Дипломная работа: Фінансові проблеми загальнообов язкового пенсійного страхування

Законом № 1788 у редакції 1991 року пенсійна система України консолідованого типу характеризувалась наступними положеннями, які практично діяли до 2002 року:

“а) Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

б) Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.”

За Законом № 1788 призначалися:

1) трудові пенсії:

- за віком;

- по інвалідності;

- в разі втрати годувальника;

- за вислугу років;

2) соціальні пенсії.

в) Виплата пенсій здійснювалася з Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України - це самостійна фінансово-банківською система, яка не входила до складу державного бюджету України, формувалася за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України. Положення про Пенсійний фонд України затверджувалося Кабінетом Міністрів України.

Пенсії не підлягали оподаткуванню.

г) Поряд з державним пенсійним забезпеченням трудящі мали право укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для виплати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комерційної організації (Укрдержстрах) був страховий фонд, який складався на 50 процентів з особистих внесків трудящих і на 50 процентів - з коштів державного бюджету України.

Пенсійне забезпечення за Законом № 1788 провадилося органами соціального забезпечення.

д) Умови призначення пенсій за віком

Право на пенсію за віком по закону №1788 мали:

- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

ж) Розміри пенсій за віком

Пенсії за віком призначалися у розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшувалася на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, за кожний рік роботи, яка давала право на пенсію на пільгових умовах, пенсія збільшувалася на 1 процент заробітку.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлювався в розмірі мінімального споживчого бюджету, який визначався Кабінетом Міністрів України.

Максимальний розмір пенсії не міг перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Розмір пенсії за віком не міг перевищувати 75 процентів заробітку, за винятком мінімальних пенсій, підвищених за роки роботи понад 25 років у чоловіків і 20 - у жінок, а працівникам, зайнятим на роботах, передбачених пунктом "а" статті 13 і статтею 14 Закону №1788, - 85 процентів заробітку.

З метою коригування рівнів пенсій, призначених до введення в дію Закону №1788, провадився їх перерахунок, виходячи з рівня заробітної плати відповідних категорій працівників за станом на 1 січня 1992 року.

з) Обчислення пенсій

Пенсії обчислювалися за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку (що визначався відповідно до статей 65 - 67 Закону №1788), який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

При цьому для розрахунку пенсії брався заробіток у сумі не вище десятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Заробіток у частині, що не перевищує чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, враховувався при призначенні пенсії повністю. Кожна наступна частина заробітку враховувалась в такому розмірі: в межах п'ятого мінімуму заробітної плати - 85 процентів, шостого - 70 процентів, сьомого - 55 процентів, восьмого - 40 процентів, дев'ятого - 25 процентів, десятого - 15 процентів. Одержаний таким чином заробіток вважався заробітком, з якого обчислено пенсію.

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій брався (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Середньомісячний заробіток за 24 календарних місяці і за 60 календарних місяців визнався шляхом ділення загальної суми заробітку за 24 календарних місяці роботи підряд (перед зверненням за пенсією) чи 60 календарних місяців роботи підряд (протягом всієї трудової діяльності) відповідно на 24 чи 60. При цьому за бажанням того, хто звертався за пенсією, місяці з неповним числом робочих днів у зв'язку з їх влаштуванням на роботу або звільненням враховувались як повні календарні місяці роботи.

к) Призначення пенсій

Заява про призначення пенсії працюючим подавалась за місцем роботи, а непрацюючим - до районного (міського) відділу соціального забезпечення за місцем проживання заявника.