Дипломная работа: Методика проведення предметних уроків із природознавства

Ідею предметного навчання розвинув послідовник К.Д. Ушинського видатний методист початкової школи В.П. Вахтеров. У своїй праці "Предметний метод навчання" (1907 р), що ґрунтувалася на принципі унаочнення, він показав значення й вимоги до методики проведення предметних уроків. Учений зазначав, що предметні уроки - це уроки ознайомлення з предметами за допомогою унаочнення, це предметне навчання в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима. В.П. Вахтеров предметне навчання оцінював як метод, який дає матеріал для набуття знаний, для формування понять і таким чином служить основою розумового розвитку. До основних моментів запропонованої В.П. Вахтеровим методики слід віднести такі:

цей метод відповідає природі дитини;

значно підвищує успішність навчання;

скорочує час на пояснення;

допомагає сприйняти нові відомості легко, вільно, без особливих зусиль;

надає точні відомості й певні не лише нові поняття, але і нові уявлення, враження і відчуття;

дає можливість учню самостійно знайти в предметі ознаки, про які нічого не говорить ні учитель, ні підручник;

розвиває спостережливість [13].

Предметний метод передбачає участь у процесі пізнання всіх органів чуття; максимальну роль спостережень під керівництвом учителя-організатора, який повинен навчити дітей критично ставитися до своїх сприймань; різноманітність напрямів дослідної роботи; максимальна роль обладнання (особливо зібраного дітьми); ведуча роль наочності і слова вчителя під час проведення дослідів; різноманітність форм проведення роботи, в тому числі уроки на свіжому повітрі (екскурсії). Даний метод є найефективнішим із позиції базової для нього теорії біхевіоризму (В.А. Лай), де предмет, що відчувається, виконуючи функцію подразника, викликає відповідну реакцію - слово, тому такою важливою є предметно-чуттєва основа пізнання навколишнього світу і розвитку людини [30].

Важливо підкреслити, що В.П. Вахтеров вважав, що предметний метод навчання повинен лежати в основі всієї системи навчання в школі. До об’єктів вивчення на предметних уроках учений відносив не тільки окремі об’єкти живої і неживої природи, але й спеціальні прилади.

Отже, В.П. Вахтеров дає чітке визначення предметних уроків. Дуже важливо, що він категорично виступав проти предметного навчання як особливого предмета викладання. Він вважав, що предметний метод навчання повинен бути в основі всієї системи навчання подібно до зерна, в якому є зачатки всіх органів рослин.

У розвитку методики предметних уроків велике місце належить К.П. Ягодовському. Під теорію предметного навчання ним підведена міцна основа вчення про пізнання.

К.П. Ягодовський на конкретних прикладах показав, як потрібно вести викладання природознавства. Перш за все в процесі навчання, знайомлячи учнів із певними об’єктами чи явищами природи, необхідно організувати сприймання їх з допомогою органів чуття. Чуттєве сприймання учнів потребує керівництва зі сторони вчителя; керувати процесом сприймання слід так, щоб діти спостерігали те, що складає сутність предмета або явища, щоб створений образ міцно пов’язувався з точним відповідним йому словом, назвою.

У результаті чуттєвого сприймання предмета або явища природи у дитини формується ряд яскравих уявлень, які характеризують предмет або явище, що вивчається. По мірі накопичення уявлень дитина починає їх узагальнювати, приводити в систему і поступово підходить до поняття. Перед учителем стоїть завдання допомогти учневі провести цю складну роботу по узагальненню, так щоб підсумки і висновки, до яких прийде дитина, були правильними. Перш за все дитині потрібно допомогти серед сукупності ознак предмета чи явища виділити суттєві ознаки і на основі цього зробити узагальнення.

Щоб виконати вказані вище завдання, К.П. Ягодовський [52; 53] рекомендував у кожному окремому випадку ясно бачити мету уроку чи будь-якої передбаченої роботи, визначити зміст роботи, тобто той матеріал, яким буде користуватися вчитель для досягнення мети, знайти методи і форми роботи.

Таким чином, К.П. Ягодовський у своїх працях поклав початок дослідженням про навчальний предмет як систему взаємозв’язаних понять. Він визначив шляхи і засоби формування понять у процесі викладання природознавства в початковій школі. Це дозволило більш чітко розв’язувати питання форм, методів і засобів навчання, змісту шкільного предмета природознавство.

Значний внесок у практичну розробку предметних уроків вніс учений-методист М.М. Скаткін [48].

Методиці предметних уроків присвячені праці Л.Ф. Мельчакова, В.І. Маркіна, Г.М. Низової, П.О. Завітаєва, С.О. Язикова, А.І. Тихонової та інших учених.

В зв’язку із включенням у навчальний план початкової школи природознавства погляди на предметні уроки змінились. Методика предметних уроків була розроблена для того періоду, коли природа вивчалась на уроках читання. По суті із введенням природознавства всі уроки цього предмета є предметними. При такому тлумаченні поняття "предметні уроки" стало історичною категорією. Методика їх проведення змінилась. Під предметним стали розуміти такий урок, на якому значна частина часу приділяється безпосередньому вивченню предмета в натурі, коли учні цей предмет сприймають різними органами чуття.

У сучасній методиці викладання природознавства вчені (В.П. Горощенко, Л.К. Нарочна, В.М. Пакулова, Т.М. Байбара, О.А. Біда та інші) не відмовляються від цього типу уроків, а наголошують на його необхідності у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.

Більшість методистів [4; 11; 21; 27; 30; 36; 40] під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють безпосередньо з предметом, який вивчається, а не із його зображенням. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про тіла і явища природи. Отже, об’єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об’єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого об’єкта можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).

Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні в процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи, а саме: виявлення суттєвих ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей між іншими об’єктами, умов існування або протікання, походження, способом добування або вирощування, важливості для людини [4].

На думку Т.М. Байбари [4], доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об’єктами. Це - одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об’єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні можуть виготовити самостійно заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя. До цієї роботи також залучають батьків. Наприклад, під час екскурсій, прогулянок діти збирають різні природні матеріали, корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. На уроках трудового навчання, в позаурочний час - на гуртку, вдома разом із батьками - вони за завданням учителя виготовляють гербарії та колекції.

Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, які вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт, мобілізує їхню увагу [36].

Предметні уроки забезпечують сприймання учнями тіл і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність тих органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.

Таким чином, предметний урок характеризується конкретним знайомством учнів з явищами і тілами навколишньої дійсності та встановленням зв’язків між ними.

Як зазначають В.М. Пакулова і В.І. Кузнєцова [40], основна дидактична мета предметних уроків - отримання учнями знань в ході безпосередньої роботи з об’єктами живої і неживої природи. На предметних уроках учні під керівництвом учителя повинні спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки і узагальнення та перевіряти їх простими доступними дослідами. Крім того, уроки цього типу мають велике виховне і розвиваюче значення. Безпосереднє спілкування з об’єктом природи, його пізнання сприяють розвитку наукового світогляду у молодших школярів, переконують дітей у реальному існуванні предметів, явищ природи, їх властивостей. На цих уроках в учнів виховуються такі якості особистості, як наполегливість, працелюбство, спостережливість, старанність, охайність, ретельність у роботі. Діти здобувають навички проведення практичної та лабораторної робіт.

Уміло проведені предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу, підкреслює О.А. Біда [11].

Значення предметних уроків полягає також і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки та узагальнення.