Більш простим у реалізації є спосіб, по якому команду на включення вимикача генератора варто подати в момент збігу напруги більшої частоти зі зрушеним по фазі убік відставання напругою меншої частоти.

Підвищити точність відпрацьовування постійного часу випередження можливо, зсовуючи кожну із синхронізуємих напруг убік відставання на кут, пропорційний ковзанню даної напруги стосовно фіксованої частоти, загальної для обох напруг і свідомо більшої частоти кожного з них.

Кут зрушення фази напруги меншої частоти (рис.3.5.1) дорівнює , а кут зрушення фази напруги більшої частоти дорівнює , де - задана фіксована кутова частота ковзання; K - коефіцієнт пропорційності.

Команда на включення вимикача генератора подається в момент збігу по фазі напруг і , коли кут між напругами й буде дорівнює:

. (3.25)

Час відпрацьовування цього кута постійний й дорівнює часу випередження:

(3.26)

Результати проведеного аналізу дають підстави зробити висновок про те, що найбільш кращим варто вважати спосіб формування команди на включення вимикача генератора, заснований на зсуву по фазі убік відставання обох синхронізуємих напруг.

4. Вибір структурної схеми синхронізатора

Практична реалізація розглянутого способу одержання постійного часу випередження можлива у випадку використання в якості фазозсовуючих пристроїв динамічних ланок першого порядку загального типу, диференціальні рівняння яких мають такий вигляд:

, (4.1)

де - постійні часу;

- коефіцієнт підсилення;

- оператор диференціювання;

- вихідна й вхідна координати.

Фазова характеристика такої ланки описується наступним рівнянням:

, (4.2)

Фазова характеристика, апроксимована відрізками прямих ліній при зміні кутових частот, що лежать у діапазоні , предста