Дипломная работа: Конструкція свердловини та бурильної колони
Розділ 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НАФТОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
Україна — одна з найстаріших нафтогазовидобувних держав світу. Бурхливий розвиток нафтової промисловості розпочався вже на початку другої половини XIX століття, коли потреба суспільства в нафті та продуктах її переробки значно зросла. Це пов'язано з винаходом і виготовленням у Львові в 1853 році гасової лампи та винаходом і застосуванням двигунів внутрішнього згоряння. Тому почали копати нафтові шахти глибиною понад 100 м, бурити свердловини за допомогою бурових верстатів, які широко застосовувались у соляному промислі. Вагомих успіхів у справі видобування нафти було досягнуто після запровадження у 1884 році так званого канадського способу верчення за допомогою верстатів ударного буріння, що дало змогу споруджувати свердловини глибиною понад 400 м і одержати знамениті Бориславські фонтани, слава про які швидко рознеслась по всій Європі та за їі межі. У1907 році запроваджено механізований видобуток нафти, завдяки чому загальний нафтовидобуток у старому Бориславі сягнув понад 10 мільйонів тонн.
На сьогодні в Україні відомі 273 газових, газоконденсатних і нафтових родовищ, а з яких майже 200 перебувають у стані розробки або дослідно-промислової експлуатації. На териториї України існує три нафтогазоносних регіони: Карпатський, Дніпровсько-Донецький і Причорноморсько-Кримський.
Чи чули ви коли - небудь про Дніпровсько- Донецьку западину ? Так називають геологи та географи територію поміж Донецьким кряжем та дельтою Прип'яті. У цій западині поблизу Ромен 1934 року забив перший фонтан полтавської нафти. Дивною здавалася тоді ця назва - «полтавська нафта» адже всі звикли до того, що родючі полтавські чорноземи споконвіку славились багатими врожаями. Нікому й на думку не спадало шукати в цій землі інші багатства. Радянські геологи знайшли їх. І тепер на і романтичних берегах Псла, де колись шелестіли стиглим колосом жита, звелися високі стрункі нафтові вежі. А оспівана Гоголем Диканька, стала відомою ще й завдяки і відкритій недалеко від неї Солосько - Диканській антиклінальній складці. Під їїсклепінням геологи знайшли «Молоді» нафтові промисли є не тільки на Полтавщині. Чимало їх з'явилося за останні роки на Сумщині, Чернігівщині, в Криму. Разом з видобутком нафти зростає видобуток газу. У 1956 році було відкрито велике Зачетлівське газонафтове родовище. В Зачетлівці, вперше на Україні, одержали нафту і газ з девонських відкладів. В передгір'ях Карпат,поблизу міста Дрогобича, знаходиться одне з найпотужніших в світі Дашавське родовище. Газопровід Дашава - Київ - Москва проліг на сотні кілометрів.
Величезні запаси блакитного палива відкрито недалеко від Харкова в Шебелинці. По магістралях трубопроводів шебелинський газ йде і до квартир Харкова, Дніпропетровська, Дніпродзержинська… Велике майбутнє у Шебелинки. Адже природний газ використовується не лише як паливо. Він чудова сировина для хімічної промисловості. Порівняно з 1958 роком видобуток «блакитного палива» зріст у чотири рази. І тепер Україна дає майже третину загального виробництва газу серед країн СНД. Родовища нашої країни постачають газ не тільки Україні, а й Росії, Білорусії, Республікам Прибалтики та Польщі. З кожним роком зростають нафтові й газові промисли країн. Тепер уже не тільки під землею шукають геологи нафту й газ. Розвідка ведеться навіть під водою, на дні моря. Та не лише розвідка. В Азербайджані, каспійські нафтовики вже давно добувають з - під води нафту.
Розділ 2. РОЗРАХУНКОВО - ТЕХНІЧНА ЧАСТИНА
2.1 Типи та конструкції свердловини
БУРІННЯ - створення бурової свердловини, шахтного стовбура, або шпуру руйнуванням гірських порід. Іноді вдаються до буріння шпурів у штучних матеріалах (наприклад, у бетоні). Основний спосіб буріння - механічний, рідше використовують гідравлічний, термічний та інші способи. Буріння застосовують з метою пошуків корисних копалин, видобування нафти, газу, води і розсолів, спорудження шахт тощо. При бурінні гірнича порода руйнується на всій площі вибою або тільки по кільцю (колонкове буріння). Глибина буріння, визначається його призначенням - декілька м. - шпури, сотні й тисячі м. - свердловини.
Буріння, глибоких свердловин здійснюється буровими установками, буровими станками, шпурів - бурильними молотками. Технічні засоби буріння, включають ітакож буровий насос або компресор для подачі бурового розчину і газу, бурильні труби, бурову вишку з талевою системою, противикидне обладнання, контрольно-вимірювальну апаратуру. При механічному бурінні, буровий інструмент (бурове долото, бурова коронка) діє на гірничу породу, руйнуючи її. При бурінні, вибухових свердловин в кварцових гірничих породах, застосовують термічне буріння (струменем полум'я). Механічні способи буріння за методом впливу інструмента на вибій поділяють на обертальне і ударне, ударно-поворотне і обертально-ударне. За типом породоруйнуючого інструмента розрізнюютьшнекове, шарошкове, алмазне буріння, дробове і т. і, за типом бурової машини - перфораторне, пневмоударне, гідроударне, роторне, турбінне і т. д. За напрямком і методом проведення свердловин - кущове, вертикальне, похило направлене, багатовибійне та ін. Буріння розвивається і спеціалізується в трьох основних галузях гірничої справи: видобуток рідких і газоподібних корисних копалин, пошук і розвідка корисних копалин, видобуток твердих корисних копалин вибуховим способом.
БУРОВА СВЕРДЛОВИНА - переважно круглого перерізу (діаметр 59-1000 мм), яка утворюється в результаті буріння. Бурова свердловина - бурять з поверхні суші або з моря, з підземних гірничих виробок. Бурові свердловиниподіляють на мілкі - глибиною до 2000 м (з них переважна більшість - до декількох сотень метрів), середні - до 4500 м, глибокі - до 6000 м, надглибокі - понад 6000 м. Довжина (глибина) найбільших бурових свердловин понад 10 км. У і бурових свердловин виділяють гирло (устя), стовбур і дно (вибій). За положенням осі стовбура і конфігурації бурових свердловин розділяють на вертикальні, горизонтальні, похилі; нерозгалужені, розгалужені, поодинокі та кущові. За призначенням розрізняють дослідні для дослідження земної кори, експлуатаційні (видобувні, розробні) - для розробки родовищ корисних копалин, будівельні - для будівництва різних споруд (мостів, причалів, фундаментів, паль і основ, підземних сховищ для рідин і газів, водоводів, продуктопроводів тощо), гірничотехнічні бурові свердловини - для будівництва й експлуатації гірничих споруд. Дослідні бурові свердловин поділяються на катувальні, структур-но-пошукові, опорно-геоло-гічні, опорно-технологічні, інженерно-геологічні, параметричні, пошукові і розвідувальні.
Експлуатаційні бурові свердловини за видами розроблюваного покладу поділяються на свердловини нафтового, газового і водяного покладу, за виконуваною функцією на видобувні, нагнітальні, оцінювальні, контрольні (параметричні, спостережні), за експлуатаційним станом - на діючі, ремонтовані, недіючі, законсервовані і ліквідовані. Гірничотехнічні бурові свердловини поділяються на вибухові (на них припадають найбільші обсяги буріння), заморожувальні, тампонажні, вентиляційні, водовідливні та ін.
Залежно від глибини і призначення бурових свердловин, умов буріння стінки свердловин закріплюють або залишають незакріпленими. Кріплення стовбура не проводять для гірничотехнічних (напр., вибухових) й інших свердловин невеликої глибини (до 50 м), пробурених у стійких скельних масивах.
Бурові свердловини, призначені для експлуатації і досліджень, в процесі спорудження кріплять. Вони мають найбільш складну конструкцію, яка визначається розмірами частин стовбура, обсадних колон і цементного кільця в просторі за обсадними колонами; видом і кількістю обсадних колон; обладнанням обсадних колон, гирла і вибою бурових свердловин. Обсадні колони (напрямна, кондукторна, проміжна й експлуатаційна) призначені для кріплення стінки частин стовбура бурових свердловин й ізоляції зон різних ускладнень, а також продуктивної товщі від решти частини геологічного розрізу. Як правило, вони згвинчуються (зварюються) із сталевих труб, у мілких свердловинах застосовують обсадні труби з пластмаси і азбоцементу.
Напрямна колона - перша обсадна колона (довжиною до 30 м), яку опускають у верхню (напрямну) частину стовбура, щоб ізолювати верхній наносний шар ґрунту і відвести висхідний потік бурового агента із стовбура свердловини в очисну систему, цементується по всій довжині.
Кондукторна колона (кондуктор) - друга обсадна колона, яка опускається у стовбур бурових свердловин, призначена для перекриття верхніх нестійких відкладів, водоносних і поглинальних пластів, зон вічномерзлих порід і т.п. На неї встановлюють противикидне обладнання; кільцевий простір за колоною звичайно цементують по всій довжині. Проміжну обсадну колону опускають у разі необхідності після кондукторної для кріплення нестійких порід, роз'єднання зон ускладнень і водоносних горизонтів. Глибину опускання проміжних і кондукторних колон розраховують із врахуванням попередження гідророзриву і пластів, стійкості стінки стовбура бурової свердловини, розділення зон застосування різних бурових агентів. Кількість проміжних колон залежить від і глибини бурових свердловин і складності геологічного розрізу. Остання обсаднаколона (експлуатаційна колона) призначена для експлуатації й ізолює продуктивні пласти. Для вилучення флюїдів з продуктивних пластів у експлуатаційну колону опускають насосно-компресорні колони в різних комбінаціях залеж-но від кількості розроблюваних пластів і застосовуваного способу видобування. У проміжну й експлуатаційну частини стовбура бурової свердловини замість обсадної колони повної довжини можуть бути опущені на бурильних трубах обсадні колони-хвостовики, верх яких кріпиться з допомогою спеціальних підвісок. Колону-хвостовик після закінчення будівництва свердловини часом нарощують до гирла свердловини колоною-надставкою.
Мал. 1 - Загальний вид бурової установки:1- приймальна ємкість; 2 - бурові насоси; 3 - нагнітальна лінія; 4 -силовий блок; 5 - буровий рукав; 6 - вертлюг; 7 - лебідка; 8 - провідна труба; 9 - індикатор ваги; 10 - машинні ключі; 11 - стояк; 12 - ключ Акб-зм2; 13-свічник; 14 - ротор; 15 - превентор; 16 - ручний привід превентора; 17 - трубний стелаж; 18 - вихід розчину в жолоб.
Для полегшення опускання, цементування обсадних колон і підвищення якості цих робіт обсадні колони обладнуються напрямними башмаками, різними клапанами, з'єднувальними і роз'єднувальними пристроями, турбулізаторами цементного розчину, пакерами, центраторами і скреб-ками. При багатоступінчастому цементуванні до складу обсадної колони вводять цементувальні муфти. За кількістю обсадних колон, які опускають у стовбур бурової свердловини після кондукторної, розрізняють одно-, дво-, три- і багатоколонні конструкції свердловин; за видом обладнання привибійної зони –бурової свердловини з обсадженою і необсадженою привибійною зоною. Конструкція з обсадженою привибійною зоною може бути отримана або в разі опускання в неї суцільної експлуатаційної колони з наступним її цементуванням і перфоруванням колони, цементного каменю і продуктивного пласта, або опусканням у неї експлуатаційної колони з хвостовою секцією, яка має круглі або щілиноподібні отвори, розміщені напроти продуктивного пласта. Конструкція газових свердловин відрізняється більшою герметичністю обсадних колон, яка досягається застосуванням обсадних труб із спеціальними з'єднинами і мастилами для них, підніманням цементного розчину за всіма колонами до гирла бурової свердловини і т.д. Гирло видобувних нафтових і газових свердловин обладнують спеціальною арматурою. Конструкція бурової свердловини, призначеної для пошуку і розвідки родовищ твердих корисних копалин значно простіша. Напрямна частина таких бурових свердловин має довжину декілька метрів і закріплюється напрямною трубою, кондукторна частина має довжину 30-150 м. Далі стовбур бурять з повним відбиранням керна, а закріплення нестійких порід здійснюють сумішами, які швидко тверднуть, обертального буріння:
Труби з потовщеними кінцями з'єднують між собою без муфт.
Для цього зовнішню поверхню нормального і внутрішню поверхню потовщеного кінця обробляють на конус і на конічних поверхнях нарізають різьби спеціального профілю з конусністю 1:16. Труби з'єднують згвинчуванням труба в трубу.
Стандартом передбачений випуск п'яти різновидностей з'єднань обсадних труб:
1. з короткою трикутною різьбою;
2. з подовженою трикутною різьбою;
3. з трапецієподібною різьбою (ОТТМ);
2.2 Призначення та конструкція бурильної колони та її елементів
Під терміном бурильна колона прийнято розуміти безперервну багатоланкову систему інструментів між вертлюгом на поверхні і долотом на забої свердловини. Останнім часом деякі фахівці до складу бурильної колони включають також долото і забійний двигун і виділяють колону бурильних труб як частину бурильної колони, що складається з бурильних труб.
Бурильна колона - невід'ємна частина технічного оснащення обертального буріння.
Вона служить для передачі потужності від поверхневого приводу до долота і повідомлення йому обертального руху, створення навантаження на долото, виконання спуско-піднімальних операцій, формування каналу, що дозволяє подавати циркуляційний агент до забою, для сприйняття реактивного моменту при роботі забійного двигуна, проведення досліджень свердловин і виконання різного роду робіт по ліквідації аварій в свердловині (звільнення і витягання прихопленого інструменту, підйом металевих предметів, що залишилися на забої, і так далі).
Бурильну колону використовують при секційному спуску обсадних колон. У цей перелік можуть входити і специфічні функції, залежні від способу буріння і стану стовбура свердловини. Так, при бурінні з електробуром бурильна колона служить каналом, в якому закріплюється кабельний струмопідвід, при деяких способах гідравлічного транспортування керна по бурильній колоні його піднімають на поверхню і так далі.
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--