Дипломная работа: Аналіз та розроблення стратегій ЗЕД для підприємства харчової промисловості
Найбільш "кмітливі" виробники скористалися зростаючим попитом: вони відпускають такий товар тільки за умови придбання певної кількості менш знаменитої продукції. Наприклад, КП "Новомосковське" освоїло виготовлення халви за новою вакуумною технологією. Виріб виявився настільки привабливим для оптовиків, що вони змушені придбавати його разом з менш ходовим товаром.
1.4 Цінова та збутова політика
Основним аргументом вітчизняних виробників в боротьбі за ринок залишається ціна - у кого вона нижча, той і у виграші. Але не все так просто, як може здатись на перший погляд. Практично на всіх виробництвах доля імпортованих інгредієнтів у випуску виробів (за винятком печива) складає 15-20 відсотків фізичного обсягу, а при виробництві, наприклад, шоколаду доходить і до 40 відсотків. Імпортуються какао-боби, жири, пальмове, арахісове, кокосове масла, ароматизатори. За все це треба платити дорожчою валютою. Приходиться імпортувати і пакувальні матеріали (хоча б частково), що також обходиться надто недешево.
Кожне з підприємств подбало знайти свій рецепт "задержування" цін. ЗАТ "Одеса" віддало перевагу в період кризи скороченню випуску виробів, виробництво яких потребує значних обсягів імпортної сировини. На найбільш ходові групи товарів (карамель, печиво) підприємство постаралось не підвищувати ціну взагалі. Правда, вдалося це не до кінця - ціни на карамель в середньому зросли на 5-15 відсотків (в результаті утримання енергоносіїв, упаковки, ароматизаторів). Ціна на звичайне печиво зросла на 30 відсотків, а на печиво з добавкою какао-порошка - на 10 відсотків.
Особливо успішно пройшло "задержування" цін на підприємствах, які мають запаси сировини (Херсонська кондитерська фабрика пропрацювала на своїй сировині два місяці). Але треба мати на увазі, що не всі виробники в спромозі робити великі запаси, так як складові приміщення не розраховані на зберігання товару в значних обсягах. До того ж деяка продукція має визначений термін зберігання.
Точка зору представників підприємств відносно необхідної величини запасів сировини виявилась різною. Одні вважають відносно достатнім запас цукру на 3-4 (і навіть один) тижні роботи, вважаючи, що ціни на нього будуть стабільними. Інші хочуть перестрахуватись, створивши запаси на трьохмісячний, а то й піврічний термін. Проте необхідно відмітити, що купуючи сировину у великих обсягах, приходиться заморожувати обігові засоби (а в умовах кризи це не бажано). [11]
Одним із наслідків зникнення з ринку левової частки імпорту стало те, що маса діючих, добре налагоджених збутових мереж залишилися ні з чим. І не скористатися такою ситуацією було б просто невірно, особливо тим із вітчизняних виробників, які займали слабі позиції в "грошових" регіонах.
Скажімо, в столиці добре продавалась продукція кондитерської фабрики імені Карла Маркса, Львівської "Світоч", Тростянецької "Крафт Якобз Сушард Україна". Східний регіон був особливо добре опанований Харківською бісквітною фабрикою, концерном "А.В.К.", Дніпропетровською кондитерською фабрикою.
А зараз в інших виробників з'явилася можливість закріпитися на цих ринках. Причому не просто "викинувши" на них товар, але й оволодіти частиною місцевої збутової мережі. Не гають часу й концерни промисловості -вони намагаються охопити пропозиціями свого товару всю Україну. Так, якщо раніше 57 відсотків обсягу продаж "Крафт Якобз Сушард Україна" приходилось на Київ і близько розташовані райони, то зараз підприємства намагаються рівномірно розподілити товар по всій території країни, завойовуючи навіть недоступний західний регіон.
Практично вже всі підприємства мають достатню мережу дилерів. В період кризи деякі з них приклали зусилля для додаткового підтримання збутовиків, представляючи їм товарні кредити. Потурбувалися постачальники зберегти для своїх давніх партнерів і відстрочку платежу, але при цьому, правда, зменшивши терміни розрахунків. В разі введення підприємствами передоплати за продукцію дилерам з'явилась можливість робити це частково. Не обійшлося і без ожорсточення умов фінансового розрахунку. Наприклад, концерн "А.В.К." лишає оптовика знижок, якщо він не розрахувався за товар в установлений термін. Враховуючи деяку ненадійність роботи з "ексклюзивним" оптовиком, деякі підприємства пішли шляхом створення власних торгівельних структур в регіонах.
Так, КП "Новомосковське" відкрило мережу таких організацій, що дало можливість довести товар до кінцевого споживача по мінімальним цінам. Окремі підприємства (наприклад Житомирська і Херсонська фабрики) згадали про стару практику відкриття фірмових магазинів. В сучасних умовах це достатньо вигідний захід - на товар встановлюється лише десятивідсоткова націнка. До того ж отримані кошти відразу надходять на рахунок підприємства.
1.5 Привабливість кондитерської галузі для іноземних інвесторів
В 1995 році харчові продукти становили майже третину експорту до України, то вже в 1996 році процентне співвідношення цієї групи товарів тяжіло до 40 відсотків. З продукції харчової промисловості, зокрема кондитерських виробів, іноземні підприємці - виробники какао, шоколаду та цукерок, схоже також покладають на український ринок великі надії. Це означає не лише експорт в Україну готових кондитерських виробів, а й створення спільних підприємств, де у виробництві використовуватиметься українська сировина і де значну частину персоналу становитимуть українські фахівці.
Після замороження торгових відносин з Росією деякі колишні країни СНД, зокрема Естонія, активніше виявляють інтерес до ринку України. Сьогодні деякі Естонські підприємства харчової промисловості зацікавлені у створені дистрибутивної мережі в Україні й активно шукають партнерів для співробітництва.
Так, наприклад, в Естонії зареєстровано 119 підприємств з українським капіталом. За останніми даними загальний капітал становить близько 1,89 млн. доларів США. Сфера діяльності цих підприємств поширюється на оптову торгівлю товарами промисловості, продуктами харчування і т. д.
Так, незважаючи на труднощі, українсько-естонські спільні підприємства все ж відкриваються, зокрема у Києві та Запоріжжі. Восени в Києві розпочало роботу акціонерне товариство "Калев", яке являється одним із членів групи харчових підприємств Естонії - Акціонерне товариство "ЕТФУГруп".
Акціонерним товариством "Калев" став в 1996 році. Серед напрямків діяльності - виробництво кондитерських виробів (шоколадні плитки - 40%, цукерки - 20%), а також оптова торгівля, експорт та імпорт. [12]
Як відомо, інвестиційна активність є однією з основних напрямків стабілізації вітчизняної економіки. Західні гроші допомагають підприємствам придбати обладнання та впроваджувати найсучасніші технології і не перешкоджають їх самостійності. Одним із найяскравіших прикладів західного інвестування є те, що ЄБРР розпочинає фінансування "Світоча", одного з найбільших підприємств по виготовленню кондитерських виробів в Україні, на 10 млн. Доларів США і "відкриває" його для інвестицій.
Сьогодні частка "Світоча" у загальному виробництві вітчизняних кондитерських виробів становить майже 20відсотків. Минулого року підприємство випустило 41 тис. тонн шоколаду, цукерок, карамелі, драже, печива, вафель, мармеладу, зефіру. 12,5 відсотків продукції "Світоч" реалізував за кордон. У1997 році було виготовлено 37 тис. тонн солодощів. Торік "Світоч" сплатив до бюджету держави 35 млн. гривень. Цього року податкові відрахування становитимуть понад 60 млн. гривень. [12]
Нині львівське кондитерське підприємство має справу з відомими компаніями у більш як двадцяти країнах. Тільки один приклад. Якщо раніше розрахунки за какао-боби - стратегічну для "Світоча" сировину -постачальники відтерміновували на 40-60 днів, то тепер вони погодяться чекати грошей і три місяці.[12]
Фінансування "Світоча" - це перший випадок надання коштів ЄБРР повністю українському підприємству. Львівська фірма заслужила право скористатися кредитом завдяки своєму прогресивному, готовому до розвитку підприємству, керівництву і виробничому потенціалу. "Світоч" здатний скласти гідну конкуренцію іноземним виробникам солодощів.
Після підписання угоди з ЄБРР акціонерне товариство зробило заявку на отримання першого траншу кредиту у розмірі 105 млн. Доларів. Ці гроші підуть на закупівлю італійської лінії фірми "Мацетті" - найсучаснішого обладнання, якого немає жодне з українських кондитерських підприємств. Нова повністю автоматизована лінія поєднає процес виготовлення продукції у комплексі: переробку какао-бобів, приготування шоколадних мас та формування виробів. Фахівці акціонерного товариства підготували під італійську техніку серію елітного шоколаду "Світоч", батончики з різноманітними наповнювачами та цукерки.
Сьогодні технологи розробляють рецептуру нового шоколаду. Після запуску обладнання виробництво шоколаду на фірмове зросте більш як у тричі. Але гроші ЄБРР передбачається використовувати не тільки на освоєння основних фондів. На "Світочі" буде впроваджена більш раціональна та ефективна система управління акціонерним капіталом, максимально комп'ютеризовано робочі місця, що дозволить застосувати міжнародну систему якості ISO -9001 та світові стандарти.
За три найближчі роки у розвиток "Світоча" планується вкласти 40 млн. доларів, отримавши їх за рахунок зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Одним із джерел фінансування підприємства стане його вихід з акціями на українську біржу цінних паперів.
Відкриття акціонерного товариства "Світоч було і однією з умов ЄБРР. В угоді записано, що у разі її порушення відсотки за кредит будуть збільшені. У спільному документі також обумовлена передача частини акцій банку на період
кредитування. Це дуже незначний відсоток цінних паперів, який не загрожує підприємству потрапити у залежність до іноземної структури. Навіть розмір позики у ЄБРР складає таку частину, що за будь-яких форс-мажорних обставин підприємству під силу буде їх повернути.
Усю сукупність процесів, що відбуваються на підприємствах різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи -традиційні та інноваційні. Протягом тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні еволюційні процеси. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або стали економічно невигідними, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях організаційних форм і методах господарювання.
На протязі останніх років розвиток харчової промисловості набуває інтенсивного характеру, тобто в діяльності підприємств присутні інноваційні процеси. Вони являються сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі.
Так, на сьогоднішній день споживач може спостерігати великий обсяг асортименту кондитерських виробів, який заполонив не тільки ринок нашої країни, а й почав охоплювати закордонний ринок. Це стало можливим завдяки технічним нововведенням, які проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Сучасним технологіям в цій галузі властиві певні тенденції розвитку і застосування. Головним з них є: перехід до мало стадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, забезпечення в нових технологічних системах мало -або безвідходності виробництва.