Дипломная работа: Лісова фауна Солотвинського лісопункту
Родина: Muridae
Вид: Silvimus silvaticus silvaticus
19) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Rodentia
Родина: Muridae
Вид: Сletrionomys glareolys istericus
20) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Carnivora
Родина: Ursidae
Вид: Ursus arctos arctos
21) Царство Animalia
Тип: Chordata
Підтип: Craniata
Клас: Mammalia
Ряд: Carnivora
Родина: Felidae
Вид: Felis lunx lunx
Розділ 5. Характеристика поширених видів на території
Вид - Бурозубка звичайна— Sоreх аrаnеus L.
Фоновий вид західноукраїнських комахоїдних, однак кількість бурозубок не всюди однакова, що залежить від мікро- і мезоекологічних умов. Чисельність цих звірків у погадках сипухи, зібраних у Львівській області, така: у 70 погадках виявлено 3796 фрагментів кісток, з яких звичайні бурозубки становили 6,95%. У погадках така ж кількість лісових і жовтогорлих мишей, що свідчить про приблизно однакову чисельність бурозубок та мишей. І.І.Турянин для Українських Карпат подає вищу чисельність (0,1—0,5 на 100 пастко-діб). Слід відзначити, що землерийок погано ловити пастками, а тому визначати їх чисельність, орієнтуючись на наслідки такого відлову, неможливо. Об'єктивні показники про кількісний стан популяції можна одержати при відлові дрібних ссавців циліндрами, якими ми користувалися протягом всього часу збираючи звірків на Поділлі, Прикарпатті та в Карпатах. Такий метод обліку допоміг визначити, що звичайні бурозубки за чисельністю не поступаються лісовим полівкам та жовтогорлим мишам. Максимальна кількість їх на 1 га у лісах Полісся становить 430 особин. Аналогічну картину, яка характеризує високу чисельність бурозубок, ми одержали при розташуванні пасток з урахуванням індивідуальних районів окремих особин цього виду. Розміщуючи пастки на 30—40 см одна від одної у зволожених лісо-чагарникових біотопах Волинської області, на 100 пастко-діб ми мали цих комахоїдних 30% від загальної кількості спійманих дрібних звірків. Віковий склад популяції залежить від періоду року. Взимку це виключно дорослі звірки, влітку і восени 85% становлять молоді.
За нашими спостереженнями та даними О М. Білоконь, із зовнішніх паразитів на бурозубках виявлені блохи — Ceratophyllus turbidus Roths., Ctenophthalmus assimilis Tasch., C. Obtusus Roths., C. Agyrtes Hell., C. Soctodentatus Kolen., Hystrichopsylla talpae Curtis; гамазові кліщі — Poecilochirus necrophori Vitz., Macrocheles glaber Muller, Euriparaetus emarginatus Koch, Laelaps agillis Koch та багато інших.
Вид - Їжак південний — Erіnaceus europaeus rumanicus Barret-Hamilton.
Зареєстрований в усіх обстежених пунктах. Віддає перевагу окультуреним угіддям (городи, парки, сквери у містах, приміські садиби), чагарникам, гаям та листяним лісовим масивам. Весняний вихід після сплячки — у кінці березня (м.Кременець, с. Биндюга), у Карпатах—в кінці квітня. В урочищі Гниле Озеро біля м. Кременця с. Олексіївки Волинської області,. були активні особини. Отже, на Волино-Поділлі їжаки активні з другої половини березня до початку листопада, а в горах —з початку травня до половини жовтня, інколи до кінця вересня. Молоді з'являються в кінці травня — на початку червня. Влітку 1995-2001 рр. на околицях м. Кременця їжаки поїдали гусінь різних метеликів, найчастіше капустянок. За нашими спостереженнями протягом 2000-2002 рр. у їжі цих звірків на заході домінують комахи та дощові черв'яки ; але часом вони живляться хребетними. Наприклад, у першій половині травня, у с. Вільховому Сокальського району Львівської області на подвір'ї Н. Я. Андрейчука під старими колодами, вкритими соломою, їжачиха влаштувала гніздо і вивела 8 малят. Коли їжаченята стали добре бігати, їжачиха вдень почала ловити курчат і згодовувати їх своїм нащадкам.