Музыка
допоможіть будь ласка дуже треба
1 Мартин Боруля, за словами Гервасія, «захворів…
А апеляцією»; Б заздрощами»; В дворянством»; Г жадібністю».
2. Мартин хотів видати Марисю за
А повітового суддю; Б дрібного чиновника; В пана Красовського; Г сусідського сина.
3. Мартин відмовив Миколі у сватанні Марисі, бо він…
А бідний; Б любить випити; В не дворянин; Г програв своє господарство у карти.
4. Щоб Марися не поралася по господарству, як селянка, а поводилася, як дворянка, Мартин позичив для неї у Сидоровички…
А п’яльця; Б веретено; В мотовило; Г спиці.
5. Кому з персонажів належать слова: «Чина, дворянство треба любить, а другої любові нема на світі!»?
А Гервасію; Б Красовському; В Степанові; Г Мартинові.
6. Націєвський не прийшов на саме сватання, бо:
А дізнався, що Марися його не кохає; Б Микола його налякав;
В подумав, що Марися чекає дитину від іншого; Г Мартин замало дав приданого за дочку.
7. Степан залишив роботу у канцелярії, бо…
А скасували земський суд; Б через пиятику; В через хабар; Г скасували його посаду.
8. Що зробив Мартин із документами на дворянство?
А віддав Омелькові на цигарки; Б спалив у печі;
В розірвав і розвіяв по вітрі; Г сховав у скриню для кращих часів.
9. Установіть відповідність між дійовими особами та їх словами:
1 Мартин А «По батьківському молитовнику легше молитися»
2 Марися Б «Нам що? Вдень наробишся, а ввечері, разом з соловейком, щебечем по садках»
3 Гервасій В «Герб – то єсть знак шляхетського достоїнства!»
4 Микола Г «Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном»
Д «Умственная робота – вислого порядка предмет!»
10. Установіть послідовність подій за комедією «Мартин Боруля»:
А Степана залишили поза штатом; Б в Омелька вкрали коней;
В Мартин Боруля знищив папери; Г Мартин заборонив синові товаришувати з Миколою
Напишите тему, идею и жанр стиха "I вирiс я на чужинi".
I вирiс я на чужинi,
I сивiю в чужому краï;
То одинокому менi
Здається — кращого немає
Нiчого в Бога, як Днiпро
Та наша славная краïна...
Аж бачу, там тiльки добро,
Де нас нема. В лиху годину.
Якось недавно довелось
Менi заïхать в Украïну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене, малого, i вночi
На свiчку Богу заробляла;
Поклони тяжкiï б'ючи,
Пречистiй ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Ïï дитину... Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти Бога прокляла
За мiй талан. Аж страх погано
Утiм хорошому селi:
Чорнiше чорноï землi
Блукають люди; повсихали
Сади зеленi, погнили
Бiленькi хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погорiло.
Неначе люди подурiли,
Нiмi на панщину
Iдуть i дiточок своïх ведуть!..
I я, заплакавши, назад
Поïхав знову на чужину.
I не воднiм отiм селi,
А скрiзь на славнiй Украïнi
Людей у ярма запрягли
Пани лукавi...
Погано дуже, страх погано!
В оцiй пустинi пропадать.
А ще поганше на Украйнi
Дивитись, плакать — i мовчать!
А як не бачиш того лиха.
То скрiзь здається любо, тихо,
I на Украïнi добро.
Мiж горами старий Днiпро,
Неначе в молоцi дитина,
Красується, любується
На всю Украïну.
А понад ним зеленiють
Широкiï села,
А у селах у веселих
I люде веселi.
Воно б, може, так i сталось,
Якби не осталось
Слiду панського на Украйнi.
