злиття звуків. Це певною мірою нагадує хвилювання моря, коли одна хвиля, наздогнавши попередню, покриває її, — і так твориться заспокійливо-бентежна чи громова музика моря (І.Фаріон).

Сучасні школярі – це мобільні мовні особистості. У справах виявляють ініціативу, впевненість, прагнення до спілкування. Однак диктанти “рясніють„ словами київски, україньці, посьпіхом, творчісьтю, блищий, зупинеться, вітпочити, піттримка, с татом. Чим зумовлені такі помилки? Як на вимову сумнівного звука впливають звуки, що знаходяться поряд? Обговоріть цю проблему у класі.

◊ Прочитайте і запишіть наведені вище слова правильно. Перевірте написання і звучання за орфографічним і орфоепічним словниками. З тлумачного словника і словника лінгвістичних термінів випишіть словникову статтю до слова асиміляція.

◊ Запишіть фонетичною транскрипцією подані слова: з татом, з животиком, з широкою посмішкою, з сіллю. Які особливості вимови перших двлх звуків?

Перед кожним словом вжито один і той самий прийменник. Значення його не міняється, але звучить він кожного разу по-іншому: фонема /з/ передається звуками [с], [ж], [ш], [с']. Чому?

Отже, на артикуляцію /з/ впливають сусідні, наступні звуки. Як наслідок, наступні звуки підпорядковують звук [з] повністю або частково, зробивши глухим, м'яким або шиплячим. Таке явище називається асиміляцією (assimilatio – уподібнення).

◊ Прочитайте. Які терміни в тексті для вас нові? З'ясуйте їх значення за словниками. Складіть план статті у вигляді запитань.

Звуки, взаємодіючи у мовному потоці з іншими звуками, пристосовуються до інших. Наприклад, у слові зозуля звук [з] перед наступним [у] огублюється. Коли поряд стоять звуки однієї групи – обидва голосні або обидва приголосні, один із них, попередній у вимові може уподібнюватися до наступного. Наприклад: у слові [проз'ба] глухий [с'] перед дзвінким [б] одзвінчується, перетворюючись на дзвінкий [з'].

Асиміляція приголосних — поширене явище в українській мові.

Протилежним за наслідком є фонетичне явище, яке називається дисиміляцією (від лат. dissimilis – несхожий), коли при взаємодії однакових звуків один з них втрачає які-небудь спільні ознаки.

Прикладами таких слів є рушник, рушниця, сердешний, мірошник, соняшник, вищий, кращий, срібло, хто.

Наприклад слово кращий утворювалося так: [красший] - [крашший] - [крашчий].

Таблиця. Види асиміляції звуків

за напрямком	регресивна (якщо наступний звук уподібнює собі попередній) прогресивна (якщо попередній звук уподібнює собі наступний)
за суміжністю	контактна (звуки стоять поряд) дистантна (звуки знаходяться поряд, але в різних словах)
за характером	за дзвінкістю, глухістю, м’якістю, місцем творення, способом творення

◊ Прочитайте текст. Поміркуйте, як у вірші М.Вінграновського “Звичайна собі мить” фонеми /з/, /с/, /ц′/ створюють картину, зіткану із серпанку і напоєну росами й дощами.

З вичайна с обі мить. З вичайна хата з комином .

На рос ах і дощах нас тояний буз ок.

Оця реальна мить вже з автра буде с помином

а піс ляз автра – каз кою каз ок .

Випишіть слова і сполучення прийменника зі словами, в яких фонема / з/ реалізувалася б у звуках [з] і [с] . Поясніть це фонетичне явище, керуючись довідкою.

Випишіть з у віршів Миколи Вінграновського інші вияви стилістичних особливостей приголосних звуків.

Довідка

В українській мові поширене регресивне уподібнення (асиміляція) глухих приголосних до дзвінких. Це виникає, коли наступний дзвінкий впливає на попередній глухий і викликає зміну його на відповідний йому дзвінкий: Великдень — Вели[ґд]ень, отже — о[дж]е, айсберг — ай[зб]ерг, боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], хоч би [ходжби].

Дзвінкі приголосні стійкіші, в українській мові не втрачають своєї дзвінкості, тобто не оглушуються: [дуб], [мед], [стежка], [дудка].

Відомо лише про зміну дзвінкого [г] в окремих словах: легко [лехко], вогко [вохко], кігті [кіхті], нігті [ніхті], дьогтю [дохту].

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--