Дипломная работа: Лісова фауна Солотвинського лісопункту

У кінці XVIII ст.- першій половині XIX ст. разом із загальним вивченням природи розпочались спеціальні фауністичні дослідження описово- систематичного характеру. До найбільш типових робіт цього періоду належить п'ятитомне видання Я. Гроссингера, в якому є опис фауни, зокрема савців Паннонської низовини. Г. Толлар, Е. Більц наводять фрагментарні відомості про деяких представників теріофауни Буковини, а Я. Брінкен, К. Глогер та інші повідомляють про хребетних, поширених на землях, розташованих на північ від Карпат.

Для XIX ст, і початку XX ст. (до 1919 р.) характерні також описові роботи. Головна увага приділялась систематиці та зовнішньо-морфологічній діагностиці окремих видів, і праці багатьох зоологів-хребетників (Г. Кюль, Л. Анджейовський, Е. Ейхвальд, О. Нордман, Я. Блазіус, С. Завадський, С. Плятер, С. Петруський, Г. Бельке, М. Новицький, Е. Шребер, К. Кардош, В. Дзедушицький, В. Тачановський, Я. Буланжер, І. Бедряга, Л. Мегелі, П. Матчі, К. Кіріцеску, І. Антип та ін.) досить повно характеризують стан дослідження відповідної фауни цього регіону.

З хребетних Прикарпаття зоологи особливу увагу звертали на птахів та савців, менше - на інші групи. Слід відмітити публікації Я. Соколовського, Я. Доманевського, Б. Незабитовського — автора численних праць. Л. Сагана, Я. Фудаковського, К. Мічинського, О. Дунайського, 3. Годіна, Я. Бангера, Р. Кунце і Я. Носкевича та інших герпетологів, орнітологів та теріологів.

Після возз'єднання Західної України (1939), Північної Буковини (1940) та Закарпатської України (1945) з УРСР почалось всебічне і комплексне дослідження тваринного світу цієї території. Особливого значення набуло пізнання природних, зокрема тваринних, ресурсів краю. Радянські спеціалісти-зоологи дослідили всі класи хребетних, опублікували багато наукових статей і кілька узагальнюючих монографій. Волинського Полісся досліджена в працях І. Т. Сокура, К. Л. Татаринова, М.П.Рудишина. Найбільш повні зведення про представників цього класу хребетних, що заселяють захід УРСР в наш час, наведені в книзі «Звірі західних областей України» (1950)1.

Отже, після возз'єднання західноукраїнських земель з Українською РСР вилічення фауни хребетних порівняно з попередніми періодами зробило великий крок вперед. Докорінно змінились самі зоологічні дослідження, які тепер ведуться на рівні найновіших досягнень - популяційної екології, біоценології з врахуванням народно-господарського значення фонових видів.

Розділ 3. МЕТОДИ І СПОСОБИ ОБЛІКУ САВЦІВ РЕГІОНУ

Є декілька методів обліку диких тварин, їх застосовують залежно від типу (лісу, болота, води, поля) та площі угідь, від того, які тварини обліковуються, від інтенсивності ведення мисливського господарства, тобто в лісомисливських і приписних господарствах, державних заповідниках тощо. Відповідно проводять таксацію з літаків і вертольотів, маршрутами зимою по звіриних слідах, методом опитування місцевого населення та лісової охорони і складення відповідних анкет, нагоном тварин по всій площі або тільки по пробних ділянках, на зимових скупченнях, лічать біля солонців та на кормових площадках, на риковинських чи токовищах, візуально по фекальних купках та іншими способами.

Звичайно проводять облік на початку зими по першому снігу, коли появляться виводки, з початку весни на токовищах, у шлюбний період і в час прильоту та осінніх перельотів. Весняний облік підсумовує успішність зимівлі тварин, чисельність маточного поголів'я, яке буде брати участь у розмноженні, а осінній — знову ж дає нам певну уяву про хід розмноження.

Для обліку чисельності дичини рекомендуються такі методи.

1. Опитувально-анкетний метод. При встановленні чисельності тварин беруться за підставу матеріали опиту працівників лісової охорони, тобто лісників, техніків, ловецьких стражників. Вони зобов'язані вести спостереження за фауною протягом всього року. Для цього у своїй записній книжці відмічають всі випадки зустрічі з тваринами в обході чи в урочищі-ревірі. Реєструють не тільки візуально тварин, але й інші ознаки перебування рідкісних звірів. Наприклад: крім дати, часу і місця зустрічі відмічається — олень «десятка» біля солонця, ведмідь з ведмежатком, сім’я рисі — 4 екз., жертва — рештки трапези двох вовків, знищений ведмедем мурашник, величина слідів тварин, давність експерементів тощо.

Від часу до часу лісничий, його помічник або мисливствознавець опитує лісову охорону, ловецьких сторожів (єгерів), переглядає їх записи, а лісники між собою, в день зборів у лісництві, діляться своїми спостереженнями. При цьому встановлюють рух тварин, виявляють стадії. При такому методі виявлення чисельності звірів удається уникнути помилок в бік перебільшення чисельності тварин, звичайно тих, що кочують на значній території і про яких повідомляє кілька спостерігачів. Цей метод обліку дає задовільні відомості у тому випадку, коли загальна чисельність тварин не значна, а спостереження ведуться акуратно. Якщо в обході більше десяти звірів одного виду, такий метод обліку не можна застосовувати. Найкраще провести опитовий облік чисельності тварин перед випаданням снігу.

2. Облік нагоном. Він зводиться до того, що заздалегідь визначають пробні площі. Причому так їх розташовують, щоб характеризували всі типи лісових мисливських, угідь і щоб звірі, вигнані з однієї проби, не перейшли в другу. Таких пробних площ закладається 20-30% від загальної площі угідь. Розмір пробної площі — близько 30 га, і в залежності від густоти насаджень, величини і контурів та кліматичних умов. Нагоничів розставляють на відстані 25-50 метрів.

До початку обліку обходять обліковану площу і на границях затирають всі сліди на снігу. Нагоничі, вигукуючи, йдуть рівною лінією, так, щоб бачити один одного, лісом вздовж відкритих місць. Не рекомендується наганяти звірину в напрямі відкритих площ, на які вона рідко виходить. Нагони в горах проводяться знизу вверх або поперек схилу. В гірській місцевості сполохана звірина має тенденцію іти вверх або поперек схилу.

На підставі вихідних слідів проводиться підрахунок усіх тварин.

Коли сніг великий, то звірі часто проходять одним слідом. В такому випадку одному із погоничів необхідно пройти слідом аж до того місця, де вони розходяться. Однак, дикі свині можуть пройти одним слідом кілометр і більше, тому при таких кліматичних умовах даний метод обліку цих тварин не можна рекомендувати. У таких випадках необхідно перейти на візуальний облік нагоном, тобто додатково розставити на умовній лінії «стрільців» — обліковців, які фіксували б звірів. Тоді площа таких проб менша, не перевищує 30 га, а кількість їх більша.

В рівнинних лісах з квартальною мережою цей метод обліку дуже зручний. У гірській місцевості крім квартальних ліній, які звичайно проходять по річках або хребтах, використовують плаї, дороги, тракторні волоки, тощо.

Метод обліку нагоном трудомісткий, особливо в горах, забирає багато часу, вимагає більшої кількості обліковців. Однак, це один із найбільш точних методів обліку не тільки копитних, але й інших звірів. Його можна застосовувати протягом цілого року — він є арбітральним, коли звіряють на точність інші методи.

3. Маршрутно-облоговий облік по слідах. Суть методу зводиться до того, що проводять обстеження маршрутами відповідних площ на снігу, визначається кількість звірів за різницею між числом вхідних і вихідних слідів.

Перед проведенням обліку повинна бути виконана певна підготовча робота. Територію, на якій має проводитися облік, розбивають відповідними маршрутами на невеликі ділянки — 25-100 га. Маршрути прокладають водночас по квартальній мережі, хребтах, схилах, косогорах, зворах, плаях і дорогах. В результаті отримуємо схему облікованої площі, поділену маршрутами на окремі ділянки, які охоплюють декілька лісових кварталів із таким розрахунком, щоб обліковець міг за чотири ранні години пройти дану площу. Схема облікованої площі з нанесеними пунктирною лінією маршрутами залишається у керівника обліку.

Намічаючи території під облік, беруть до уваги і те, що копитні та інші звірі на зимовий період в горах проводять сезонну вертикальну „міграцію”: сходять нижче і згуртовуються в стада. Міграція зумовлена тим, що значне снігове покриття високо в горах не дає їм змоги добувати корм. Також добовий цикл руху в той час звужений. Для оленя критичною є глибина снігу близько 40 см, а для козулі близько 20 см. Таким чином у горах, при кінці зими можна провести облік майже всіх звірів на меншій площі, ніж восени по першому снігу.

Кожному обліковцеві вручають планчики площі, яку йому доведеться обстежити. На планчику повинні бути нанесені квартальна мережа, дороги, плаї, річки та місця розташування годівниць, солонців, реміз тощо. Для точності обліку це має важливе значення, зокрема тому, що в місцях підгодівлі в багатосніжний період тварини довше затримуються і їх слідова активність менша.

Дальше, на інструктажі узгоджують, яким знаком чи шифром позначати, сліди звірів, що пересікли ходову лінію. Найзручніше стрічками вказувати напрям вхідних і вихідних слідів, а вид тварин, їх кількість і вікову групу позначати числами і буквами. Стать — загальноприйнятими знаками. Така форма позначення застосовується не тільки при цьому методі обліку, але й при всіх інших.

На інструктажі чи семінарі перед обліком необхідно, використовуючи наочні порадники, поглибити знання обліковців у розпізнаванні звірів по слідах, тобто по відбитках кінцівок на снігу чи на сирій землі, по силуетах, фекаліях, способах жирування тощо. Адже облік повинні проводити досить кваліфіковані особи. В умовах держлісгоспів в обліку беруть участь лісова охорона, єгері, лісничі та їх помічники під керівництвом працівників відділу лісового господарства.

Одержавши розпорядження про початок обліку, обліковці в переддень обліку на всіх намічених маршрутах затирають всі сліди — старі і свіжі, і як тільки розвиднеться, виходять кожен на початок свого маршруту і, рухаючись по ньому, наносять на схемі в місцях виявлення, сліди поодиноких тварин та груп і тут же їх затирають. У випадку, коли слід звіра проходить якийсь відрізок по маршруту, позначається лише його початок і кінець та вхід і вихід. Коли на маршрутний хід виходить слід табуна, і важко розібратись, скільки було тварин — необхідно пройти по ньому до місця, де звірі розійшлися.

Після проведення обліку першого дня обліковці сходяться в домовлене місце, уточнюють всі дані, а ранком другого дня знову йдуть тим самим маршрутом по своїх слідах й занотовують свіжі сліди звірів. При необхідності така ж сама робота проводиться ще на третій день обліку, або через деякий час повторюється ще раз дводенний облік. Кількість і напрям слідів фіксується кожний раз на новому абрисі.

На цьому польові роботи закінчуються і можна перейти до камеральної обробки матеріалів. На схему території, охопленої маршрутами, переносяться з планчиків дані про кількість і напрям слідів. Дані першого, другого і третього днів, у залежності від кількості тварин, наносять на окремі схеми або на одну схему різними кольорами. В умовах Карпат доцільно на одну схему наносити різними кольорами сліди оленя і серни, на другу — всіх інших звірів. Відмітки слідів на абрисах і на схемі повинні бути зроблені акуратно.

Камеральна обробка облікових записів проводиться за такою формою:

Урочище, квартал	Площа, га	1-й день обліку
		Вхідних слідів	Вихідних слідів	Залишилося тварин	Не дали слідів	Всього тварин
1	2	3	4	5	6	7
«Діл»	100	4 ол	4	0	4	4
кв.40	75	6 дс	2	4	2	6

2-й день обліку
Вхідних слідів	Вихідних слідів	Залишилося тварин	Не дали слідів	Всього тварин
8	9	10	11	12
4	4	7	4	4
7	6	3	5	6

У даному випадку беруться до уваги вхідні і вихідні сліди тварин дводенного обліку. Наприклад: в урочище «Діл» увійшло 4 олені, вийшло 4. Тобто не залишилось жодної тварини. Але на другий день обліку з цього урочища вийшло 4 олені. Таким чином, у перший день не дали слідів 4 олені. Наявність оленів у цьому урочищі 4 особини. Другий приклад: У квартал 40 увійшло 6 диких свиней, вийшло 2, залишилось 4 дики. На другий день обліку зареєстровано 6 вихідних слідів, тобто не дали слідів 2 дики. Отже, у цьому кварталі береться на облік 6 диків. Графи 6 і 7 заповняються після другого дня обліку, а графи 11, 12 після третього дня. Одержані таким способом спостереження заносяться в обліковий листок.

№ п/п	Вид фауни	Самці		Самки		Молодняк	Всього виду	Примітка
		Молоді	Старі	Молоді	Старі
1	Олень	-	4	-	-	-	4	1 сел.
2	Дик	-	2	2	2	-	6	1 хв.

Таким чином в обліковий листок заносять із польових матеріалів вид, кількість звірів, їх вік і стать. Необхідно відзначити, при яких кліматичних умовах проводиться облік, а у тому випадку, коли було проведене мисливське впорядкування, тип і бонітет угідь. Тварин, у яких важко визначити вік (молодий, старий чи стать, відмічають у графі «всього виду», а в примітках відзначають нетипові сліди звірів.