Діалог святого миколая з хлопчиком

Це було вісімнадцятого грудня минулого року. Пізно ввечері я повертався з гуртка. Біля будинку побачив дуже великі сани. Був тут і дідусь невеликого зросту з білою бородою. Лице його світилось якоюсь дивною добротою. Я був вже зовсім поруч від свого дому, тому, попри усі заборони не розмовляти з незнайомими людьми, трохи сповільнив свій хід. - Звідки так пізно йдеш, мила дитино? - Повертаюся зі заняття гуртка. Ми готуємось до виступу, тому сьогоднішня репетиція зайняла значно більше часу. - Знаю, що ти активний та творчий. А таких дітей я ніколи не залишаю без подарунків. - А хто Ви, дідусю? Подарунки чемним дітям носить тільки Святий Миколай. Невже я бачу Святого Миколая? - Так. Ти впізнав мене. - Дідусю, Ви живете далеко у небі, тому як можете знати, що роблять діти на землі, чемні вони чи не дуже? - Пам’ятай, люба дитинко, що кожен з вас має Ангела-охоронця. Він усе бачить, усе знає, навіть уві сні інколи від поганого застерігає. - А як Ви знаєте які подарунки ми хочемо дістати? - Я вмію бачити дитячі мрії. Але дітей так багато, що інколи я втомлююсь відгадувати їх. Тоді я зручно сідаю і починаю читати листівки, які діти усього світу пишуть до мене. Листи українських дітей адресуються так: «Для Святого Миколая». Діти різних народів кличуть мене по-різному, але всі знають та з нетерпінням чекають мене . - Святий Миколай, сьогодні уночі до мене завітаєш? - Обов’язково. Адже я знаю, що ти заслужив омріяний подарунок. Тепер спіши додому. Нехай сьогодні присниться тобі цікавий сон, а під подушкою чекатиме від мене бажаний подарунок. На добраніч! - Доброї ночі! - До зустрічі!