Учебное пособие: Україна! Це той бог, до якого доростає душа

Помруть, відірвані від рідних хат;

Помолимось за тих, що у розлуці

Вночі гризуть залізні штаби ґрат,

Що душать жаль у невимовній муці,

За тих, кого веде на страту кат.

3а цими, Господи, в небесній тверді

Простри свої долоні милосердні.

1-й учень. Його поетичний світ широкий, багатий і навдивовижу цікавий. Мінливий і неповторний світ. Світ радісний, сповнений тривог, печалей і відкриттів. Неможливо відділити поезію Симоненка від його життя, бо вона - це віхи його життя, те, чим жив сам поет.

Я хочу буть несамовитим,

Я хочу в полум'ї згоріть,

Щоб не жаліти за прожитим,

Димком на світі не чадіть, -

писав В. Симоненко.

2-й учень. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка боялась мислячих людей. Поет дуже вимогливо ставився до власної творчості.

Я хочу правді бути вічним другом

І ворогом одвічним злу.

3-й учень. "Тиша і грім" - єдина прижиттєва збірка Симоненка. Він увійшов у літературу молодим поетом, який став символом правдивості, незрадливої і самовідданої любові до України.

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім'ям вмираю

І в твоєму імені живу.

4-й учень. Поет займався пошуком місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Разом з іншими членами клубу вимагав оприлюднити місце знаходження масових поховань і перетворити їх у національні місця пам'яті і скорботи.

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать, можна повторять,

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не налають, не горять.

5-й учень. Полум'яна поезія Симоненка весь час будила сумління. За народним уявленням, мати і Батьківщина - поняття тотожні, тому зрада їй вважалася непростимим гріхом:

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.