Учебное пособие: Українська мова серед інших слов’янських мов

1. звуконаслідувальна,

2. вигукова,

3. соціаль­ного договору,

4. трудових викриків,

5. суспільних регуля­торів,

6. жестів,

7. ігор,

8. контактна тощо.

Основою їх є думка про природний або штучний шлях виникнення мови.

Звуконаслідувальна гіпотеза . Згідно з цією гіпотезою мова виникла шляхом наслідування людиною звуків природи. Наприклад, рос. кукушка, болг. кукуваца є відтворенням крику зозулі (ку-ку). Прихильниками звуконаслідувальної гіпотези були німецький філософ Ґотфрід Лейбніц (1646—1716) та німецький мовозна­вець В. фон Гумбольдт.

Без сумніву, деякі слова утворені в результаті наслі­дування звуків природи. Оскільки таких слів небагато,не можна вважати, що звуконаслідування є першоосно­вою мови.

Вигукова гіпотеза . Суть її полягає в тому, що, сприймаючи предмети, явища, людина реагувала на них вигуками — особливими словами, які виражають емоції. Таким чином постала мова. Підтримували вигукову гіпотезу Г. Штейнталь і О. Потебня.

Звуконаслідувальна і вигукова гіпотези були по­пулярні в XIX ст. і фактично розвивали давньогрецьку концепцію походження мови від природи. Однак вони втратили свою актуальність, оскільки відводили люди­ні пасивну роль у створенні мови і не враховували соці­альних потреб у комунікації.

Гіпотеза соціального договору. Прихиль­никами цієї гіпотези були шотландський філософ Адам Сміт (1723—1790) і французький філософ Жан-Жак Руссо (1712—1778). Суть її полягає в тому, що люди до­мовилися називати певні предмети, явища певними словами. Гіпотеза соціального договору спирається на давньогрецьку концепцію виникнення мови шляхом встановлення.

Гіпотеза трудових викриків . Запропонува­ли її німецькі мовознавці Людвіг Нуаре (1829—1889) та Карл Бюхер (1847—1930). Відповідно до цієї гіпотези мова виникла з викриків, які супроводжували колек­тивну працю і сприяли її ритмізації, організації. Пози­тивним аспектом гіпотези трудових викриків є те, що вона пов'язує походження мови з працею. Однак трудо­ві викрики є лише технічним прийомом виконання ко­лективної праці, вони не виражають ніякої інформації і не виконують комунікативної функції.

Гіпотеза суспільних регуляторів . Запо­чаткував її німецький мислитель Фрідріх Енгельс (1820—1895). Він вважав, що мова з'явилася не у лю­дини як індивіда, біологічної істоти, а в суспільстві, у людей як соціальних істот. Поява звукового спілкуван­ня є наслідком розвитку виробничих суспільних відно­син у первісному трудовому колективі, наслідком того, Що в людей з'явилося що сказати одне одному. На його думку, потребу в спілкуванні породила колективна праця.

Згідно з гіпотезою суспільних регуляторів виник­нення мови пов'язане зі звуковими сигналами стада мавп. Ці сигнали були засобами стадної стимуляції (термін О. Леонтьєва). Подібними звуковими нечленороздільної форми послуговувалися люди в пер­вісному трудовому колективі.

З розвитком людини засоби стадної стимуляції транс­формувалися у суспільні регулятори, тобто по­чали виконувати суспільну комунікативну функцію. Зміст суспільних регуляторів, який спочатку мав ситу­ативний характер, поступово набув предметності, тобто вони стали знаками предметів і явищ об'єктивної дій­сності. Водночас із цією змістовою динамікою первісної мови відбувалася зміна її форми: мова ставала члено­роздільною як у фонетичному, так і в граматичному ас­пектах.

Гіпотеза жестів. Деякі лінгвісти вважають, що первісне мова була не звуковою, а кінетичною і виража­лася жестами, передусім порухами рук. Гіпотезу жестів відстоював російський лінгвіст Микола Марр (1864— 1934). Нині її прихильником є російський мовознавець В'ячеслав Іванов (нар. 1929). Він вказує на паралель мовного розвитку дитини і людства (жестова комуніка­ція — однослівні позначення предметів — сполучення слів у короткі речення). На думку В. Іванова, жести бу­ли основним засобом спілкування гомінідів, які жили приблизно 3 млн. років тому.

Гіпотеза ігор , її висунули американські вчені. Вона полягає в тому, що мова народилася з гри: людина примітивно моделювала дійсність, заступаючи реальні речі звуковими замінниками, що й стали з часом еле­ментами мови.

Контактна гіпотеза . Сформулював її росій­ський мовознавець Василь Абаєв (1900—2001). На його думку, в давні часи всередині племені люди розуміли од­не одного і без мови, а ось зіткнення двох різних племен породило звукові сигнали типу ми, вони, свої, чужі. Прос­те копіювання викриків чужого племені могло стати йо­го назвою для інших племен, а свої власні викрики підно­сил?