Дипломная работа: Методика навчання молодших школярів метанню малого мяча

- початкової швидкості вильоту (F);

- висоти випуску снаряду над землею (И);

- кута вильоту (И);

- стани атмосферного середовища (висота над рівнем моря і географічної широти розташування місця метання);

- аеродинамічних властивостей снаряду.

Дальність польоту снаряду визначається формулою [32].

V2Sin2a+h g

(g – прискорення вільного падіння)

Початкова швидкість вильоту робить найбільший вплив на дальність польоту снаряду.

Висота вильоту снаряду має найбільший внесок в результат у штовханні ядра і практично не впливає на дальність в довгих метаннях. Висота вильоту снаряду залежить від росту метальника і довжини його рук.

Кут вильоту має оптимальні параметри для кожного виду метань:

- для списа – 35–38 градусів

- для диска – 33–36 градусів

- для ядра – 38–39 градусів

- для молота – 43–44 градуси

- для гранати і м'яча – 44 градуси

Опір повітря зменшує дальність польоту ядра до 0,9% і молота до 2,5% [32,25]. Вплив попутного і зустрічного вітру збільшується в чотири рази в метанні гранати і м'яча.

Сумарний вплив трьох показників: кута вильоту, висоти вильоту снаряду і опір повітря на результат в метанні складає 10%, тому основний чинник збільшення результату – підвищення початкової швидкості вильоту снаряду.

У метаннях відбувається в основному долаюча балістична робота м'язів. У зв'язку з тим, що шлях дії на снаряд обмежений, метальникові потрібно отримати найбільший приріст швидкості в одиницю часу, тобто найбільше прискорення, оскільки тільки в цьому випадку метальник встигне реалізувати свою силу і повідомити найбільшу швидкість снаряду. Таким чином, метальник повинен збільшувати прискорення снаряду, прагнучи безперервно збільшувати силу дії на снаряд.

Зростання швидкості снаряду відбувається поетапно [27,11].

Починати розвиток швидкості снаряду необхідно з включення в роботу найбільш великих груп м'язів. Проте ці м'язи розвивають прискорення в першу чергу самого тіла або, вірніше, всієї системи метальник – снаряд. Між етапом – розвитку швидкості тіла та снаряду, як єдиної системи, і етапом – прискорення одного снаряду існує ще проміжний етап – передачі енергії від нижніх частин до верхніх, що призводить до збільшення швидкості верхніх частин тіла і снаряду.

Перший етап – розвивається швидкість всієї системи метальник – снаряд. Система прискорюється, головним чином, за рахунок сили і швидкості ніг.

Другий етап – швидкість розвивається у верхній частині системи метальник – снаряд, тобто тулуба і снаряду. Це здійснюється в першу чергу за рахунок роботи м'язів, а також шляхом передачі набраної енергії верхнім частинам тіла і снаряду від нижніх частин, швидкість руху яких повинна для цього бути різко загальмованою.

Третій етап – потрібно спрямувати зусилля тільки на розвивання прискорення снаряду. При цьому, природно, доводиться витрачати енергію і на рух тих частин тулуба, які пов'язані з просуванням снаряду (плечовий пояс, рука) [38]. Метання є специфічною руховою дією. Це обумовлено координаційною складністю даної рухової дії. Необхідна узгоджена взаємодія великої кількості рухових біоланок тіла, що беруть участь у метанні. До складної координації рухової дії додається і необхідність швидкості його виконання [44]. У метанні на влучність – точність попадання в ціль, із заданою амплітудою, напрямом або із заданою швидкістю виконання кидка високі вимоги пред'являються до роботи рухового аналізатора, оскільки необхідно розподіляти свої зусилля відповідно до поставлених завдань, уміти диференціювати кидок за силою, за напрямом, за швидкістю виконання кидка і так далі [52]. Таким чином, у метанні, при виконанні даної рухової дії, знаходять свій прояв різні функції рухового апарату, такі як:

- джерело сили (енергії);

- накопичувач енергії (куперація м'язів);

- орган чуття.